Борхерт, Вольфганг

Бо́рхерт, Во́льфганг (нім. Borchert, Wolfgang; 20.05.1921, м. Гамбург, Німеччина — 20.11.1947, м. Базель, Швейцарія) — письменник, драматург і поет. Один із найважливіших представників німецької повоєнної літератури і так званої «літератури руїн». Писав німецькою мовою.

Борхерт, Вольфганг (Borchert, Wolfgang)
Народження	20.05.1921
Місце народження	Гамбург, Німеччина
Смерть	20.11.1947
Місце смерті	Базель, Швейцарія
Місце поховання	Гамбург
Місце діяльності	Німеччина
Напрями діяльності	література, драматургія, поезія

Життєпис

Народився у сім’ї вчительки та письменника. Мати підтримувала літературні інтереси сина з раннього дитинства. Спочатку навчався книгарської справи, однак мріяв про акторську кар’єру, активно цікавився театром. Театральний досвід позначився на його драматургії, особливо на побудові діалогів, внутрішній напрузі сцен і виразній монологічності мовлення персонажів.

1941 Борхерта мобілізували до вермахту та відправили на Східний фронт. Війна, поранення, тяжкі хвороби, ув’язнення та переслідування через антивоєнні висловлювання стали визначальними подіями його життя. Нацистська влада неодноразово звинувачувала його у «підриві бойового духу армії» та критичних висловлюваннях про війну. Цей досвід сформував різко антивоєнний характер його творчості.

Після повернення до Німеччини 1945 Борхерт був тяжко хворий, однак саме в останні два роки життя створив більшість своїх найвідоміших творів. Найвизначнішу драму «Надворі, перед дверима» («Draußen vor der Tür»; 1947) написав упродовж кількох днів 1946. Образ Бекмана став одним із найсильніших символів повоєнної німецької літератури. Він уособлює людину, яка фізично вижила, але духовно залишилася у просторі війни. Прем’єра п’єси відбулася 21.11.1947 — наступного дня після смерті автора.

Борхерт прожив двадцять шість років, але став символом «втраченого покоління» повоєнної Європи. Могила письменника на Ольсдорфському цвинтарі у м. Гамбурзі збережена і входить до літературних маршрутів та меморіальних екскурсій.

Творчість

Творчість Борхерта присвячена воєнній травмі, моральному спустошенню людини, самотності, втраті дому, провині, відповідальності та кризі гуманізму. Він показав війну не як героїчний досвід, а як катастрофу, що руйнує людську особистість, мову, пам’ять, моральні орієнтири й саму здатність людини довіряти світові. У центрі його творів — не переможці й не герої, а люди, які повернулися з війни внутрішньо зламаними.

Героями Борхерта часто є солдати, які повертаються додому, але не знаходять дому; люди, які втратили близьких; самотні персонажі, що не можуть порозумітися із суспільством; представники покоління, яке пережило війну, але не отримало внутрішнього визволення від її наслідків. У цьому полягає головна гуманістична сила його творчості: письменник не лише описав історичну епоху, а показав, як велика історія руйнує конкретну людину.

Важливе місце у творчості Борхерта посідають короткі оповідання. У новелі «Вночі щури все ж сплять» («Nachts schlafen die Ratten doch»; 1947) через просту ситуацію розкривається тема дитячої травми, втрати й людського співчуття. У творі «Хліб» («Das Brot»; 1946) побутову сцену перетворено на глибоку розповідь про бідність, сором, любов і мовчазну доброту. В оповіданні «Кульбаба» («Die Hundeblume»; 1946) порушено тему ув’язнення, самотності й психологічного руйнування людини.

Особливе значення має антивоєнний маніфест «Тоді залишається лише одне!» («Dann gibt es nur eins!»; 1947), в якому Борхерт із максимальною емоційною силою закликав людину сказати війні «ні». Цей текст став одним із найвідоміших пацифістських висловлювань у німецькомовній літературі 20 століття.

