Боровиковський, Олександр Левкович

Боровико́вський, Олекса́ндр Ле́вкович (Олександр Львович; псевдоніми — А. Фет, М. Валентин; 26.11.1844, м. Полтава, тепер Україна — 03.12.1905, м. Санкт-Петербург, тепер РФ) — правознавець, фольклорист, поет і публіцист.

Боровиковський, Олександр Левкович
Псевдоніми	А. Фет, М. Валентин
Народження	26.11.1844
Місце народження	Полтава
Смерть	03.12.1905
Місце смерті	Санкт-Петербург
Alma mater	Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Напрями діяльності	юридичні науки, літературознавство, фольклористика

Життєпис

Син поета та етнографа Л. І. Боровиковського. 1862 закінчив Харківську гімназію, 1866 — юридичний факультет Харківського імператорського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) і був залишений при ньому для підготовки до професорського звання на кафедрі історії російського права.

Кар’єру розпочав в органах юстиції — помічником секретаря Харківського окружного суду (див. Суд окружний). Після судової реформи (1864) вирішив зайнятися адвокатською діяльністю на посаді присяжного повіреного (з 1868). У 1870 був призначений товаришем прокурора Симбірського окружного суду (тепер м. Ульяновськ, РФ), а з 1871 — на тій же посаді у Санкт-Петербурзькому окружному суді. 1874–1883 мав приватну адвокатську практику в м. Санкт-Петербурзі. У 1877–1878 як присяжний повірений виступав захисником революціонерів-народників (див. Народництво) на політичних процесах «п’ятдесяти» (1877) і «ста дев’яноста трьох» (1877–1888; обидва у Санкт-Петербурзі).

1883–1894 служив в Одеській судовій палаті. 1887–1894 за сумісництвом викладав цивільне право та процес на посаді приват-доцента Новоросійського університету (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

Від 1894 — помічник статс-секретаря Державної ради у Санкт-Петербурзі. Від 1895 обіймав посаду обер-прокурора цивільного касаційного департаменту Урядового Сенату (див. Сенат у Російській імперії), із 1899 — сенатор і таємний радник.

Наукова і правнича діяльність

Боровиковський належав до ліберально-демократичного напряму в правознавстві. Досліджував проблеми цивільного судочинства, статус третіх осіб у цивільному процесі, співвідношення закону та суддівської совісті. Вагомим доробком в українську юридичну науку стали його ґрунтовні розвідки з місцевого звичаєвого права (зокрема аналіз майнового статусу жінок за законами Чернігівської та Полтавської губерній) і цивільного права (рос. «Об особенностях гражданского права Полтавской и Черниговской губерний»).

Автор тритомного видання «Звіт судді» (рос. «Отчет судьи»; 1891–1894), де розкрито незахищеність селянства у цивільних правовідносинах [3-й том присвячено «справам мужицьким» («рос. Дела мужичьи») і фундаментальні коментарі до цивільного законодавства. Також він відстоював гласність суду і вимагав публічної наради суддів.

Головну працю Боровиковського «Закони цивільні з поясненнями рішень Цивільного касаційного департаменту Правлячого Сенату» (рос. «Законы гражданские с объяснениями по решениям Гражданского кассационного департамента Правительствующего Сената») видавали 1881–1909 у м. Санкт-Петербурзі. У цій праці роз’яснював джерела російського цивільного права і процесу за даними касаційної практики (див. Касація). У працях Боровиковський не тільки виклав оригінальні думки щодо завдань і ролі судді та правосуддя у цивільних справах, а й спробував осягнути психологію суддівства, розкрити формування суддівського мислення і переконань.

Літературна творчість

У галузі фольклористики опублікував нарис «Жіноча доля за малоросійськими піснями» (1867) — одне з перших досліджень соціального становища селянки (на матеріалах української народної поезії).

Літературну творчість реалізував переважно російською мовою (зокрема поетичний цикл «З українських мотивів», «Ecce Homo», «До судді», «Deo ignotus», «Перший коваль»). Поезія Боровиковського, пройнята ідеями свободи, добра, справедливості та захисту прав людини, набула широкого резонансу серед інтелігенції (зокрема, в українському культурному середовищі). Його вірші перекладали П. Грабовський, Б. Грінченко, М. Старицький.

Додатково

У чині колезького асесора Боровиковський володів землею на території України. Зокрема 1877 придбав маєток (836 десятин, станом на 1882) у с. Павлівці Боголюбівської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (тепер Дніпропетровська область). 1894 володів маєтком на 1000 десятин в Ордено-Василівській волості тієї ж губернії.

Праці

Об особенностях гражданского права Полтавской и Черниговской губерний // Журнал Министерства юстиции. 1867. Т. 32. № 6. С. 435–454.
Женская доля по малороссийским песням : очерк из малороссийской поэзии. Санкт-Петербург : Типография А. С. Суворина, 1879. 64 с.
О правах женщин по законам Черниговской и Полтавской губерний // Журнал гражданского и уголовного права. 1882. Кн. 7. С. 1–52.
Отчет судьи : в 3 т. Санкт-Петербург : Типография А. С. Суворина, 1891–1894. Т. 1. 1891. 355 с.; Т. 2. 1892. 348 с.; Т. 3. 1894. 166 с.
Законы гражданские с объяснениями по решениям Гражданского кассационного департамента Правительствующего сената / Сост. А. Л. Боровиковский. Санкт-Петербург : Типография А. С. Суворина, 1909. 1162 с.

Література

Олександр Львович Боровиковский (1844–1905) // Кони А. Ф. Собрание сочинений : в 8 т. Москва : Юридическая литература, 1968. С. 158–165.
Міронова І. Боровиковський Олександр Львович (1844–1905 рр.) — український і російський правознавець, адвокат, науковець, поет // Історичний архів. Наукові студії. 2019. № 20. URL: https://istarhiv.chdu.edu.ua/article/view/198420

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Боровиковський, Олександр Левкович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боровиковський, Олександр Левкович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.09.2026