Воронаєв, Іван Юхимович

Ворона́єв, Іва́н Юхи́мович [ рос. Воронаев, Иван Ефимович; справжнє прізвище та ім’я — Черкасов, Микита Петрович (рос. Черкасов, Никита Петрович); 16.04.1885, станиця Неплюєвська, тепер селище Неплюєвський Карталинського району Челябінської області, РФ — 05.11.1937, місце смерті та місце поховання невідомі, РФ] — релігійний діяч, місіонер, один із засновників п’ятидесятницького руху в Україні.

Воронаєв, Іван Юхимович (Воронаев, Иван Ефимович)
Справжнє ім’я	Микита Петрович
Справжнє прізвище	Черкасов
Народження	16.04.1885
Місце народження	Неплюєвський
Смерть	05.11.1937
Місце діяльності	США, Україна
Напрями діяльності	місіонерство, проповідництво, євангелізація
Традиція/школа	протестантизм, п'ятидесятники

Життєпис

Родина Воронаєвих, 1920

Походив з багатодітної родини козака. Закінчив місцеву школу, працював писарем у станичного отамана.

1907 забраний на військову службу в царській армії, направлений у Туркестан. Цього ж року в м. Ташкенті (тепер Узбекистан) познайомився із вірянами-баптистами (див. Баптизм). Став членом баптистської церкви; 1908 з релігійних мотивів вирішив покинути службу.

Після тривалого слідства, за деякими джерелами, був звинувачений в ухилянні від військової служби через політичні погляди. Рятуючись від імовірної каторги, був вимушений тікати і змінити прізвище (паспорт на ім’я Івана Юхимовича Воропаєва отримав від одновірця, у документі одну літеру прізвища було виправлено, звідси — Воронаєв).

1910–1912 через Китай і Японію разом із родиною емігрував у США.

Закінчив баптистську богословську семінарію в Берклі (шт. Каліфорнія). 17.10.1913 висвячений на пастирське служіння в м. Сан-Франциско. 1915 переведений у м. Лос-Анджелес. 1916 зорганізував російськомовну громаду в м. Сіетлі (шт. Вашингтон). Від 1917 — пастор у російській баптистській громаді м. Нью-Йорка. Видавав часопис «Істина і життя» (рос. «Истина и жизнь»).

У червні 1919 відійшов від баптистів, разом із частиною громади (близько 20– 30 осіб) прилучився до п’ятидесятницького руху.

У липні 1920 відбув із групою вірян для продовження служіння на батьківщині. На короткий час зупинився у м. Стамбулі (Туреччина) та Болгарії. 12.09.1921 прибув до м. Одеси.

Засновник перших п’ятидесятницьких громад на Півдні України, у 1926–1929 — голова Всеукраїнського союзу християн євангельської віри (ВС ХЄВ).

Заарештований 1930 на хвилі антирелігійного курсу радянської влади і репресій проти релігійних діячів. За ухвалою засідання судової трійки (у справі № 5629 Одеського відділу ГПУ від 04.09.1930) Воронаєва засуджено до ув’язнення терміном на 8 р. Відбував покарання на Соловках (табірний пункт Чіб’ю, згодом Ухтпечлаг). 1933 заарештовано й дружину — Катерину Воронаєву.

В червні 1936 був звільнений з табору, отримав дозвіл на поселення в м. Калузі. Проте за кілька місяців (у жовтні цього ж року) заарештований вдруге («за контрреволюційну сектантську діяльність», звинуваченнями у шпигунстві на користь США). Постановою Особливої Наради при НКВД від 05.04.1937 був засуджений до ув'язнення терміном на 5 р.

Тривалий час дата і обставини смерті діяча були достеменно невідомі. У 2005 отримано документальне підтвердження від Головного управління внутрішніх справ Кемеровської обл. РФ про дату засудження І. Воронаєва до смертної кари (02.11.1937) та дату його розстрілу (05.11.1937).

Діяльність

Після прилучення до баптистської церкви почав активно проповідувати, сприяв організації баптистських громад у містах Сибіру (зокрема в Омську, Новосибірську, Іркутську).

На еміграції був пастором першої слов’янської п’ятидесятницької церкви в США (з 1919, склад громади поповнювали російськомовні емігранти, переважно з України й Росії). 1920 став головою правління Слов’янського союзу християн євангельської віри (заснований у м. Філадельфії). Приблизно за рік на східному узбережжі США було утворено близько 15 нових емігрантських громад, які визначали себе як євангельські християни Святої П'ятидесятниці. У лютому 1920 у м. Філадельфії відбувся з'їзд, на якому було утворено Руську місію Євангельських християн Святої П'ятидесятниці. Під проводом Воронаєва місія приєдналася до Асамблей Божих.

Майже одразу по прибутті в Україну розпочав місійну діяльність, мешкав у м. Одесі. Перше богослужіння у м. Одесі провів 12.11.1921. Вів активну проповідницьку й організаторську діяльність; уже наприкінці 1922 на Півдні України діяло шість п’ятидесятницьких церков. Організував проведення Першого з’їзду п’ятидесятників (03–07.09.1924), на якому був утворений Обласний союз християн євангельської віри; обраний головою Союзу.

