Біологічні методи боротьби
Біологі́чні ме́тоди боротьби́ — заходи, що застосовують для усунення негативного впливу шкідливих організмів на рослини, тварин або людину.
Зміст
Історична довідка
Поняття «біологічний контроль», яке лежить в основі біологічних методів боротьби, увів 1919 ентомолог Г. С. Сміт (1883–1957; США). Цей дослідник запропонував використовувати щодо комах-шкідників їхніх природних ворогів як біологічний метод боротьби. Ширшої популярності біологічні методи боротьби набули у другій половині 20 ст. завдяки розвитку екології та розширенню можливостей її практичного застосування. Розвиток біологічних методів боротьби зумовлений як покращенням розуміння функціональної взаємодії в екосистемах, так і іншими причинами. Серед них — різке зниження ефективності інсектицидів і гербіцидів та виявлення небезпечних наслідків їхнього застосування, що спонукало до пошуку інших підходів у подоланні негативного впливу шкідників. Крім того, повного знищення жодного виду шкідників за допомогою хімічних засобів досягти не вдавалося.
Характеристика
Біологічні методи боротьби засновані на використанні небажаних живих організмів для зменшення або усунення шкоди рослинам, тваринам або людям, спричиненої іншими живими організмами — шкідливими. Метою біологічної боротьби є не повне знищення того чи іншого виду, а стримування його чисельності (щільності популяції) на такому рівні, за якого збитки стають незначними, або нижчими за собівартість заходів боротьби. За рахунок небажаних видів намагаються змінити рівновагу популяцій природних екосистем, що майже не зазнають або зазнають незначного антропогенного впливу. Здебільшого біологічні методи боротьби застосовують проти шкідливих комах, гризунів і бур’янів, включно з адвентивними видами, які негативно впливають на різні галузі сільського господарства, природні екосистеми та їхні послуги.
Кількість методів боротьби зростає пропорційно до зростання знань про екологічні особливості шкідників, адже це дозволяє прискорити пошуки ефективних способів впливу на них. Одним із таких способів є пошук і використання їхніх природних ворогів — здебільшого хижаків або паразитів. Іншим способом боротьби є застосування патогенних (див. Патогени) мікроорганізмів (бактерій, грибів, вірусів). До біологічної боротьби належать також автоцидні (самовбивчі) методи, які полягають у випуску стерильних особин (див. Стерильність), що не втратили здатності до копуляції. Здебільшого стерилізують самців, а всі самиці, які копулюють із такими самцями, також стають стерильними.
Застосування в агроценозах
Біологічний метод включає три основні групи заходів:
- збереження та збагачення природних популяцій ентомофагів і корисних для захисту рослин мікроорганізмів в агроценозах;
- випуск на поля ентомофагів, розведених у лабораторних умовах;
- використання патогенних організмів та продуктів їхньої життєдіяльності.
Кожен із заходів має свою специфіку та виявляє ефективність за певних умов. Максимальне збереження природних компонентів агроценозів є найбільш перспективним, доступним і ефективним. Основним способом збагачення агроценозу ентомофагами є їхня інтродукція і акліматизація; переселення в межах ареалу спеціалізованих ентомофагів зі старих осередків шкідників у нові, де ці види відсутні або малочисельні; сезонна колонізація (штучне розмноження та щорічний випуск ентомофагів). Його застосовують для компенсації асинхронності у розвитку паразитів і хижаків.
Значення
Застосування біологічних методів боротьби зі шкідниками сприяє біологізації землеробства та виробництва сільськогосподарської продукції вищої якості, покращенню продовольчої безпеки, охороні навколишнього середовища, захисту комах-запилювачів тощо.
Література
- Smith H. S. On Some Phases of Insect Control by the Biological Method // Journal of Economic Entomology. 1919. № 12 (4). P. 288–292.
- Theory and Practice of Biological Control / Ed. by C. B. Huffaker, P. S. Messenger. New York : Academic Press, 1976. 810 p.
- Шувар І. А. Екологічні основи зниження забур’яненості агрофітоценозів. Львів : Новий Світ-2000, 2008. 496 с.
- Білик М. О. Довідник з біологічного захисту рослин. Харків : Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, 2016. 178 с.
- Stenberg J., Sundh I., Becher P. et al. When is it Biological Control? A Framework of Definitions, Mechanisms, and Classifications // Journal of Pest Science. 2021. № 94 (3). P. 665–676.
- Cuff J., Gajski D., Michalko R. et al. Biomonitoring of Biocontrol Across the Full Annual Cycle in Temperate Climates: Post‐Harvest, Winter and Early‐Season Interaction Data and Methodological Considerations for its Collection // Agricultural and Forest Entomology. 2025. № 27 (1). P. 18–34.
Автор
Покликання на цю статтю: Біологічні методи боротьби // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біологічні методи боротьби (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2025
