Борщівська народна вишивка

Фото і схема. Фрагмент оздоблення навколопазушного розрізу чоловічої сорочки з м. Борщів швами «колодки-II» «стебловий шов», «ланцюжок», «лічильна гладь», «ретязь». 1920-ті. БКМ 11858; П.Е. 907

Борщі́вська наро́дна ви́шивка — традиційний народний одяг, жіночі й чоловічі сорочки з об’ємною фактурою, темною гамою з невеликим вкрапленнями хроматичних кольорів, виконаний поєднанням різних технік вишивки і матеріалів; сформований у кінці 19 — на початку 20 ст. в м. Борщів і його околицях (тепер Чортківського району Тернопільської області); складник Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (з 2020).

Історична довідка

Покусінський О., Покусінська Л. «Карта буття Борщівської народної сорочки, кінця XIX — початку XX ст., на полудневих землях між Серетом і Збручем, відтятих Дністром», з поділом на кути і осередки

Борщівщина — умовна назва регіону, у який входить м. Борщів і населені пункти, розташовані між ріками Серет і Збруч, на південь від лінії сіл Шершенівка — Глубічок — Цигани — Скала-Подільська (усі Чортківського району Тернопільської області), до р. Дністра. За художніми особливостями борщівської народної вишивки місцевість поділяють на два кути: Серето-Дністровський і Збруцько-Дністровський, розмежовані р. Циганка до гирла і далі по нижній течії р. Нічлава до р. Дністра.

За художньо-колористичним рішенням, комбінуванням технік вишивки та типами крою сорочок кути поділяють на осередки.

Серето-Дністровський кут:

перший осередок — м. Борщів, села Глибочок, Тулин, Цигани, Мушкатівка, Слобідка Мушкатівська, Висічка, Пищатинці, Стрілківці, Шершенівка, Олексинці, Мушкарів, Більче-Золоте, Юр’ямпіль, Сков’ятин, Шишківці, Новосілка, Голігради, Винятинці, Шупарка, Колодрібка, Синьків, Вигода, Кулаківці, Дунів, Щитівці, Касперівці;
другий осередок — села Худіївці, Бабинці, Пилипче, Михалків.

Збруцько-Дністровський кут:

перший осередок — селище Мельниця-Подільська, села Худиківці, Вільховець, Зелене, Дністрове, Дзвенигород, Латківці, Урожайне, Дзвинячка, Трубчин, Білівці, Окопи, Вигода, Боришківці, Панівці, Михайлівка, Кудринці, Завалля;
другий осередок — села Іване-Пусте, Гермаківка, Залісся, Підпилип’я, Вербівка, Залуччя, Нивра;
третій осередок — села Кривче, Сапогів, Вовківці, Турильче.

Характерні прояви борщівської народної вишивки спостережено з кінця 19 ст. на так званих сорочках «австрійках» (місцева назва сорочок австро-угорського періоду). Вишивка на «австрійках» відповідає загальним ознакам, однак оздоба менш пишна, нитки у вишивці зазвичай конопляні чи вовняні, зрідка шовкові та бавовняні («заполоч»), часто металізовані. На початку 20 ст. сформувався ще один тип сорочок, який поступово переважив «австрійки». Їх оздоблено густою об’ємною вишивкою, темним, здебільшого чорним кольором, вовняними товстими і пухкими нитками, бісерними вкрапленнями.

Народна майстриня Г. Підгурська передає традиційні шви борщівської народної вишивки дослідниці Л. Покусінській, с. Худиківці (фото О. Покусінського, 25.07.2011)

Темна гама борщівської народної вишивки — характерна ознака традиційної вишивки Поділля (зокрема, Борщівщини), на якій позначилися впливи сусідньої Молдови й Румунії. Типова об’ємна вишивка зумовлена використанням товстої пухкої вовняної нитки, давніх технік вишивки на домотканому конопляному полотні.

На початку 21 ст. майстриня-вишивальниця Г. Підгурська (1936–2017; Україна) надала інформацію про місцеві техніки (с. Худиківці Чортківського району) вишивки — «битим» (штапівковий шов), «січене» (похідний від прямої гладі) тощо, які є важливими складниками борщівської народної вишивки.

