Бубновий валет

Гончарова Н. «Урожай» (1911)

«Бубно́вий вале́т» (фр. valet de carreau) — назва художніх виставок авангардизму у м. Москві (грудень 1910 — грудень 1917); однойменне об’єднання художників (1911–1917).

Історична довідка

Перша виставка з епатажною назвою «Бубновий валет» відкрилась 10.12.1910 в будинку Економічного товариства офіцерів у Москві. Найбільше тогочасне зібрання раннього авангарду у живопису свідчило про переворот у мистецтві, започаткований фовістами у Франції (див. Фовізм) й експресіоністами у Німеччині (див. Експресіонізм).

Організаторами й учасниками виставки стали художники-модерністи Д. Бурлюк, Н. Гончарова, О. Екстер, О. Купрін, А. Лентулов, М. Ларіонов, К. Малевич, Р. Фальк, В. Рождественський (1884–1963; тепер РФ), П. Кончаловський (1876; тепер Україна — 1956; тепер РФ), І. Машков (1881–1944; тепер РФ) та інші.

В експозиції першої виставки «Бубнового валета» також було представлено твори художників експресіоністів і символістів: А. Ле Фоконьє (1881–1946; Франція), А. Макке (1887; тепер Німеччина — 1914; тепер Франція), Е. Кірхнера, К. Крона (1882–1959; тепер Норвегія), представників російського земляцтва у м. Мюнхені В. Кандинського й О. Явленського та інших.

У 1911 художники (учасники виставки) створили однойменне об’єднання. Митці «Бубнового валета» протестували проти закостенілого класицизму і модного на початку 20 ст. містицизму, заперечували естетику сучасного їм Пересувних художніх виставок товариства та орієнтувались у пошуках на живопис П. Гогена, П. Сезанна, А. Матісса і В. Ван Гога. Багато художників об’єднання навчались у Московському училищі живопису, скульптури і зодчества (розформовано 1918), деякі — за кордоном (у Франції, Німеччині). Упродовж активної діяльності «Бубнового валета» у Москві із такою назвою пройшло іще шість виставок за участі митців об’єднання і запрошених живописців (щороку у період 1912–1917).

Характеристика

Фальк Р. «Пейзаж із мостом» (1912)

Художники «Бубнового валета» заперечували традиції академізму і реалізму, виступали проти салонної краси, витонченості і стилізаторства. Їхній творчості притаманно малюнково-пластичні рішення у стилі Сезанна (постімпресіонізму), фовізму і кубізму, звернення до прийомів народного мистецтва (лубок, розписи, кахлі тощо). Обмеживши сферу своєї діяльності і головним чином жанрами натюрморту, пейзажу і портрета, вирішували формальні проблеми передачі об’єму за допомогою кольору.

Представники «Бубнового валета» висловлювали протест проти мистецького застою різноманітними засобами, зокрема епатажем у назві, характером творів, своєрідністю виставок, що нагадували ярмаркове дійство, диспутами, де художники та поети дражнили успішну публіку, кидаючи виклик усталеним нормам тощо.

Головним чином «бубнововалетівці» працювали з фактурою та кольором, створюючи дивовижно виразні твори. Особливо близькою їм була естетика балагану, народного гуляння, що несе настрій свята. Ці риси були особливістю саме московської школи живопису (тогочасні петербурзькі майстри вирізнялись більшою графічністю й витонченістю, відтак меншою експресивністю).

«Бубновий валет» мав свій статут (1911), збірки статей, організовували виставки. Об’єднання стало новим впливовим напрямом у мистецтві того часу. «Бубнововалетівці» продукували живе, повнокровне, вільне від академічних умовностей мистецтво, поєднуючи досягнення популярного тоді французького авангарду з традиціями народної творчості.

«Бубновий валет» та Україна

Чимало художників «Бубнового валета» були вихідцями з України або мали тісні сімейні чи професійні зв’язки з нею. Серед них Р. Фальк, Є. Агафонов, Д. Бурлюк, О. Екстер, О. Грищенко, В. Барт (1887–1954; тепер Росія), К. Малевич, Є. Сагайдачний, О. В. Шевченко та ін.

Значення

Товариство здійснило перехід від класичного академізму та символізму до раннього модернізму, кубофутуризму і абстракціонізму.

Ідеї «Бубнового валета» вплинули на формування української школи авангардного живопису.

Додатково

Щодо назви виставки, а згодом і об’єднання, існують різні гіпотези. Молоді митці намагались відокремитись від усього традиційного і витончено вигадували різноманітні претензійні назви. У гральних картах бубновий валет означав «шахрай». Тож назва «Бубновий валет» виглядала безглуздо і непристойно, викликала асоціації з гральними картами, ворожінням, інколи з кримінальним середовищем («бубновим тузом» називали й нашивку на робі каторжника, а «червоними валетами» іменували злодіїв). Як згадував один із засновників творчого об’єднання А. Лентулов: «На знак протесту вирішили, що чим гірше, тим краще».

Література

1. Поспелов Г. Г. «Бубновый валет». Примитив и городской фольклор в московской живописи 1910-х годов. Москва : Советский художник, 1990. 272 с.
2. Побожій С. І. «Бубновий валет» і Сумщина. 2-ге вид. Суми : [б. в.], 2025. 112 с.

Автор ВУЕ

В. В. Снагощенко

Покликання на цю статтю: Снагощенко В. В. Бубновий валет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бубновий валет (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.11.2026