1926 зусиллями Воронаєва та його одновірців зареєстровано Всеукраїнський союз ХЄВ, отримано дозвіл від влади та проведено І Всеукраїнський з’їзд ХЄВ (21–23.09.1926). На той час у Союз увійшло 250 громад (бл. 15 тис. членів), на з’їзді були присутні представники від Криму, Дніпропетровської, Кіровоградської, Херсонської, Миколаївської, Вінницької тощо областей, а також від общин з терен Уралу, Сибіру, Кавказу, інших регіонів СРСР. 07–12.10.1927 відбувся ІІ Всеукраїнський з’їзд ХЄВ, а наступного дня (13.10.1927) розпочав роботу Всесоюзний з’їзд Союзу ХЄВ під головуванням Воронаєва.

Друкував часопис «Євангеліст» (рос. «Евангелист»; видавався у 1928–1929, вийшло 8 чисел). Автор кількох статей, перекладач і видавець «Стислого віровчення Християн Євангельської віри» (Одеса, 1926).

Визнання

З ім’ям Воронаєва пов’язують насамперед утворення та діяльність Всеукраїнського союзу християн євангельської віри. Прихильників п’ятидесятницької течії, заснованої зусиллями І. Воронаєва та В. Колтовича, часто називають воронаївцями.

На відзначення 100-ліття поширення п’ятидесятницького руху на Півдні Україні в м. Одесі відкрито пам’ятник І. Воронаєву (2021) із посвяченням «Героям віри, братам і сестрам у Христі».

Цитата

За спогадами сина Павла: «До батька ставилися погано. У середині ночі його викликали на перехресний допит. Його піддали безперервного допиту протягом 18 годин. Секретна служба прагнула змусити його визнати, що він був шпигуном, пов'язаним з антикомуністичною діяльністю. Під час допитів батька оголосили міжнародним агентом, котрий поширює релігійну пропаганду з метою перетворення Росії на американську колонію і що його найняв капіталістичний уряд США».

 Цит. за: Франчук В. Іван Воронаєв: історія однієї людини, історія всієї Церкви // Історична правда. 2011. URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/09/4/53561/

Додатково

• Представники п'ятидесятницького руху Америки намагалися вплинути через дипломатичні кола на долю заарештованого подружжя Воронаєвих. «Асамблея Божа Америки» перевела кошти на рахунок Всесоюзного акціонерного товариства «Інтурист» за дозвіл на виїзд з СРСР та квитки на пароплав (1100 рублів золотом за кожного), проте визволити діячів не вдалося. Трьох дітей Воронаєвих, які народилися в США і мали американське громадянство, у 1932 через посольство США в Латвії було переправлено за океан. Пізніше (1934) старший син Павло також зумів виїхати разом із молодшими дітьми, які народилися вже в СРСР. Дружина (К. Воронаєва) після кількох арештів, багатолітніх ув'язнень і заслань вийшла на волю 1958, отримала дозвіл на виїзд з СРСР у 1960, за кілька років померла в м. Лос-Анджелесі.
• За висновком істориків релігії, зародження п’ятидесятницького руху в Україні мало три незалежні осередки: Тернопільщину (завдяки селянам, що від’їжджали на заробітки в США і здійснювали місію по поверненні на Батьківщину, з 1919); Одещина і Південна Україна (з приїздом Івана Воронаєва); Буковина (також зусиллями емігрантів, які поверталися з Америки).

Праці

• Краткое вероучение Христиан Евангельской веры (Пентекост). Одесса : Одесский областной союз Христиан Евангельской веры, 1926. 28 с.

Література

1. Горошко А. Іван Воронаєв. Біографічний нарис. Київ : Принт Хаус, 1998. 64 с.
2. Історія релігії в Україні : у 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Світ Знань, 2002. Т. 5: Протестантизм в Україні / За ред. П. Яроцького. 424 с.
3. Colletti J. Voronaev, Ivan Efimovich // New International Dictionary of Pentecostal and Charismatic Movements / Ed. by S. M. Burgess, E. M. van der Maas. 2nd ed. Grand Rapids : Zondervan Publishing House, 2002. P. 1179–1180.
4. Франчук В. Іван Воронаєв: історія однієї людини, історія всієї Церкви // Історична правда. 2011. URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/09/4/53561/
5. Франчук В. Пробуждение: от центра Одессы до окраин России. Одесса : Симэкс-принт, 2011. 712 с.
6. Вавринюк Ю. Зародження та розвиток п’ятидесятницького руху в Україні. Луцьк : Благовісник, 2018. 32 с.
7. Мокієнко М. Історико-еклезіологічні витоки руху християн євангельської віри // Схід. 2018. № 1 (153). С. 121–126.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Воронаєв, Іван Юхимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Воронаєв, Іван Юхимович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2023