Особливості стилю

Для стилю Борхерта характерні лаконізм, експресивність, психологізм і висока емоційна напруга. Письменник використовував короткі речення, уривчастий синтаксис, повтори, еліпси, внутрішні монологи, ритмізовану прозу та розмовну мову. Його художня мова здається простою, але ця простота має велику емоційну силу. Вона передає внутрішній надлом людини, її страх, втому, самотність і відчай.

У творчості Борхерта помітні екзистенціалістські (див. Екзистенціалізм) мотиви. Його персонажі почуваються чужими у світі, втрачають сенс життя, переживають ізоляцію та не можуть знайти свого місця у повоєнному суспільстві. Їхня трагедія полягає не лише в тому, що вони пережили війну, а й у тому, що після війни світ не здатний їх прийняти.

Символізм і колористика

Важливою рисою творчості Борхерта є символічність образів. Двері у драмі «Draußen vor der Tür» символізують межу між людиною та суспільством, неприйняття, ізоляцію і втрату дому. Ніч у його творах пов’язана зі страхом, самотністю, смертю та втратою життєвих орієнтирів. Руїни символізують не лише зруйновані міста, а й моральний крах суспільства, внутрішнє спустошення людини. Хліб у новелі «Das Brot» стає символом виживання, сорому, любові, співчуття й людської близькості.

Особливе місце у творчості Борхерта належить кольоровому символізму. Система кольороназв у творах письменника утворює складну художню систему й фактично функціонує як окремий «персонаж» тексту. Колір у Борхерта не лише для опису предметів чи атмосфери, а для передавання психологічного стану героя, створення емоційного тла і підсилення авторського задуму.

Колірна палітра творів Борхерта переважно сіра, затемнена, тьмяна й холодна. Навіть яскраві кольори часто мають домішки чорного або сірого, що символізує моральне спустошення, втрату надії та психологічну травму війни. Особливе значення має сірий колір. Автор створив неологізм weltgrau — «сірий, як увесь повоєнний світ». Сірий у його текстах пов’язаний із руїнами, порожнечею, безнадією, психологічною втомою та одноманітністю повоєнного життя. Чорний колір асоціюється зі смертю, страхом, духовною кризою та безвихіддю. Червоний символізує кров, біль, війну та емоційне напруження. Білий, з одного боку, може вказувати на чистоту й надію, а з іншого — на холод, порожнечу та смерть. Зелений колір часто пов’язаний із життям, відродженням і надією, але в Борхерта його нерідко поєднано з темними барвами для створення тривожного ефекту.

Однією з найоригінальніших рис стилю Борхерта є створення авторських кольорових неологізмів. Важливим художнім прийомом є також «колірна антитеза» — протиставлення темних, ахроматичних кольорів і яскравих світлих деталей. На тлі сірої повоєнної реальності навіть невелика яскрава деталь стає знаком надії, людяності й духовного світла.

Значення творчості

Творчість Борхерта має важливе значення для німецької та європейської літератур. Вона стала одним із найважливіших художніх свідчень про духовний стан повоєнної Європи. Письменник показав не лише фізичні руїни війни, а й внутрішню руйнацію людини, яка втратила моральні орієнтири та віру у світ. Його твори сформували новий тип повоєнного героя — не переможця, а травмовану людину, яка шукає сенс, провину, відповідальність і можливість повернення до людяності.

Борхерт одним із перших у німецькій літературі після 1945 відкрито заговорив про моральну відповідальність, провину, відчуження та трагедію покоління, яке пережило війну. Його творчість вплинула на розвиток повоєнної драматургії, короткої прози та антивоєнного дискурсу. Вона залишається актуальною і сьогодні, особливо в контексті сучасних воєн, теми втрати дому, психологічної травми та необхідності збереження гуманістичних цінностей.

