Аппалацький кам'яновугільний басейн

Аппала́цький кам’янову́гільний басе́йн — вугільний басейн у Сполучених Штатах Америки.

Географічне положення

Розташований на сході країни. Охоплює території штатів Пенсильванія, Меріленд, Огайо, Західна Вірджинія, Кентуккі, Теннессі й Алабама.

Історична довідка

Промислове освоєння басейну розпочато 1800 в штаті Огайо, активне — з 1840-х.

На 1978 діяло 2 575 шахт і 3 018 кар’єрів. Найбільше шахт було зосереджено в штатах Кентуккі (1 060) і Західна Вірджинія (740), кар’єрів — у штатах Кентуккі (979) і Пенсильванія (754). Шахтні поля здебільшого розкрито штольнями й похилими стволами.

Площа. Запаси

Протяжність — понад 1 200 км. Площа — близько 180 тис. км².

Налічують близько 300 вугледобувних районів, із них 10 районів дають щорічно понад 10 млн т вугілля і 30 районів — понад 5 млн т. Запаси вугілля кам’яного в басейні до глибини 900 м оцінюються в 1 600 млрд т; доведені запаси до глибини 305 м у пластах потужністю близько 1 м — близько 102 млрд т, з яких 14,3 млрд т придатні для відкритої розробки.

Геологічна будова

Басейн формувався в передовому прогині пізніх герцинід Південних Аппалачів.

Передовий прогин має асиметричну будову із широким пологим західним і вузьким крутим східним бортами. У західній частині структура залягання вугленосних відкладів полога (кути падіння пластів — 3°); у східній частині структура вугленосної товщі ускладнюється через довгі складки, підняття, диз’юнктивні порушення (амплітуда підняттів досягає 300 м, кути падіння — 30°).

Вугілля приурочено до кам’яновугільних і пермських відкладів до глибини 900 м.

Основна промислова вугленосність пов’язана з Пенсильванськими (верхньокам’яновугільними) піщано-глинистими породами. У товщі Пенсильванія (360–1670 м) налічується понад 75 пластів вугілля робочої потужності. Hайбільш вугленасичена формація Aллегейні, до якої приурочені робочі пласти Бруквілле (потужність — 2–2,2 м), Kларіон (потужність — 3,6–3,8 м), Kіттанінг (потужність — 1,2–1,3 м), a також формація Mононгахила (пласт Пітсбург потужністю 1,2–3 м). У ранньопермських відкладах (потужність — до 300 м) відомо понад 10 пластів вугілля, найбільше значення має пласт Вашингтон (потужність — 1,6–3,2 м).

Вугілля переважно бітумінозне, із середнім і високим умістом легких речовин, середня зольність становить близько 8 %, сірчистість — близько 4 %, теплота згоряння — 29–35 МДж/кг. Серед верхньокам’яновугільного вугілля є коксівне.

Характеристика

Близькість басейну до центрів металургійної промисловості сприяє його експлуатації. Найбільші шахти Аппалацького кам’яновугільного басейну:

• «Mocc № 3» (штат Вірджинія; введена 1958; видобуток — 3,7 млн т на рік);
• «Робінсон Ран» (штат Західна Вірджинія; введена 1968; 2,6 млн т на рік);
• «Робена» (штат Пенсильванія; введена на початку 1940-х; 2,1 млн т на рік);
• «Мепл Крик» (штат Пенсильванія; введена 1959; 2 млн т на рік).

Середня глибина розробки на шахтах — 126,4 м, найбільша — 335 м. Газовиділення в середньому становить близько 5,9 м³/т; на 49 шахтах (25 % підземного видобутку Аппалацького кам’яновугільного басейну) цей показник — близько 20 м³/т (від 2,5 до 100 м³/т). Небезпечні щодо газу 13 пластів, зокрема пласт Пітсбург (понад 50 % всього обсягу газовиділення).

Найбільші кар’єри:

• «Маскінг» (штат Огайо; введений 1952; 2,1 млн т);
• «Іджіпт Веллі» (штат Огайо; введений 1967; 1,9 млн т).

Значення і використання

Станом на 2020 Аппалацький кам’яновугільний басейн дає близько 70 % загального видобутку вугілля в США, зокрема 95 % всього американського антрациту. Найбільші вуглевидобувні компанії: «Пібоді Груп» («Peabody Group»), «Консолідейшн Коал» («Consolidation Coal»).

Збагачується близько 50 % вугілля, що видобувається (див. Збагачення корисних копалин). При шахтах і кар’єрах діють 236 збагачувальних фабрик. Переважають мокрі способи збагачення — відсадження і важкі середовища.

Видобуте вугілля транспортується залізничним і річковим транспортом. Близько 65 % вугілля споживається електростанціями. Близько 50 млн т вугілля (переважно коксівного) щорічно експортується: 23 % — до Канади, 26 % — у Європу, 45 % — у Японію. Експорт здійснюється через атлантичний порт Гемптон-Роудс.

Література

1. Coal / Ed. by Е. S. Moore. 2nd ed. New York : Wiley, 1940. 473 p.
2. Appalachian Coal Today // Coal Age. 1975. Vol. 80. № 6. P. 55–316.

Автор ВУЕ

С. О. Мачуліна

Покликання на цю статтю: Мачуліна С. О. Аппалацький кам'яновугільний басейн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аппалацький кам'яновугільний басейн (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.03.2021