Біології клітини інститут НАН України

Біоло́гії кліти́ни інститу́т НАН Украї́ни (офіційна назва — Інститут біології клітини Національної академії наук України, ІБК НАН України) — наукова установа Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології Національної академії наук України. Засновано 2000 у м. Львові.

Інститут біології клітини Національної академії наук України. Лого

Статус

Інститут є державною бюджетною неприбутковою науковою установою, що заснована на державній власності, перебуває у відомчому підпорядкуванні НАН України.

Офіційний сайт: https://www.cellbiol.lviv.ua/

Історична довідка

Заснуванню Інституту передувало утворення (1969) Відділення регуляторних систем клітини у складі Біохімії інституту ім. О. В.Палладіна НАН України. Його першим директором 1969‒1995 був доктор біологічних наук, професор С. Й. Кусень (1928‒2012); 1995‒2000 відділення очолив доктор біологічних наук, професор Р. Стойка.

Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 14.07.2000 за № 1123 «Про створення Інституту біології клітини в м. Львові», ІБК НАНУ став правонаступником Відділення регуляторних систем клітини. Від 2000 і дотепер (на 2025) директором установи є доктор біологічних наук, професор, академік НАН України А. Сибірний.

У 2004 Інститут став засновником Всеукраїнської громадської організації «Українське товариство клітинної біології».

Напрями наукової діяльності

Інститут є провадить фундаментальні та прикладні дослідження в галузі сучасної клітинної біології, молекулярної біології, мікробіології, біохімії, генетики та біотехнології.

Чільні наукові напрями: а) вивчення молекулярно-генетичних і біохімічних механізмів регуляції метаболізму (див. Обмін речовин) у дріжджів та створення нових біотехнологічних процесів і продуктів на основі цих мікроорганізмів; б) дослідження молекулярних механізмів регуляції проліферації, диференціації та апоптозу у нормальних і пухлинних клітин тварин і людини.

Серед статутних завдань: ведення науково-технічних (експериментальних) розробок, надання науково-технічних послуг, науково-експертна діяльність, підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру та докторантуру, міжнародна науково-технічна співпраця тощо.

Діє спеціалізована вчена рада зі спеціальностей 03.00.07 «Мікробіологія» та 03.00.11 «Цитологія, клітинна біологія, гістологія».

Структурні підрозділи

У складі Інституту станом на 2025 діють 4 відділи: аналітичної біотехнології, сигнальних механізмів клітини, молекулярної генетики і біотехнології (з 1988), регуляції проліферації клітин і апоптозу (з 1993); 3 неструктурні лабораторії (метаболічної інженерії, механізмів міжклітинної взаємодії, молекулярної генетики прокаріотів), Центр дослідження клітинного метаболізму.

Здобутки

Інститут провадить теоретичну й експериментальну роботу зі створення діагностичних препаратів, генно-інженерних вакцин проти небезпечних інфекцій, а також імунотестів на маркерні білки злоякісних пухлин; виготовляє діагностичні реагенти (зокрема видоспецифічні імунні сироватки для експертизи судово-медичної). В Інституті були створені та впроваджені у виробництво діагностичні набори для ферментативного визначення глюкози, етанолу (див. Спирт етиловий), метанолу і формальдегіду («Діаглюк», «Діаглюк-2», «Алкотест»), призначені для використання в медицині, наркології, біотехнології, харчовій промисловості та для моніторингу довкілля.

