Білуха

Білу́ха (Delphinapterus leucas) — вид ссавців родини нарвалові ряду китоподібні.

Зміст

1 Таксономія і характеристика
2 Спосіб життя
3 Поширення
4 Загрози й охорона
5 Додатково
6 Література
7 Автор ВУЕ

Таксономія і характеристика

Єдиний вид роду Delphinapterus. Найближчий родич білухи — нарвал (Monodon monoceros). Обидва види — єдині сучасні представники родини нарвалові.

Дорослі особини 3–7 м завдовжки, вагою 400–1600 кг. Зазвичай самець білухи приблизно на 25 % більший за самицю. Новонароджені малюки білухи завдовжки близько 1,6 м, вагою 80–100 кг. Білуха в дорослому віці має яскраво-біле забарвлення, дитинчата — блідо-сіре або майже блакитне забарвлення тіла, яке перетворюється на чисто біле у віці 5–12 років.

У білух немає спинного плавця, унікальною особливістю є також відносно гнучка шия. Тварини мають великі складки або зморшки, які вкривають більшу частину тіла, із шаром жиру завтовшки близько 15 см. На відміну від інших китоподібних, білухам властиве сезонне линяння. Улітку тварини мігрують до лиманів, де труться об гравій на дні річок, щоб позбутися старого шкірного покриву.

Спосіб життя

Білух зазвичай спостерігають групами з 2–10 особин, під час міграцій групи налічують 100 й навіть 1 тис. особин. Найчастіше є два види груп: одна складається з самиць із кількома нащадками різного віку й статі, а друга — з повністю зрілих самців. Зазвичай особини жіночої статі залишаються з поголів’ям, у якому вони народилися, до кінця життя, а самці після дорослішання здебільшого утворюють групу з іншими дорослими самцями.

Занурення білух тривають понад 20 хв і досягати глибини понад 900 м. Білухи мають різноманітний раціон, що має регіональні особливості. Основною здобиччю є лосось атлантичний, оселедець атлантичний (Clupea harengus) і арктична тріска (Arctogadus glacialis), а додатковою — молюски й ракоподібні. На білух полюють ведмеді білі та косатки.

Білух вважають найголоснішим видом китоподібних, що володіють великим набором звуків, які можна почути навіть над поверхнею води. Використовують багато різних клацань, писків і свистів, щоб спілкуватися один з одним, мають характерний виступ на передній частині голови, в якому розміщено ехолокаційний орган (див. Ехолокація).

Сезон розмноження припадає на період з кінця лютого до початку травня. Вагітність триває близько 12–15 місяців; здебільшого народжується одне дитинча за сезон (протягом літніх місяців, зазвичай з квітня до вересня). Годування молоком триває в середньому 2 роки. Тривалість життя білух у природі невідома, за підтвердженими даними живуть щонайменше 40 років.

Поширення

Білухи населяють арктичні або субарктичні води. Влітку трапляються в прибережних водах на глибині 1–3 м, але також можуть відпливати для полювання на більш відкриті території з глибинами 800 м і більше. Віддають перевагу зимівлі в районах із легким або сильно рухливим крижаним покривом. Деякі білухи щорічно мігрують між літніми й зимовими місцями оселення, тоді як інші залишаються в одній області цілий рік.

Загрози й охорона

За класифікацією Міжнародного союзу охорони природи білуха належить до категорії «Найменш загрожені» види, оскільки має значне поширення і стабільну загальну чисельність, що складала 136 тис. дорослих особин (2007, Оцінка). Найбільшими загрозами є вилов заради їжі або для акваріумної торгівлі, танення морських льодів, діяльність людини, забруднення води та хвороби. Розміри загроз різні для різних субпопуляцій. Полювання на білух задля споживання їх людиною є найбільшою відомою загрозою для білух у певних частинах ареалу, таких як південно-західна Гренландія та затока Унгава, що в Канаді. Білухи поширені лише в регіонах, де морський лід наявний принаймні сезонно, тому глобальне потепління (див. Клімату зміни) негативно впливає на вид. Білуха перебуває під охороною на Шпіцбергені (або Свальбарді), деякі субпопуляції виду охороняють у США й Канаді.

Додатково

Тварина отримала свою українську назву за білий колір шкіри. Родова новолатинська назва сформована з поєднання давньогрецьких слів δελφίς — «дельфін», ἀ- — «без» і πτερόν — «крило», що вказує на відсутність спинного плавця.

Література

Решетило О. Зоогеографія. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013. С. 153.
Lowry L. Reeves R. Laidre, K. Delphinapterus leucas // The IUCN Red List of Threatened Species. 2017. URL: https://www.iucnredlist.org/species/6335/50352346
Zimmermann K. Delphinapterus leucas beluga // Animal Diversity Web. 2022. URL:

https://animaldiversity.org/accounts/Delphinapterus_leucas/