Традиції борщівської народної вишивки продовжують майстрині: О. Гончар (1977), Г. Гордієнко (1974), І. Зайцева (1956), В. Кривоніс (1970), Н. Матвеєва (1983), Н. Мороз (1960), Л. Овчарук (1974), У. Ольховська (1990), Г. Перемийбіда (1966), Л. Покусінська (1975), А. Рогатинська (1977), І. Сампара (1976), Т. Сеник (1977), О. Ситник (1960), І. Сліпецька (1974), Р. Стасишин (1974), М. Юркевич (1986; усі — тепер Україна).

Колекції борщівської народної сорочки зберігають у Борщівському обласному комунальному краєзнавчому музеї; Тернопільському обласному краєзнавчому музеї; Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України; «Музей Івана Гончара», Національний центр народної культури та в приватних колекціях В. Матковської, етногалереї «Спадок» родини Демкур (обидві — м. Тернопіль), Етно-галереї Роксоляни Шимчук (м. Львів) тощо.

Характеристика

Техніка

Борщівська народна вишивка — це сукупність знань і навичок оздоблення борщівської народної сорочки, а саме технології виконання швів, мережок, змережувань, морщення у відповідних місцях виробів, специфічного поєднання швів у виконанні окремих візерунків і мотивів орнаменту, а також використання сталих кольорових поєднань і різноманітних традиційних матеріалів. Застосовують для оздоби чоловічих і жіночих народних сорочок уставкового, безуставкового і тунікоподібного крою.

Типи швів і технік:

основні шви — «колодки» (2 види), «битим» (похідний від штапівки), «поверхниця-кафасор», «верхоплут», «січене» (вид гладі);
крайові маскувальні та відокремлювальні шви — «ланцюжок», «стебловий шов», «ретязь», «критський шов» (з додатковими стібками і парними кріпленнями), «накладний шов у прикріп», «олексинський шов»;
кілька видів розріджених швів;
мережки — «петлева», «настилом», «покутська»;
змережування — «подільська розшивка» (з одинарною повітряною петлею, парами одинарних повітряних петель, подвійною повітряною петлею), «черв’ячком», «з додатковою ниткою»;
морщення — «відкрите», «закрите з облямівкою», «гусяча шкірка», оздоблені поверх різноманітними швами.

Колористика

Для вишивки характерна насичена й темна гама, основою якої є чорний колір з невеликими кольоровими вкрапленнями, яке в регіоні називають «поцвіткуванням».

Винятковими явищами в традиційному кольоровому рішенні є, наприклад, типова вишивка підопліччя на рукаві жіночих сорочок Серето-Дністровського кута швом «поверхниця-кафасор» однокольорового орнаменту, синьо-зеленим, зелено-трав’яним, смарагдово-зеленим, сіро-синім, або рубіново-червоним кольором; вишивка білими бавовняними мерсеризованими нитками з кольоровою обшивкою на пазусі чоловічих сорочок сіл Колодрібка, Щитівці, Шишківці, Сков’ятин, Стрілківці, Бабинці тощо.

Матеріали

Використовують матеріали, створені з натуральних волокон рослинного (целюлоза) і тваринного (білок) походження, доповнені оздобою металевими, металізованими і скляними виробами: домоткане конопляне, конопляно-лляне, конопляно-бавовняне полотно, конопляні (домоткані), вовняні, шовкові й бавовняні (купні) нитки, скляні пацьорки (бісер), лелітки з кольорових металів (мідь, латунь, бронза), металізовані нитки (сухозолото).

