Борлоуг, Норман Ернест
|
Борлоуг, Норман Ернест (Borlaug, Norman Ernest) | |
|---|---|
| Народження | 23.03.1914 |
| Місце народження | Сауде |
| Смерть | 12.09.2009 |
| Місце смерті | Даллас |
| Alma mater | Міннесотський університет |
| Місце діяльності | США, Мексика, Індія, Пакистан |
| Напрями діяльності | прикладна агрономія, генетика, селекція |
| Відзнака | Нобелівська премія миру |
Бо́рлоуг, Нóрман Е́рнест (англ. Borlaug, Norman Ernest; 25.03.1914, поблизу с. Сауде, округ Чікасо, штат Айова, США — 12.09.2009, м. Даллас, штат Техас, США) — учений у галузях агрономії, генетики та фітопатології, фундатор глобального перетворення сільського господарства (відомого як зелена революція), засновник світової наукової школи прикладної агрономії та селекції, лауреат Нобелівської премії миру (1970), член понад 20 наукових академій світу.
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї фермерів Генрі Олівера (1889–1971) та Клари (1888–1972) Борлоугів, які були нащадками норвезьких емігрантів. Зростав на сімейній фермі, що належала його дідові. Виховання в сільському соціальному середовищі та щоденна праця заклали фундамент його майбутнього професійного інтересу до агрономії.
1935–1938 працював у Службі лісу США. Вступив до Міннесотського університету (США), який закінчив 1937 за фахом «Лісове господарство», здобувши ступінь бакалавра. Під впливом лекцій професора Е. Ч. Стакмена (1885–1979; США) зацікавився проблемою грибкової іржі зернових культур. Це спонукало його змінити спеціалізацію та розпочати ґрунтовні дослідження механізмів резистентності рослин. У цьому ж університеті 1940 отримав ступінь магістра з фітопатології. 1942 захистив дисертацію «Мінливість гриба Fusarium lini» («англ. Variation and Variability in Fusarium lini») і здобув науковий ступінь доктора філософії з фітопатології та генетики.
Наукова діяльність
Початок кар’єри
Становлення Борлоуга як науковця-практика припав на Другу світову війну. 1942–1944 — мікробіолог корпорації «Дюпон» («англ. Du Pont de Nemours, Inc.»; США). У цій установі вчений розробляв бактерициди, фунгіциди та створював матеріали для потреб збройних сил США (зокрема антикорозійний і водостійкий клей для пакування військового продовольства).
Мексиканський період
1944–1960 — генетик та фітопатолог Кооперативної програми досліджень і виробництва пшениці — спільного проєкту уряду Мексики та Фонду Рокфеллера (англ. Rockefeller Foundation). 1960–1963 — заступник директора цього фонду, курував Міжамериканську програму продовольчих культур. 1964–1979 — директор Міжнародної програми поліпшення пшениці в Міжнародному центрі покращення кукурудзи та пшениці (ісп. Centro Internacional de Mejoramiento de Maíz y Trigo, СІММYТ; м. Ель-Батан, Мексика), 1980–2009 — старший консультант.
Африканська ініціатива та викладацька діяльність
1984–2009 — заслужений професор міжнародного сільського господарства в Техаському університеті сільського господарства та механіки (м. Колледж-Стейшен, округ Бразос, штат Техас). 1986 спільно з підприємцем та меценатом Р. Сасакавою (1899–1995; Японія), експрезидентом США Дж. Картером заснував та очолив Сасакавську африканську асоціацію (англ. Sasakawa Africa Association) для поширення сучасних агротехнологій у 15-ти країнах Африки на південь від Сахари.
Наукова школа
Борлоуг став фундатором світової школи прикладної агрономії та селекції. Працюючи на базі Міжнародному центрі покращення кукурудзи та пшениці, підготував понад 1900 учених-дослідників із 16-ти країн світу, які згодом очолили національні аграрні програми. Його науково-методологічні принципи стали концептуальним підґрунтям для глобальної мережі Консультативної групи з міжнародних сільськогосподарських досліджень (англ. Consultative Group on International Agricultural Research, CGIAR). Для стимулювання інновацій 1986 ініціював заснування Всесвітньої продовольчої премії (англ. World Food Prize; відповідник Нобелівської премії в галузі продовольства та сільського господарства).
Досягнення
Борлоуг здобув статус науковця світового рівня завдяки розробленню комплексу інноваційних агрономічних і селекційних підходів, що врятували мільйони людей від голоду.
Човникова селекція
З метою пришвидшення селекції вчений розробив метод «човникової селекції» (англ. shuttle breeding) — вирощування двох поколінь пшениці на рік у різних географічних і кліматичних зонах Мексики (улітку на високогір’ї біля Толуки, узимку — на рівнинах поблизу Сьюдад-Обрегон). Цей підхід змінив фізіологію культури: він нівелював чутливість рослин до фотоперіодизму та забезпечив новим сортам безпрецедентну екологічну пластичність (здатність адаптуватися до різних широт).
