Гальміроліз

Гальміро́ліз (від грец. αλμυρός — солоний та λύσις — рішення, розкладання) — підводне вивітрювання (ерозія) морських відкладів під впливом процесів розчинення, окиснення тощо.

Різновид діагенезу, модифікація або розкладання відкладів на дні моря, хімічна мінералогічна трансформація початкового осадового донного матеріалу.

Концепцію гальміролізу використовують для пояснення походження мінералів, присутніх тільки в морських відкладах: глауконіт, шамозит та деяких інших.

Гальміроліз пов’язаний із підводними змінами туфу вулканічного, що призводять до утворення бентоніту та інших абсорбуючих глин. Швидкість процесу визначається природою солей і газів, що містяться в морській воді, та швидкістю накопичення відкладів.

Відбувається при зниженій концентрації кисню та вуглекислого газу, що пояснює сповільнену динаміку процесу.

Продукти підводного вивітрювання — гідроксиди заліза та мангану, червоні глибоководні глини, бентоніти.

Основні мінерали, що утворюються у процесі гальміролізу, — філіпсит і палагоніт, частково глауконіт та монтморилоніт.

Література

1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
2. Allaby M. A Dictionary of Geology and Earth Sciences. 5th ed. Oxford : Oxford University Press, 2020. 712 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Гальміроліз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гальміроліз (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.06.2022