Борона

Борони: 1 — зубова швидкісна; 2 — сіткова; 3 — шлейфова; 4 — пружинна; 5 — дискова, 6 — лучна шарнірна; 7 — пасовищна шарнірна; 8 — голчаста; 9 — ножова обертова

Борона́ — сільськогосподарське знаряддя праці для поверхневого обробітку ґрунту і догляду за культурними рослинами.

Зміст

1 Історична довідка
2 Конструкція
3 Класифікація
4 Значення
5 Література
6 Автор ВУЕ

Історична довідка

Борона належить до найдавніших ґрунтообробних знарядь. Первісно борони виготовляли у формі дерев’яних рам або ґратчастих пристроїв з дерев’яними чи металевими зубами, які тягнули по полю кіньми або іншою тягловою силою. Із розвитком механізації кінні борони замінили тракторними та ускладнили конструкції робочих органів. У сучасному землеробстві борона є складником системи механізованого обробітку ґрунту.

Конструкція

Конструктивно борона становить металеву раму з робочими органами, механізмами їхнього кріплення та пристроями для з’єднання з трактором або іншою сільськогосподарською машиною. Під час руху агрегату робочі органи борони проникають у верхній шар ґрунту, розпушують його, руйнують грудки й кірку, підрізають або вичісують бур’яни і частково вирівнюють рельєф поверхні поля. Глибина й інтенсивність обробітку залежать від конструкції борони, маси, швидкості руху та положення робочих органів.

Класифікація

За типом робочих органів борони поділяють на зубові й дискові.

Серед зубових борон виокремлюють:

сіткові — борони, робочі органи яких закріплені на гнучкій металевій сітці або шарнірно з’єднаних ланках (застосовують для поверхневого розпушування ґрунту, руйнування ґрунтової кірки, вирівнювання поверхні та знищення бур’янів);
пружинні — робочими органами є пружинні зуби (використовують для вичісування бур’янів і розпушування поверхневого шару ґрунту);
шлейфові — робочими органами, крім зубів, є ніж і шлейфи (застосовують для раннього весняного вирівнювання та розпушування поверхні ґрунту);
лучні шарнірні — робочі органи у формі ножеподібних зубів, спеціальних скребків і шлейфів (призначені для догляду за природними луками та пасовищами);
пасовищні шарнірні — робочими органами є зуби у формі ножеподібних гаків [подрібнюють і розтирають перегній (гумус) на загінках культурних пасовищ, розрівнюють кротовини, втирають мінеральні добрива в дерновий шар лук].

Дискові борони призначені для обробітку зябу (зораного з осені ґрунту), подрібнення задернілих скиб, поліпшення лук і пасовищ та лущення стерні; робочі органи — сферичні диски (звичайні або з вирізами).

Ножові обертові борони поєднують принципи роботи зубових і дискових борон.

За призначенням борони бувають для суцільного та міжрядного обробітку ґрунту; за способом агрегатування — причіпні, напівначіпні та начіпні.

За масою, що припадає на один робочий орган, розрізняють легкі (посівні), середні та важкі борони.

Вибір конструкції залежить від типу ґрунту, його вологості, стану поля, сільськогосподарської культури та конкретної технології землеробства.

Значення

Борона здійснює неглибокий і швидкий механічний обробіток верхнього шару ґрунту, поєднуючи кілька технологічних операцій — розпушування, кришіння, вирівнювання та видалення бур’янів. Застосування борони сприяє формуванню оптимальної структури та водно-повітряного режиму ґрунту.

Література

Гапоненко В. С., Войтюк Д. Г., Дідейко М. К. Сільськогосподарські машини і основи експлуатації машинно-тракторного парку. Київ : Вища школа, 1975. 319 с.
Войтюк Д. Г., Яцун С. С., Довжик М. Я. Сільськогосподарські та меліоративні машини: основи теорії та розрахунку. Суми : Університетська книга, 2020. 543 с.
Денисенко М. І. Підвищення технічного ресурсу і довговічності робочих органів ґрунтообробних сільськогосподарських машин // Центральноукраїнський науковий вісник. Технічні науки : зб. наук. пр. 2022. Вип. 5 (36). Ч. 1. С. 40–47.