Апоптоз

Апопто́з (від апо… і грец. πτῶσις — падіння) — сукупність програмованих клітинних процесів, що призводять до загибелі клітин в онтогенезі. Запрограмована загибель клітин І типу.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Література
4 Автор ВУЕ

Історична довідка

Термін «апоптоз» уперше запропоновано 1972 ученими Дж. Керре, Е. Вайлі, А. Керрі (усі — Велика Британія).

Характеристика

Ініціюється дією внутрішніх (антигенів, цитокінінів, глюкокортикоїдів, індуктора апоптозу FAS-ліганда тощо) і зовнішніх (опромінення, хіміотерапія, гіпоксія тощо) чинників. Розвиток реакції на дію відбувається за участі спеціальних генетично обумовлених внутрішньоклітинних механізмів. Апоптоз розпочинається в ядрі клітини. Незалежно від органа чи тканини механізм скрізь однаковий: дія чинників спричиняє руйнування ДНК, порушення роботи генів, ферментних систем, метаболізму внаслідок сприйняття сигналів зовні мембранними рецепторами. Під час апоптозу клітина зменшується і зморщується. Апоптоз і некроз мають важливе значення в ембріогенезі, підтриманні тканинного гомеостазу, патогенезі. Обидва процеси можуть відбуватися незалежно один від одного, послідовно або одночасно. Порівняно з некрозом апоптоз — активний енерговитратний процес. Роль у забезпеченні життєдіяльності організму Завдяки апоптозу здійснюється:

регресія ембріональних зачатків (в ембріональному розвитку завжди утворюється надлишок клітин, значна частина яких — до 85 % — гине);
забезпечення важливих імунних реакцій (див. Імунітет, Імунна відповідь);
знищення генетично змінених чи потенційно небезпечних клітин: пухлинних, деяких пошкоджених, інфікованих патогенними бактеріями чи вірусами, лімфоцитів тощо.

Апоптоз забезпечує регуляцію кількості клітин в органах і тканинах, що особливо важливо у процесі старіння організму.

Література

Фільченков О. О., Стойка Р. С. Апоптоз і рак: від теорії до практики. Тернопіль : Укрмедкнига, 2006. 524 с.
Собко В. М., Мартинюк В. С., Ратушна О. О. Вплив електромагнітних полів різних частотних діапазонів на клітинні ушкодження та запрограмовану клітинну загибель // Фізика живого. 2009. Т. 17. № 1. С. 119–125.
Гребінник Д. М. Альтернативні форми елімінації клітин // Фізика живого. 2014. Т. 21. № 1–2. С. 4–14.
Dickman M., Williams B., Li Y. et al. Reassessing Apoptosis in Plants // Nature Plants. 2017. № 3 (10). P. 773–779.
Helmy S., Samir N., Lasheen D. et al. Apoptosis in Cancer: from Pathogenesis to Discovery of Advanced Selective Bcl-2 Family Inhibitors // Archives of Pharmaceutical Sciences Ain Shams University. 2019. № 3 (1). P. 37–54.