Бородавка-Неродич, Яцько
Борода́вка-Неро́дич, Яцько́ (справжнє прізвище та ім'я — Нерода, Яків (Яков) Адамович; дата і місце народження невідомі — 08.09.1621, поблизу м. Хотина, тепер Чернівецька область, Україна) — військовий і політичний діяч, гетьман Війська Запорозького Низового (1619–1621, з перервою 1620).
|
Бородавка-Неродич, Яцько | |
|---|---|
| Псевдоніми | Бородавка |
| Справжнє ім’я | Яків (Яков) |
| Справжнє прізвище | Нерода |
| Місце народження | |
| Смерть | 08.09.1621 |
| Місце смерті | Хотин |
| Місце діяльності | Україна, Запорозька Січ, Річ Посполита, Молдова |
| Напрями діяльності | військова справа, політична діяльність, державне управління |
Життєпис
Імовірно, походив із православної міщанської родини і здобув освіту. У підписах під офіційними документами використовував родове прізвище Нерода. Прізвисько Бородавка отримав на Запорозькій Січі.
Cічовий старшина, неодноразово обирався гетьманом, був постійним політичним суперником П. Сагайдачного в боротьбі за владу.
Обраний гетьманом Війська Запорозького Низового після укладення Роставицької угоди між старшиною козацькою на чолі з П. Сагайдачним та коронним гетьманом С. Жолкевським.
Одним із головних приводів для усунення П. Сагайдачного стало передбачене угодою скорочення реєстру козаків з 20 тисяч до 3 тисяч, яке викликало невдоволення виписаних із реєстру і нереєстрових козаків.
Бородавка-Неродич очолював козацьке військо під час кількох походів, зокрема на м. Тягиню (тепер м. Бендери, Молдова), м. Константинополь (1619, тепер м. Стамбул) і м. Варну (1620), а також на початку Хотинської війни 1620–1621.
Був прихильником радикальних дій проти Речі Посполитої як силовими методами, так і за допомогою дипломатії (спроби вирішення конфесійних питань через київського митрополита Йова Борецького). Відіграв значущу роль в організації висвячення єрусалимським патріархом Феофаном III митрополита Йова Борецького і православних єпископів для українських та білоруських земель, завдяки чому в Речі Посполитій відновлено ієрархію православної церкви. Намагався домогтися позбавлення унійного духовенства церковної влади дипломатичним шляхом (висунув це як вимогу участі козаків у війні проти Османської імперії на боці Речі Посполитої). Безкомпромісна позиція гетьмана Бородавки-Неродича викликала тривогу в польських урядовців: коронний гетьман С. Жолкевський характеризував його як найбільш бунтівного ватажка.
На загальній козацькій раді в урочищі Суха Діброва (15–17.06.1621; між Ржищевом і Кагарликом — одне із традиційних місць проведення козацьких рад у 17 ст.), у якій узяли участь близько 40 тисяч осіб, православне духовенство на чолі з митрополитом Йовом Борецьким, а також королівські посланці, козаки погодилися послужити королю у війні за умови офіційного затвердження нової православної ієрархії. Бородавці доручено військове командування в кампанії проти османської армії, тоді як дипломатичну місію до м. Варшави очолив П. Сагайдачний. У липні–серпні 1621 військо Бородавки здійснило похід до р. Дністра, здобувши фортецю Сороки та діставшись м. Сучави.
Наприкінці серпня 1621 об’єднані козацькі сили прибули до табору під м. Хотином. Усунення Бородавки від влади відбулося за втручання польської сторони, оскільки ще до цих подій король Сигізмунд III у листі до командувача урядових військ Я. К. Ходкевича наголошував на необхідності зміни козацького старшого. Зі свого боку, Бородавка не довіряв польському командуванню через побоювання, що ті пустять козаків у бій першими. Він вимагав від Я. К. Ходкевича 20 знатних осіб у заручники. Офіційною причиною позбавлення булави визнавалося небажання Бородавки об’єднатися з коронним військом.
Через військові невдачі й конфлікт із козацькою старшиною, що загострився після прибуття П. Сагайдачного під м. Хотин, 25.08.1621 на козацькій раді під Могилевим (тепер м. Могилів-Подільський) Бородавка був позбавлений булави на користь П. Сагайдачного і страчений за вироком козацького суду 08.09.1621.
Додатково
В українській історіографії існує альтернативна версія щодо останніх років життя гетьмана. За деякими даними, П. Сагайдачний не стратив Бородавку, а відіслав його на Запорозьку Січ. Після смерті П. Сагайдачного козаки нібито знову обрали Бородавку гетьманом, і він помер, імовірно, власною смертю в січні 1623.
Література
- Мицик Ю. Два листи гетьмана Нероди (Бородавки) // Mappamundi : збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди 70-річчя. Львів ; Київ ; Нью-Йорк : Видво М П Коць, 1996. С. 435–442.
- Сас П. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). Київ : Либідь, 1998. 296 с.
- Щербак В. О. Українське козацтво : формування соціального стану : друга половина ХV — середина XVII ст. Київ : Видавничий дім «КМ Academia», 2000. 300 с.
- Сас П. Відновлення православної церковної ієрархії Київської митрополії (1620 р.) // Український історичний журнал. 2010. № 4. С. 15–39.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бородавка-Неродич, Яцько // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бородавка-Неродич, Яцько (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.09.2026
