Вугілля коксівне

Вугíлля кóксівневугілля кам'яне середніх стадій вуглефікації, з якого в умовах промислового коксування в сумішах (шихтах) з іншим вугіллям або без змішування отримують кокс.

Характеристика

Вугілля коксівне, на відміну від інших різновидів кам’яного вугілля, під час нагрівання до температури, вищої від 300 оС без доступу повітря переходить в пластичний стан і спікається з одночасним виділенням летких речовин. За умов підвищення температури до 500–550 оС маса твердне, утворюючи спечений твердий залишок — напівкокс, який далі втрачає кисень, водень, сірку і зазнає структурно-молекулярної перебудови: переходить у твердий вуглецевий продукт — кокс. Характеризується в незбагаченому вигляді або в концентратах зольністю, меншою від 10 %, і вмістом сірки менше 3,5 %; вихід летких речовин — 15–37 %.

Класифікація

За здатністю до коксоутворення вугілля поділяють на 5 категорій: коксове, жирне, опіснене коксове, газове і слабкоспікливе.

В Україні віднесення вугілля до цієї групи передусім базується на його придатності для виробництва кондиційного доменного коксу. До коксівного відносять вугілля марок Г, ГЖ, Ж, КЖ, К, К2, ОС і СС, із поділом на технологічні групи за спікливістю.

Поширення

Коксівне вугілля відоме у вугленосних формаціях від карбону до палеогену включно, однак понад 90 % запасів коксівного вугілля сконцентровано в басейнах і родовищах кам’яновугільної та пермської системи. В Україні значні запаси знаходяться в Донецькому вугільному басейні. За кордоном — у наступних басейнах: Печорському, Кізеловському, Кузнецькому, Південноякутському, Тунгуському (РФ); Аппалачському, Західному, Юїнта, Грін-Рівер (США); Нортамберлендському, Південноуельському, Ланкаширському і Йоркширському (Велика Британія); Нижньорейнсько-Вестфальському або Рурському, Нижньовестфальському (Німеччина); Верхньо- і Нижньосілезькому, Люблінському (Польща); Льєжському (Бельгія); Бокаро, Ранігандж, Джхарія (Індія); Альберта (Канада); Боуен, Новий Південний Уельс (Австралія); Шаньсі, Датун (Китай), а також у Монголії, Чехії тощо.

Див. також

Вугілля викопне Вугілля кам’яне Спікливість

Література

  1. Coal Science : in 3 vol. / Ed. by M. Gorbaty, J. Larsen, I. Wender et al. New York : Academic Press, 1982–1984.
  2. Coenen R. Steinkohle. Berlin : Springer, 1985. 456 p.
  3. Саранчук В. И., Айруни А. Т., Ковалев К. Е. Надмолекулярная организация, структура и свойства углей. Киев : Наукова думка, 1988. 191 с.
  4. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  5. Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В. та ін. Основи хімії і фізики горючих копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. 640 с.
  6. Freese B. Coal: A Human History. New York : Basic Books, 2016. 384 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вугілля коксівне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вугілля коксівне (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднений
Оприлюднено:
09.10.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