Більшість парламентська

Бі́льшість парла́ментська — у державах із парламентською формою правління політичне утворення, що складається з фракцій парламентських чи окремих (позафракційних) членів парламенту, які разом складають звичайну більшість у парламенті. В Україні — добровільне об’єднання народних депутатів України — членів депутатських фракцій (груп), позафракційних народних депутатів України у кількості, що становить більшість від конституційного складу Верховної Ради України.

Характеристика

Парламентська (депутатська) більшість бере на себе відповідальність за формування уряду та законодавче забезпечення його державної політики, керівництво парламентом, забезпечення організованості й ефективності здійснення основних функцій законодавчого органу: законодавчої, установчої та контрольної.

Спроможність керівних політичних сил до узгодженої й організованої системи дій, найважливішими з яких є утворення коаліційної більшості та на її основі стабільного й ефективного уряду, є ключовими інструментами легітимації парламентаризму як форми правління. У парламентарних та змішаних республіканських формах правління інститут парламентської більшості є найважливішим інструментом для утворення уряду, випрацювання політичного курсу і його реалізацію. Партійні політичні фракції, що утворюють більшість, повинні бути представленими в уряді. Політичні партії, які не беруть участь у формуванні кабінету, вважають опозицією.

Поділ парламенту на парламентську більшість (50% + 1 депутат) та парламентську опозицію зорієнтований на взаємовідносини з урядом, який при парламентській формі правління є центром прийняття державних рішень, при цьому опозиція критикує уряд та обґрунтовує альтернативні способи законодавчого регулювання проблем, які він висуває. Противага уряду — головне в діяльності парламентської опозиції, яка формує свій так званий уряд тіньовий.

Утворення в парламенті коаліційної більшості засвідчує здатність політичних партій, що є її учасниками, до узгодження політичних позицій. Основою її формування стають узгоджені позиції, зокрема стосовно засад внутрішньої і зовнішньої політики, яку має намір проводити парламентська більшість, політичного спрямування і принципів діяльності коаліційної більшості.

Історична довідка

У перші дні роботи нової Верховної Ради України 1-го скликання створено парламентську більшість, до якої входили представники Комуністичної партії України («Група 239») на чолі з О. Морозом та опозиція («Народна Рада»), очолювана І. Юхновським.

Законодавчі засади

Чинна редакція Конституції України встановила вимогу існування у Верховній Раді України парламентської більшості. На її позначення використано термін «коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України». Конституція розглядає парламент як єдиний орган законодавчої влади, а поняття «більшість від конституційного складу» Верховної Ради України, «більшість голосів депутатів» позначають процедуру для кількісного підрахунку голосів і прийняття рішень. Парламентська більшість у Верховній Раді України формується після проведення консультацій депутатськими фракціями. За результатами «узгодження політичних позицій» укладають Угоду про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Про більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України згадано (прямо чи опосередковано) в низці статей Конституції:

• Ст. 76 про Конституційний склад Верховної Ради України з 450 народних депутатів України.
• Ст. 83 про формування коаліції депутатських фракцій.
• Ст. 84 про проведення відкритих і закритих засідань.
• Ст. 91 про прийняття законів, постанов та інших актів більшістю.
• Ст. 110 про підтвердження більшістю рішення про неспроможність Президента України виконувати обов’язки за станом здоров’я.
• Ст. 111 про можливість усунення Президента у порядку імпічменту.
• Ст. 114 про кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України, яку вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій.
• Ст. 135 про Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.
• Ст. 155 про Законопроєкт про внесення змін до Конституції України.

Більшість парламентська в інших державах

Для європейської парламентської практики властива тенденція проходження в парламент окремих політичних партій, а не блоків. Тому укладання міжпартійних угод відбувається між переможцями парламентських перегонів. Існує декілька видів парламентських коаліцій, зокрема малі чи мінімально виграшні (переможні), великі (широкі), надмірні та уряди меншості (із різновидами у формі коаліції з нестабільною підтримкою і коаліції із стабільною підтримкою).

У Німеччині система пропорційного представництва ускладнює отримання абсолютної більшості для однієї партії. Тому коаліційні уряди є нормою. Після виборів партії ведуть перемовини про формування малої коаліції, яка б мала більшість у Бундестазі. «Мала партія» (наприклад, Вільна демократична партія) часто відігравала вирішальну роль балансира в урядових коаліціях. Окрім того, в Німеччині двічі формували великі (широкі) коаліції (1966–1969; 2005) через необхідність вирішення нагальних питань; це зумовлювало зростання впливу радикальних сил. У скандинавських країнах Данії, Норвегії та Швеції поширені уряди меншості, часто сформовані соціал-демократичними партіями через значні розбіжності з опонентами. Такі уряди можуть спиратися як на коаліцію нестабільної підтримки (одноразові угоди), так на коаліцію стабільної підтримки. Показовим є приклад Данії, де 1973 уряд меншості Ліберальної партії контролював лише 13% місць у парламенті.

Досвід Чехії демонструє унікальний випадок формування уряду меншості (1998). Оскільки жодна з партій не змогла сформувати коаліцію, дві найбільші партії уклали «опозиційний договір», згідно з яким опозиційна партія підтримала уряд меншості в обмін на ключові посади в парламенті.

У Бельгії, Італії, Нідерландах та Фінляндії траплялися випадки формування надмірних коаліцій, коли вихід однієї з партій не призводив до втрати парламентської більшості. Такі коаліції, як правило, створювали для вирішення важливих завдань (наприклад, конституційна реформа в Бельгії), але, як свідчить досвід Італії та Фінляндії, часто виявлялися нестабільними через внутрішні суперечності.

Французька П’ята Республіка демонструє ефективність інституту парламентської більшості в умовах президентсько-парламентської форми правління. Показово, що 1986 президенту-соціалісту довелося призначити прем'єр-міністром лідера правої коаліції. Це зумовило зміщення центру виконавчої влади до керівника уряду й підтвердило, що риси республіки парламентської у Франції є домінантними.

Досвід європейських країн свідчить, що інститут парламентської більшості є важливим елементом парламентської демократії. Найстабільнішими та ефективними є малі коаліції та коаліції зі стабільною підтримкою.

Джерела

1. Угода про утворення та основні засади діяльності постійно діючої парламентської більшості у Верховній Раді України четвертого скликання від 27 вересня 2002 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0040697-02#Text
2. Конституція України / Уклад.: О. І. Клименко, Г. В. Олійник. Київ : Юрінком Інтер, 2020. 479 с.

Література

1. Мартинюк Р. Інститут парламентської більшості у вітчизняній політикоправовій практиці // Вибори та демократія. 2010. № 2–3 (24–25). С. 69–77.
2. Шаранич С. С. Порівняльний аналіз функціонування парламентської більшості (коаліції) в Європейських країнах // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2012. Вип. 19. Ч. 1. С. 224–227.
3. Порівняльний аналіз функціонування парламентської більшості (коаліції) в Європейських країнах [Текст] / С. С. Шаранич // Науковий вісник Ужгородського національного університету : Серія: Право / гол. ред. Ю.М. Бисага. – Ужгород : Гельветика, 2012. – Вип. 19. Ч.1. – С. 224–227.

Автор ВУЕ

• С. А. Купрієнко

Покликання на цю статтю: Купрієнко С. А. Більшість парламентська // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Більшість парламентська (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.01.2025