Напівкарликові сорти
На підставі генетичного матеріалу японського напівкарликового сорту Norin 10, Борлоуг вивів 1953 напівкарликові стійкі до іржі сорти ярої пшениці (Pitic 62, Penjamo 62, Sonora 64, Lerma Rojo 64, Siete Cerros, Super X). Зміна морфології стебла запобігала виляганню посівів під час інтенсивного підживлення азотними добривами та оптимізувала розподіл біомаси на користь зерна.
Багатолінійні сорти
Для мінімізації втрат від епіфітотій іржі вчений упровадив у селекційну практику концепцію багатолінійних сортів (англ. multiline varieties) — вирощування суміші ізогенних ліній із різними генами резистентності (це створювало потужний природний бар’єр для поширення патогенів). 1953 Борлоуг розширив цю техніку на підставі створення кількох чистих ліній із різними генами стійкості (за допомогою методів ретросхрещування та використання одного рекурентного предка).
Зелена революція
Масове впровадження розроблених Борлоугом сортів у комплексі з інтенсивними агротехнологіями (зрошенням, хімічними добривами) у Мексиці, Індії та Пакистані назвали зеленою революцією. У 1965 вчений ініціював експорт 450 т насіння до Південної Азії. Унаслідок цього виробництво пшениці в Пакистані зросло з 4,6 млн т (1965) до 7,3 млн т (1970), в Індії — з 12,3 млн т до 20,1 млн т, що упослідувало країнам продовольчу самодостатність та уникнення прогнозованого масового голоду.
Гіпотеза Борлоуга
На підставі аналізу екологічного аспекту зеленої революції, учений сформулював концепцію, що отримала в науці назву «гіпотеза Борлоуга» (англ. Borlaug hypothesis). Згідно з цією концепцією, інтенсивне підвищення врожайності на найкращих наявних сільськогосподарських угіддях (завдяки новим сортам і технологіям) — єдиний дієвий механізм збереження екосистем, дикої природи та лісів від їхнього масового розорювання під нові орні землі.
Членство в академіях та наукових товариствах
Член Національної академії наук (АН) США (з 1968), Лондонського королівського товариства (з 1987); а також:
- Шведської королівської академії сільського та лісового господарства (з 1971);
- Національної академії агрономії та ветеринарії Аргентини (з1971);
- Індійської національної АН (з1973);
- Американської академії мистецтв і наук (з1976);
- Королівського товариства Единбурга (з1976);
- Бангладеської АН (з 1978);
- Китайської інженерної академії (з 1996);
- Бразильської АН (з 2003) тощо.
Присуджено понад 50 ступенів почесного доктора від університетів світу.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії миру 1970 за внесок у зелену революцію, яка мала значний вплив на виробництво продуктів харчування, особливо в Азії та Латинській Америці.
Відзначений найвищими нагородами США:
- Президентською медаллю Свободи (1977);
- Медаллю суспільного добробуту Національної АН США (2002);
- Національною науковою медаллю (2005);
- Золотою медаллю Конгресу (2006).
Праці
- Variation and Variability in Fusarium lini. Minneapolis : University of Minnesota, 1942. 40 p.
- Wheat, Rust, and People // Phytopathology. 1965. Vol. 55. P. 1088–1098.
- A Green Revolution Yields a Golden Harvest // Columbia Journal of World Business. 1969. Vol. 4. P. 9–19.
- Land use, food, energy and recreation. Aspen : Aspen Institute for Humanistic Studies, 1983. 15 p.
- Feeding a hungry world // Science. 2007. Vol. 318. Issue 5849. P. 359.
- Sixty-two years of fighting hunger : Personal recollections // Euphytica. 2007. Vol. 157. P. 287–297.
Джерела
- Phillips R. L. Norman Ernest Borlaug (1914–2009) // National Academy of Sciences Biographical Memoirs. Washington, 2013. URL : https://www.nasonline.org/wp-content/uploads/2024/06/borlaug-norman.pdf
- Why You Should Know the Name Norman Borlaug // U. S. Department of Agriculture. 2014. URL : https://www.usda.gov/about-usda/news/blog/why-you-should-know-name-norman-borlaug
- Norman Borlaug — Biographical // The Nobel Prize. 2024. URL : https://www.nobelprize.org/prizes/peace/1970/borlaug/biographical/
- Dr. Norman E. Borlaug : Curriculum Vitae // The World Food Prize Foundation. 2024. URL : https://www.worldfoodprize.org/en/dr_norman_e_borlaug/curriculum_vitae/
Література
- Easterbrook G. Forgotten Benefactor of Humanity // The Atlantic Monthly. 1997. Vol. 279. № 1. P. 75–82.
- Perkins J. H. Geopolitics and the Green Revolution : Wheat, Genes, and the Cold War. New York : Oxford University Press, 1997. 352 p.
- Baranski M. R. The Globalization of Wheat : A Critical History of the Green Revolution. Pittsburgh : University of Pittsburgh Press, 2022. 256 p.
- Eddens A. Seeding Empire : American Philanthrocapital and the Roots of the Green Revolution in Africa. Oakland : University of California Press, 2024. 206 p.
Автор
Покликання на цю статтю: Купрієнко С. А. Борлоуг, Норман Ернест // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борлоуг, Норман Ернест (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.04.2026