Серед вагомих результатів фундаментальних і прикладних досліджень учених Інституту:

вивчено на моделі дріжджів молекулярні механізми автофагійної деградації білків та органел;
сконструйовано за допомогою методів інженерії генетичної штам бактерій-продуцентів потенційного протипухлинного препарату аргініндеімінази; розроблено технологію отримання препаратів цього ферменту;
проведено фундаментальні дослідження молекулярних механізмів регуляції біосинтезу вітаміну В2 і глутатіону, що стали основою для розробки систем надсинтезу біологічно активних речовин; сконструйовано активні продуценти вітаміну В2 та флавінових коферментів;
створено унікальні генно-інженерні штами дріжджів, здатні зброджувати один із компонентів лігноцелюлози — ксилозу;
провадиться робота з клонування генів у бактерій, здатних до утворення водню (див. Гідроген), який є перспективним і екологічно безпечним джерелом енергії;
розроблено технологію отримання золотих наночастинок, кон’югованих із різними ферментами;
показано можливість істотного підсилення здатності оксидоредуктаз до прямого переносу електронів із каталітичного центру до поверхні електроду через посередництво золотих наночастинок (що відкриває перспективу створення безмедіаторних біосенсорів нового покоління);
винайдено нові ензимо-флуоресцентні методи аналізу L-аргініну (див. у ст. Аргінін) за використання рекомбінантних аргініно-гідролізуючих ферментів (є важливим для діагностики та контролю лікування деяких онкологічних захворювань); запропоновано нові комбінаційні підходи до протипухлинної терапії на основі рекомбінантних ферментів деградації амінокислоти аргініну;
розроблено експериментальний зразок амперометричного біосенсора для аналізу токсичного формальдегіду у промислових хімічних продуктах та вакцинах;
експериментально доведено суттєве зниження загальнотоксичної дії на організм тварин протипухлинних препаратів, доставлених за допомогою нових полімерних носіїв;
виявлено молекулярні маркери, придатні для ідентифікації апоптичних клітин та розроблено систему експрес-діагностики таких клітин у мікрокількості цільної крові; ідентифіковано нові типи каталітично-активних антитіл (абзимів) з унікальними властивостями.

У 2011‒2017 науковцями ІБК НАНУ опубліковано 41 індивідуальну та колективну монографію, 273 наукових статей (з них 148 у закордонних виданнях), 6 підручників, 9 методичних посібників, одержано 24 рішення про видачу патентів на винаходи і корисні моделі (з них 4 міжнародні). Співробітники інституту були долучені до 23 міжнародних проєктів, здобули 52 закордонні гранти для молодих учених.

Науково-комунікаційні заходи

Інститут є організатором авторитетних міжнародних конференцій. На його базі проведено дві Парнасівські конференції (1996 та 2000), 21-й Міжнародний спеціалізований симпозіум «Біохімія, генетика, біотехнологія та екологія неконвенційних дріжджів» (2001), Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми клітинної біології та біотехнології» (2015), Міжнародна Вайглівська конференція (2017), Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми клітинної біології, мікробіології та біотехнології» (2025) та ін. 2004‒2024 проведено 7 з’їздів Українського товариства клітинної біології з міжнародним представництвом (м. Львів).

Джерела

Звіт про діяльність Національної академії наук України у 2022 році. Київ : Академперіодика, 2023. 593 с. URL: https://www.old.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=10062
Звіт про діяльність Національної академії наук України у 2023 році. Київ : Академперіодика, 2024. 590 с. URL: https://old.nas.gov.ua/UA//Messages/news/Pages/View.aspx?MessageID=11230
Статут Інституту біології клітини Національної академії наук України // Інститут біології клітини Національної академії наук України. URL: https://www.cellbiol.lviv.ua/downloads/institute-Charter-ICB.pdf

Література

Кульчицький С., Павленко Ю., Руда С. та ін. Історія Національної академії наук України в суспільно-політичному контексті. 1918–1998. Київ : Фенікс, 2000. 528 с.
Наука західного регіону України (1990–2010) / Відп. ред. З. Т. Назарчук. Львів : ПАІС, 2011. 672 с.
Національна академія наук України. Хронологія. 1918–2018. 2-ге вид., допов. і виправ. Київ : Фенікс, 2018. 720 с.

Автор

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Біології клітини інститут НАН України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біології клітини інститут НАН України (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.04.2025