Боєр, Пол Делос

Файл:Paul D. Boyer.jpg

Бо́єр, Пол Де́лос (англ. Boyer, Paul Delos; 31. 07. 1918, м. Прово, штат Юта, США — 02. 06. 2018, м. Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США) — біохімік, доктор філософії (1943), член Американської академії мистецтв і наук (1968), Національної академії наук (1970), Американського філософського товариства (1998), лауреат Нобелівської премії з хімії (1997).

Боєр, Пол Делос (Boyer, Paul Delos)
Народження	31.07.1918
Місце народження	Прово
Смерть	02.06.2018
Місце смерті	Лос-Анджелес
Напрями діяльності	біохімія

Відзнаки
Медалі	Медаль Гленна Т. Сіборга Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (1998).
Лауреат Нобелівської премії - хімія	1997

Життєпис

Закінчив середню школу ім. Фаррера (1934), здобув ступінь бакалавра з хімії (1939) в Університеті Брігама Янга (обидва заклади — у м. Прово).

Захистив дисертацію з біохімії, 1943 здобув ступінь доктора філософії у Вісконсинському університеті в Медісоні. Брав участь у військовому проєкті під керівництвом Дж. М. Лака (1899–1993; Канада) з дослідження стабілізації сироваткового альбуміну для переливання крові у Стенфордському університеті, який спонсорував комітет із медичних досліджень воєнного часу. Від 1945 займав посаду асистента професора в Університеті Міннесоти. Був мобілізований, служив на флоті США. На флоті у нього була своя лабораторія в медичному інституті ВМФ у Бетеcді (штат Меріленд, США). 1946 повернувся до Університету Міннесоти, де почав вивчати механізми дії ензимів, досліджував структуру й функції протеїнів. Здобув 1955 стипендію Гуггенгайма. Проводив дослідження в Інституті Веннера-Грена Стокгольмського університету (швед. Stockholms universitet) разом з О. Ліндбергом (1914–2001; Швеція) та Л. Ернстером, та в Нобелівському медичному інституті з групою Г. Теорелля.

Від 1956 професор Фонду Гілла у кампусі медичної школи Університету Міннесоти в м. Міннеаполісі.

Голова секції біохімії Американського хімічного товариства (1959–1960), президент Американського товариства хіміків-біологів (1969–1970), професор хімії та біохімії Каліфорнійського університету (1963).

Працював в Інституті молекулярної біології: професор (1963–1989), директор (1965–1983), почесний професор (з 1990). Редактор журналів «Щорічний огляд біохімії» (англ. «Annual Review of Biochemistry»; 1963–1989), «Ферменти» (англ. «Еnzymes»; 1971–1990).

Дослідження

Значну частину роботи вченого і його групи присвячено ензимам. Використовуючи важкий ізотоп Оксигену (¹⁸О), радіоактивний Фосфор (³²P) як зонди, відкрив новий тип фосфорилювання протеїну, каталітичного проміжного ланцюга в утворенні аденозинтрифосфату (АТФ; див. Аденозинфосфорні кислоти) із фосфорильною групою, приєднаного до залишку гістидину. Виявив, що зв’язаний з ензимом фосфогістидин є проміжною ланкою в циклі фосфорилювання кислоти лимонної (цитрату).

Сформулював перший головний постулат у механізмі синтезу АТФ: основним етапом, де використовується енергія, є процес вивільнення АТФ від ензиму. Запропонував інші концепції механізму дії АТФ-синтази: три каталітичні сайти ензиму беруть участь у синтезі послідовно й одночасно. Це можна було пояснити, використовуючи ротаційний каталіз. Успішно дослідив інші аспекти механізму дії цього ензиму: утворення комплексу з Mg²⁺, інгібування кислоти аденозиндифосфорної (АДФ).

1974 представив теорію дії АТФ-синтази. Дослідження було зосереджене на ферменті (див. Ферменти) АТФ-синтази. Учений продемонстрував, як фермент використовує енергію потоку водню (див. Гідроген) для утворення АТФ з АДФ та неорганічного фосфату, сформулював особливий механізм для пояснення функціонування АТФ-синтази. Цю теорію підтверджено 1994: Дж. Е. Вокер використав рентгенівську кристалографію для визначення структури АТФ-синтази.

За внесок у встановлення механізму синтезу АТФ разом із Дж. Вокером нагороджений Нобелівською премією (1997).

Визнання

Нобелівську премію здобув разом із Дж. Вокером за внесок у встановлення механізму синтезу АТФ.

Лауреат премій:

Пола-Льюїса з хімії ферментів від Американського хімічного товариства (1955);
Маккоя від Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (1976);
Толмана від Південнокаліфорнійського відділення Американського хімічного товариства (1981);
Премія Вільяма К. Роуза від Американського товариства біохімії та молекулярної біології (1989).

Нагороджений медаллю Гленна Т. Сіборга Каліфорнійського університету (1998), «Золотою тарілкою» Американської академії досягнень (1998).

Почесний доктор Стокгольмського університету (з 1974), Університету Міннесоти (з 1996) та Університету Вісконсина (з 1998).

Додатково

Виріс у мормонській родині (див. Мормони), згодом став атеїстом. 2003 був одним із 22 лауреатів Нобелівської премії, які підписали Гуманістичний маніфест (Humanism and Its Aspirations), що визначає принципи сучасного гуманізму.

Праці

Occurrence and Characteristics of 18O-exchange Reactions Catalyzed By Sodium- and Potassium-dependent Adenosine Triphosphatases // The Journal of Biological Chemistry. 1973. Vol. 248. № 9. P. 3155–3162. (у співавт.)
Occurrence and Characteristics of a Rapid Exchange of Phosphate Oxygens Catalyzed by Sarcoplasmic Reticulum Vesicles // The Journal of Biological Chemistry. 1973. Vol. 248. № 9. P. 3163–3172. (у співавт.)
Isotopic Studies on Structure-function Relationships of Nucleic Acids and Enzymes. Three Year Progress Report, May 1972 — October 1975. Los Angeles : University of California, 1975. 18 p.
Energy Capture and Use in Plants and Bacteria. Final Technical Report. Los Angeles : University of California, 1993. 6 p.
From Human Serum Albumin to Rotational Catalysis by ATP Synthase // Faseb Journal. 1995. Vol. 9. Is. 7. P. 559–561.
A Research Journey with ATP Synthase // Journal of Biological Chemistry. 2002. Vol. 277 (42). P. 39045–39061.

Література

Arnaiz L. Nobel Prize in Chemistry 1997: Jean Skou, Paul Boyer and John Walker: the Motor of Life // Medicina (Buenos Aires). 1998. Vol. 58. Is. 1. P. 107–109.
Allchin D. To Err and Win a Nobel Prize: Paul Boyer, ATP Synthase and the Emergence of Bioenergetics // Journal of the History of Biology. 2002. Vol. 35. Is. 1. P. 149–172.
Cross R. Paul Delos Boyer (1918–2018) // Nature. 2018. Vol. 560 (7718). P. 308.
Paul D. Boyer. Biographical // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/1997/boyer/biographical/