Україністика

В українському гуманітарному просторі творчість Борхерта також має важливе значення. Його твори досліджують українські германісти, зокрема в аспекті символізму, колористики та мовної картини світу. Антивоєнна проблематика Борхерта особливо суголосна сучасному українському досвіду: його тексти порушують питання травми, руйнування, відповідальності, пам’яті та людяності в умовах війни.

Твори Борхерта переважно виходили українською у періодичних виданнях (журналі «Всесвіт»), антологіях. Окремі прозові твори переклали Є. Попович (1930–2007; Україна), П. Марусик (1947–2008; Україна), О. Логвиненко.

Визнання

Борхерта вважають одним із найсильніших антивоєнних голосів 20 століття. Його твори введено до шкільних та університетських програм, досліджують у германістиці, літературознавстві, культурології та студіях пам’яті. У м. Гамбурзі Міжнародне товариство Вольфганга Борхерта організовує наукові конференції, літературні читання та дослідницькі ініціативи, присвячені спадщині письменника.

Функціонує театр у м. Мюнстері (Німеччина), названий на честь письменника.

Його іменем названо школи, вулиці у містах Німеччини (Гамбурзі, Мюнстері, Бремені, Ростоці).

На честь письменника названо астероїд 39540 та парк у р-ні Гамбург-Епендорф (2023).

Твори

Die Hundeblume : erzählung. Hamburg : Rowohlt, 1946. 75 S.
An diesem Dienstag : Neunzehn Geschichten. Hamburg : Rowohlt, 1947. 75 S.
Draußen vor der Tür : Ein Stück, das kein Theater spielen und kein Publikum sehen vuole. Hamburg : Rowohlt, 1947. 139 S.
Das Gesamtwerk / Hrsg. von M. Töteberg. Reinbek bei Hamburg : Rowohlt, 1949. 381 S.
Draußen vor der Tür und ausgewählte Erzählungen / Mit einem Nachwort von H. Böll. Hamburg : Rowohlt Taschenbuch Verlag GmbH, 1956. 127 S.
Das Gesamtwerk : erweiterte und revidierte Neuausgabe / Hrsg. von M. Töteberg. Reinbek bei Hamburg : Rowohlt Taschenbuch Verlag, 2009. 576 S.

Література

Böll H. Nachwort. Die Stimme Wolfgang Borchert // Borchert W. Draußen vor der Tür und ausgewählte Erzählungen / Mit einem Nachwort von H. Böll. Hamburg : Rowohlt Taschenbuch Verlag GmbH, 1956. S. 118–122.
Staats- und Universitätsbibliothek Hamburg Carl von Ossietzky. Wolfgang-Borchert-Archiv. 1976. URL: https://www.sub.uni-hamburg.de/sammlungen/nachlass-und-autographensammlung/wolfgang-borchert-archiv.html
Internationale Wolfgang-Borchert-Gesellschaft e.V. 1988. URL: https://www.borchertgesellschaft.de
Добринчук О. О. Особливості функціонування та перекладу німецьких модальних часток у короткому оповіданні В. Борхерта «Кухонний годинник» // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Перекладознавство та міжкультурна комунікація. 2018. Вип. 3. С. 111–116.
Bratytsya G. Farbensymbolismus von Lexem «Grün» im Schaffen von Wolfgang Borchert // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. 2019. Вип. 49. С. 78–82.
Bratytsya G. Farbenkontraste im Schaffen von W. Borchert // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. 2020. № 46. Т. 1. С. 54–58.
Братиця Г. Г. Колірні неологізми як прояв індивідуально-авторської картини світу В. Борхерта // Інноваційна траєкторія розвитку сучасної філологічної науки в Україні та країнах Європейського Союзу. Влоцлавек : Baltija Publishing, 2021. С. 35–50.

Автор ВУЕ

Г. Г. Братиця

Покликання на цю статтю: Братиця Г. Г. Борхерт, Вольфганг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борхерт, Вольфганг (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.08.2026