Вокер, Джон Ернст

John Ernest Walker.jpg

Во́кер, Джон Ерне́ст (англ. Walker, John Ernest; нар. 07.01.1941, м. Галіфакс, графство Західний Йоркшир, Англія, Велика Британія) — хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії (1997), член Лондонського королівського товариства (з 1995). Іноземний член Королівської нідерландської академії мистецтв і наук (з 1999), Національної академії деї Лінчеї (з 2003), Національної академії наук США (з 2004), почесний доктор Оксфордського (з 2001), Кембриджського (з 2021) та інших університетів.

Вокер, Джон Ернст

(Walker, John Ernest)

Народження 07.01.1941
Місце народження Галіфакс
Напрями діяльності біохімія


Відзнаки

Медалі Біохімічного товариства компанії СІБА (1996), Пітера Мітчелла Європейського біоенергетичного конгресу (1996), Коплі (2012).
Лауреат Нобелівської премії - хімія 1997

Життєпис

Народився в сім’ї каменяра та музикантки-аматорки. Навчався у граматичній школі (престижний тип середньої школи з академічним відбором) у с. Растрік (графство Західний Йоркшир). У старших класах спеціалізувався на фізиці та математиці.

Закінчив коледж Святої Катерини та Школу патології імені В. Данна Оксфордського університету (обидва заклади — 1969). Там почав вивчати пептидні антибіотики в Е. П. Абрагама (1913–1999; Велика Британія), захистив дисертацію «Дослідження природних пептидів» і здобув ступінь доктора філософії (1969). У цей період учений зацікавився молекулярною біологією.

Працював як постдокторант у Фармацевтичній школі Вісконсинського університету (1969–1971), згодом як стипендіат у Франції: у Національному центрі наукових досліджень у м. Жиф-сюр-Іветт (тепер регіон Іль-де-Франс) за стипендією НАТО (1971–1972) та в Інституті Пастера (м. Париж) за стипендією Європейської організації молекулярної біології (1972–1974). На семінарі «Аналіз послідовностей білків» (1974) у Кембриджському університеті познайомився із Ф. Сенгером. Був запрошений на роботу до відділу хімії білків і нуклеїнових кислот Лабораторії молекулярної біології Ради медичних досліджень, де працював науковим співробітником (червень 1974–1982), згодом старшим науковим співробітником (1982–1987), спеціально призначеним дослідником (1987–1998). Серед інших співробітників був Ф. Крік, лауреат Нобелівської премії з хімії за відкриття молекулярної структури кислот нуклеїнових (1962).

У 1998 Вокера призначено директором Відділу харчування людини Ради медичних досліджень (з 2009 — Відділ мітохондріальної біології), від 2013— його почесний директор.

Член-засновник Академії медичних наук, м. Лондон (з 1998). Водночас голова науково-наглядової ради Фонду цитрину, який надає підтримку хворим з дефіцитом цитрину, член Консультативної ради некомерційної організації «Кампанія за науку і техніку» (Велика Британія).

Наукова діяльність

Дослідження Вокера присвячені вивченню мітохондріальних мембранних білків, а саме аденозинтрифосфатсинтази (АТФ-синтази) — ферменту, що міститься на внутрішній мембрані мітохондрій і сприяє синтезу аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ; див. у статті Аденозинфосфорні кислоти).

У співпраці з кристалографом Е. Леслі (нар. 1949; Велика Британія) здійснив кристалографічні дослідження хімічного і структурного складу ферменту з мітохондрій серця великої рогатої худоби. Результатом стало відкриття послідовності амінокислот, які входять до складу білкових одиниць синтази. Учений разом із рентгенівськими кристалографами визначив тривимірну структуру ферменту, утворену з двох основних частин F0 і F1, з’єднаних між собою особливим білковим стрижнем. Частина F0 — білкова група, яка міститься у внутрішній мембрані, а F1 — білкова група, розташована всередині органели, в її матриці. Коли йони Гідроген у проходять крізь мембрану, вони викликають обертання частини F0 і стрижня. Це обертання зі свого боку змінює форми (конфігурації) білків у частині F1. Визначена структура підтримує механізм зміни зв’язування та обертальний каталіз для АТФ-синтази (та споріднених ферментів), що підтвердило теорію, запропоновану раніше П. Д. Боєром.

На початку 21 ст. учений використовує знання про передачу і перетворення енергії в клітинах для розробки медичних технологій і методів лікування. У 2021 визначив структуру мікобактеріальної АТФ-синтази, що стане основою для створення нових препаратів проти туберкульозу. Проводить також дослідження на підтвердження зв’язку функціонування мітохондрій із розвитком нервово-м’язових і нейродегенеративних захворювань, процесами старіння.

Автор і співавтор понад 400 наукових праць. Серед них: «Регуляція каталізу в АТФ-синтазі» (1994), «АТФ-синтаза: зрозуміле, невизначене та невідоме» (2013) та інші.

Нагороди та визнання

Нобелівську премію з хімії здобув (разом із П. Боєром) за відкриття ферментативного характеру синтезу АТФ.

Лауреат премій: Фонду Джонсона Пенсильванського університету (1994), Г. Квальяр’єлло від Університету Барі (1997), Королівського хімічного товариства (2004).

Посвячений у лицарі за заслуги перед наукою (1999).

Нагороджений медаллю і премією Біохімічного товариства компанії СІБА (англ. CIBA, від «Chemische Industrie Basel» — «Хімічна промисловість Базеля»), медаллю Пітера Мітчелла Європейського біоенергетичного конгресу (обидві — 1996), медаллю Коплі (2012).

Додатково

Праці

  • The structure of F1-ATPase from bovine heart mitochondria determined at 2.8 Å resolution // Nature. 1994. Vol. 370. P. 621–628 (у співавтор.).
  • ATP synthesis by rotary catalysis (Nobel Lecture) // Angewandte Chemie International Edition. 1998. Vol. 37. Issue 17. P. 2308–2319.
  • Biophysical and Structural Aspects of Bioenergetics // The Royal Society of Chemistry : UK, 2005. P. 414 (у співавтор.).
  • Mass spectrometric characterization of the thirteen subunits of bovine respiratory complexes that are encoded in mitochondrial DNA // Methods in enzymology. 2009. Vol. 456. P. 111–131 (у співавтор.).
  • Structure, mechanism and regulation of ATP synthases // Mechanisms of Primary Energy Transduction in Biology. 2017. P. 338–373.

Література

  1. Walker, Prof. John Ernest // Who’s Who. 2007. Vol. 1996 (Oxford University Press ed.). URL: https://doi.org/10.1093/ww/9780199540884.013.U38586
  2. Joshi D. R., Adhikari N. Nobel Laureates in Chemistry and their Inventions: an update from 1901 to 2018 / Ed. Sturcan. Saarbrücken : LAP LAMBERT Academic Publishing, 2019. 52 p.
  3. Виноградова Р. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Структура, механізми регуляції активності ензимів та нобелівські лауреати другої половини ХХ ст.: К. Анфінсен, С. Мур, В. Стайн, С. Прузинер, Є. Скоу, Д. Бойєр, Дж. Вокер // Лідери наукового прогресу: під знаком Нобеля / За ред. С. В. Комісаренка, укл. В. М. Данилова. 2-ге вид., допов. Київ : Наукова думка, 2023. С. 239–265.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вокер, Джон Ернст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вокер, Джон Ернст (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
18.05.2026





Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