Біополе

«Біополе людини», т.з. векторне зображення

Біопо́ле — псевдонаукове поняття: у містичних та езотеричних ученнях, альтернативній медицині, парапсихології, неорелігіях — особлива енергетична оболонка (сила, випромінювання), яку створюють живі організми або їхні органи та взаємодіють через неї із зовнішнім світом.

Історична довідка

Поняття поширилося від середини 20 ст.

Йому передували давні релігійно-філософські, натурфілософські, містичні, езотеричні уявлення про «життєву силу», «життєву енергію», властиву всьому живому (зокрема вчення про «тваринну» і «рослинну» душу, прану). Від 17 ст. у середовищі філософів і натуралістів відомі різні версії віталізму — учення про нематеріальну, надприродну силу, притаманну живим організмам, й таку, що управляє життєвими явищами та непіддатна фізичним або хімічним законам. У 18 ст. містик і астролог Ф. Месмер висунув концепцію «тваринного магнетизму». На початку 20 ст. окультист і теософ Ч. В. Ледбітер (1854; Велика Британія — 1934; Австралія) розвивав містико-теософську концепцію аури. Подібні ідеї, підживлені інтересом до східної культури, філософії, традицій китайської та індійської медицини, були увібрані рухом Нью-Ейдж, перетлумачені в езотеричній контркультурі, увійшли в практику альтернативної медицини.

Віра в існування унікальної нематеріальної властивості живих організмів — джерело їхнього життя, здатності до росту, розмноження, опору хворобам і зовнішнім загрозам поширена у свідомості масовій дотепер.

Сучасне використання

Сучасні теорії біополя, поряд із нововведеними термінами, використовують понятійний апарат біології, фізики, хімії, інших наук, прагнуть набрати форми наукоподібного знання. Живий організм описують як складну нелінійну систему, що продукує динамічні гравітаційні, електричні, магнітні, біологічні, психічні, ментальні та інші «тонкі поля», піддатні фіксації в особливий спосіб. Природу біополя оголошують непізнаванною або пояснюють за аналогією з електромагнітним полем, залучають примітивізовані уявлення про фундаментальні фізичні концепції поля квантової теорії, хвильових функцій тощо.

Біополе (або біоенергетичне поле) розглядають як таке, що доступне для відчуття екстрасенсами, парапсихологами, часом — вимірювань (спеціально сконструйованими приладами), а також об’єкт керованого зовнішнього впливу, корекції, відновлення, укріплення, приведення в рівновагу й подібне. Це стає основою різних методик «терапевтичного» впливу, «безконтактного масажу», «накладання рук», «енергетичного лікування» тощо. Група теорій і практик альтернативної медицини, альтернативної психотерапії, «екстрасенсорики», уґрунтовані на теорії біополя (біоенерегії), відомі під назвами «біоенергетика» (не плутати з наукою або галуззю енергетики), «біоенергоінформатика», «біоенерготерапія» та ін.

Станом на 2025 жодні контрольовані науково-експериментальні дослідження не підтвердили існування біополів живих організмів. Вчення про біополе широко використовують у комерційних, маніпулятивних та прозелітичних цілях. Наявну практику діагностики, корекції, захисту чи зміцнення біополя, відновлення «біоенергетичного потенціалу» людини й подібне, пропоновані комплекси вправ, практичних порад і заходів розцінюють як псевдонаукові.

Література

Stenger V. J. Bioenergetic Fields // The Scientific Review of Alternative Medicine. 1999. Vol. 3. № 1. Р. 16–21.
Smith J. C. Pseudoscience and Extraordinary Claims of the Paranormal: A Critical Thinker's Toolkit. 2nd ed. Hoboken : John Wiley & Sons, 2018. 307 р.
Щедрін А. Біополе // Українська релігієзнавча енциклопедія : в 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 196.