Вайт, Леслі Алвін

Ва́йт, Ле́слі А́лвін (англ. англ. White, Leslie Alvin; псевдонім Джон Стіл; 19.01.1900, м. Салайда, штат Колорадо, США — 31.03.1975, резервація Лон-Пайн, штат Каліфорнія, США) — антрополог, етнолог, культуролог, увів у науковий обіг термін «культурологія», один із фундаторів неоеволюціонізму, автор «Закону Вайта».

Вайт, Леслі Алвін (White, Leslie Alvin)
Псевдоніми	Джон Стіл
Народження	19.01.1900
Місце народження	Салайда
Смерть	31.03.1975
Alma mater	Колумбійський університет, Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі
Напрями діяльності	Антропологія, етнологія, культурологія

Життєпис

Був добровольцем у Першу світову війну.

1919 вступив до Університету штату Луїзіана (м. Батон-Руж). 1921 перевівся до Колумбійського університету (м. Нью-Йорк), де викладав Ф. У. Боас. Здобув ступінь бакалавра (1923) та магістра (1924) з психології. Відвідував лекції з різних дисциплін у Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі. У Новій школі соціальних досліджень на курсах О. Гольденвейзера познайомився з антропологією. Під час роботи над докторською дисертацією в Чиказькому університеті проводив польові дослідження племен корінних народів США меноміні, віннебаго та акома. Від 1925 — доктор філософії в галузі антропології та соціології.

Від 1927 викладав в Університеті Баффало (шт. Нью-Йорк), де сформував свою наукову концепцію та захопився марксизмом. 1929 відвідав СРСР, після чого приєднався до Соціалістичної робочої партії Америки та друкувався в партійній газеті «Зе піпл» («The People») під псевдонімом Джон Стіл.

Від 1930 працював у Мічиганському університеті. 1932 очолив школу польових досліджень. Під час Другої світової війни брав участь у бойових діях. Після знайомства з культурою Японії заснував в університеті Програму східноазійських досліджень.

Президент Американської антропологічної асоціації (1964).

Діяльність

Продовжив ідеї еволюціонізму та був одним із фундаторів неоеволюціонізму. Підтримав концепцію еволюції культури, як її визначали Л. Г. Морган та Е. Б. Тайлор, у річищі культурного дифузіонізму та з увагою до первісних культур. Вважав свої наукові погляди синтезом історичного та функціоналістського підходів в антропології, головну функцію якої вбачав у вивченні розвитку культури в минулому для прогнозування її динаміки.

Визначав культуру (за Е. Б. Тайлором) як надорганічне утворення, сукупність властивих лише людині практик. Наголошував на здатності людини створювати символічний простір, своєрідний механізм передачі досвіду новим поколінням, що забезпечує збереження культури поза фізичними тілами її носіїв.

Розробив учення про розвиток культури, у межах якого вивів закон, що отримав назву «закон Вайта». Згідно з ним, розвиток культури залежить від кількості спожитої на душу населення енергії або від збільшення ефективності засобів використання цієї енергії. Вважав, що існують не різні культури, а єдина культура як сукупність діяльності людства, якій властива еволюція. Виокремив три компоненти культури: соціологічний, ідеологічний і технологічний (визначальний фактор в еволюції культури). Технологічний компонент містить механічні, фізичні та хімічні здобутки людства, а також можливості їхнього використання. Ефективне використання технологічних можливостей забезпечує перевагу одного суспільства над іншими. Відобразив закон у формулі: К = ЕТ, де К — ступінь розвитку культури, Е — міра споживання енергії на душу населення, Т — міра ефективності технологічних факторів використання енергії.