Добірка жіночих борщівських народних сорочок із двох осередків Серето-Дністровського кута. Сорочки з експедиційних матеріалів і приватних колекцій. Фото: композиція О. Покусінського, 2020.
Добірка жіночих борщівських народних сорочок з трьох осередків Збруцько-Дністровського кута. Сорочки з експедиційних матеріалів і приватних колекцій. Фото: композиція О. Покусінського, 2020.
Фото і схема. Фрагмент оздоблення верхньої частини складного рукава жіночої безуставкової сорочки швами «битим», «ланцюжок», «колодки». Борщівський комунальний краєзнавчий музей, БКМ 16535; П.Е. 1142 // Борщівська народна сорочка: матеріали, крій, техніки шитва. Колекція Борщівського краєзнавчого музею. Київ : Новий Друк, 2012. С. 187.
Фото і схема. Фрагмент оздоблення верхньої частини складного рукава жіночої безуставкової сорочки швом «верхоплут» (зовнішні кути ключовим швом). Експедиційні матеріали, с. Нивра 1920–1930-ті // Борщівська народна сорочка: матеріали, крій, техніки шитва. Київ : Новий Друк, 2019. С. 42.
Фото і схема. Фрагмент оздоблення рукава жіночої уставкової сорочки швом «битим», поцвітковано «стебловим швом», стібками «колодок» і «косого хрестика». Експедиційні матеріали, с. Кривче, початок 20 ст. // Борщівська народна сорочка: матеріали, крій, техніки шитва. Київ : Новий Друк, 2019. С. 45.

Значення

Борщівська народна вишивка — унікальне явище в народній культурі українців, яке зародилося і побутує на території сучасної Тернопільської області та відображає своєрідні умови розвитку місцевої самобутньої культури. Період формування цього типу вишивки (кінець 19 — початок 20 ст.) був часом духовного, національного і просвітницького підйому українського суспільства. Народний стрій з вишитою сорочкою став символом цього процесу, ознакою національної ідентифікації, розвитку народного сільського руху, особистісного самоствердження.

Галерея

Фото
Виставка в м. Львові 1894. Хор одітих у народні строї селян із с. Більче-Золоте у дворі Музею Володимира Дідушицького. Фото: Biblioteka Narodowa, F.111497V
Зведення будинку «Просвіта» у с. Сапогів, 1925–1926. Фото: Борщівський комунальний краєзнавчий музей, № 6345 Ф-1793
Члени аматорського гуртка при читальні «Просвіта», с. Худиківці, 1937. Фото: приватна колекція Р. Андріяшика.

Додатково

Для збереження, захисту і передачі традицій борщівської народної вишивки:

Л. Покусінська та О. Покусінський уклали 2 альбоми «Борщівська народна сорочка... » (2012, 2019), проводять семінари-лекції, майстер-класи;
ГО «Школа борщівської народної сорочки» (м. Тернопіль, засновано 2017) організовує вишивальні проєкти, проводить панельні дискусії, конференції, створило низку виробів — реплік сорочок із застосуванням борщівської народної вишивки;
Майстерня Магди Дзвін (м. Львів, засновано 2014) — творчий дослідницький простір, де щороку можна прослухати авторський курс Я. Сліпецької «Кручені шви борщівських сорочок»;
онлайн-школа вишивки О. Нарбут PREKRASA STUDSO зберігає відеоуроки, майстер-класи по борщівській народній вишивці тощо.

Література

Дьяків Оніл Т. Українські стіби. Нью-Йорк : тип. Мирона Баб'юка. 1984. 160 с.
Кулинич-Стахурська О. Мистецтво української вишивки. Техніка і технологія. Львів : Місіонер, 2007. 264 с.
Булгакова-Ситник Л. Подільська народна вишивка (етнографічний аспект) / Ред. О. М. Козакевич. Вид. 2-ге. Кам'янець-Подільський : «ПП Медобори-2006», 2010. 336 с.
Покусінська Л., Покусінський О. Борщівська народна сорочка: матеріали, крій, техніки шиття. Колекція Борщівського краєзнавчого музею. Київ : Новий друк, 2012. 368 с.
Булгакова-Ситник Л., Лозинський Т. Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров’я. Київ : Майстер книги, 2013. 330 с.
Покусінська Л., Покусінський О. Борщівська народна сорочка: експедиційні матеріали та приватні колекції. Київ : Новий друк, 2019. 576 с.
Покусінська Л., Покусінський О. Борщівська народна сорочка: матеріали, крій, техніки шиття. Київ : Новий друк, 2019. 128 с. іл.

Автор ВУЕ

Л. В. Покусінська,

О. М. Покусінський

Покликання на цю статтю: Покусінська Л. В., Покусінський О. М. Борщівська народна вишивка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борщівська народна вишивка (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.12.2025