Увів у науковий обіг термін «культурологія». Засновник науки культурології — виокремленої з культурної антропології сфери знань, що розуміє культуру як сукупність самостійних, впорядкованих за власними законами феноменів. Показав здатність культурології пояснювати процеси функціонування людства поза здобутками психології, біології та соціології. Вважав, що поведінкові характеристики в суспільстві зумовлені культурою — самокерованим шляхом змін у взаємодії між складниками — мовою, писемністю, ідеологією, технологіями. Довкілля визначав як константу, котру не варто враховувати при інтерпретації динаміки культури. Водночас визнавав людину біологічним видом, потреби якого задовольняє культура.

Зауважував, що феномени культури потрібно вивчати за допомогою часового, позачасового, узагальненого, уточнювального та ін. підходів. Запропонував класифікацію феноменів культури: часовий (уточнювальний, історичний, узагальнений, еволюційний); позачасовий (дескриптивний, етнографічний, функціонально-структурний). Комбінування підходів забезпечило різні моделі інтерпретації, що висвітлив у статті «Культурологія» (1968), яку присвятив обстоюванню змісту виведеної науки.

Заперечував звинувачення в уречевленні та містифікації культури як того, що існує окремо від людини. Проводив паралель із філологією, яка розвивається виокремлено від людей. Вважав, що для розуміння культури як цілого або уточнення та визначення зв’язку між її феноменами немає потреби посилатися на людей як біологічних одиниць і носіїв цих систем.

Нагороди та визнання

1983 засновано премію Леслі Вайта на честь його внеску в антропологію. Грошовий фонд премії призначено для допомоги студентам та аспірантам під час їхніх польових досліджень з антропології.

Додатково

Через критику ідеї креаціонізму католицька церква м. Анн-Арбор відлучила Вайта.

Через атеїстичні та марксистські погляди Вайт 13 років не міг обійняти посаду професора, хоч був авторитетом у науковому середовищі.

Праці

A Problem in Kinship Terminology // American Anthropologist. 1939. Vol. 41. № 4. P. 566–573.
Evolutionism in Cultural Anthropology: A Rejoinder // American Anthropologist. 1947. Vol. 49. № 43. P. 400–413.
The Science of Culture: A Study of Man and Civilization. New York : Grove Press, 1949. 444 p.
The Correspondence Between Lewis Henry Morgan and Joseph Henry // University of Rochester Library Bulletin. 1957. Vol. 12. № 2. P. 17–22.
What is a Clasificatory Kinship Term? // Southwestern Journal of Anthropology. 1958. Vol. 14. № 4. P. 378–385.
Man, Culture, and Human Beings // Michigan Alumnus Quarterly Review. 1959. Vol. 66. P. 1–6.
The Evolution of Culture: The Development of Civilization to the Fall of Rome. New York : McGraw-Hill, 1959. 378 p.
Individuality and Individualism: A Culturological Interpretation // International Journal of Comparative Sociology. 1963. № 4 (1). P. 31–49.
Culturology // International Encyclopedia of the Social Science : in 15 vol. New York : Macmillan Reference, 1968. Vol. 3. P. 547–550.

Література

Добролюбська Ю. А. Антропологічний еволюціонізм Джуліана Стюарда і Леслі Уайту // Культура народов Причерноморья. 2002. № 30. С. 146–149.
Peace W. Introduction: The University of Michigan’s Department of Anthropology Leslie White and the Politics of Departmental Expansion // Michigan Discussions in Anthropology. 2006. Vol. 66. № 1. P. 1–32.
Джулай Ю. В. Концептуальні та методологічні виміри культурологічних ініціатив Л. А. Вайта // Культурологія: Могилянська школа / Наук. ред., упоряд.: М. А. Собуцький, Д. О. Король, Ю. В. Джулай. Київ : Олег Філюк, 2018. С. 168–204.
Манделіна О. Засади вивчення нових медіа в контексті науки про культуру (за Л. Вайтом, М. Маклюеном) // Культура і мистецтво у сучасному світі. 2019. Вип. 20. С. 147–159.

Автор ВУЕ

Н. Є. Шолухо

Покликання на цю статтю: Шолухо Н. Є. Вайт, Леслі Алвін // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вайт, Леслі Алвін (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.07.2024