Борковський, Віктор Іванович

Борко́вський, Ві́ктор Іва́нович (білорус. Баркоўскі, Віктар Іванавіч; 18.01.1900, м. Мінськ, тепер Білорусь — 26.12.1982, м. Москва, тепер РФ) — мовознавець, славіст, діалектолог, лауреат Державної премії СРСР (1970), іноземний член Німецької академії наук в Берліні (з 1967, НДР, тепер Німеччина), академік АН СРСР (з 1972).

Борковський, Віктор Іванович (Баркоўскі, Віктар Іванавіч)
Народження	18.01.1900
Місце народження	Мінськ
Смерть	26.12.1982
Місце смерті	Москва
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Місце діяльності	Сімферополь, Львів, Москва
Напрями діяльності	мовознавство, славістика, діалектологія

Життєпис

1918 закінчив гімназію № 2 в м. Кишиневі (тепер Молдова). 1919 вступив на історико-філологічний факультет Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). Цього самого року його призвали до армії, відрядили до Господарської академії РККА і флоту. 1921–1923 навчався на етнолого-лінгвістичному факультеті Петроградського університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). Учень Є. Карського. Після здобуття вищої освіти став аспірантом на кафедрі російської мови, вивчав слов’янські мови та діалектологію. Одночасно викладав на робітничому факультеті при Ленінградському сільськогосподарському інституті (тепер Санкт-Петербурзький державний аграрний університет).

Від 1930 працював завідувачем кафедр російської мови в педагогічних інститутах і університетах міст Могильова (1930–1932), Новгорода (1932–1934, тепер Великий Новгород), Миколаєва (1934–1935), Сімферополя (1935–1940).

Кандидат філологічних наук (1938, без процедури захисту).

Від 1940 викладав у Ярославському державному педагогічному інституті (тепер Ярославський державний педагогічний університет), де заснував міжобласний діалектологічний кабінет для вивчення північноросійських говорів.

Після закінчення Другої світової війни жив у м. Львові. 1946–1950 працював у Львівському університеті (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка) та педагогічному інституті. 1948–1949 був завідувачем Львівського відділу Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

1950 переїхав до м. Москви, де обійняв посаду заступника директора (1950–1954), директора Інституту мовознавства АН СРСР (1954–1960). Доктор філологічних наук (з 1950), член-кореспондент АН СРСР (з 1958).

Організував та очолював сектор порівняльно-історичних досліджень синтаксису східнослов'янських мов в Інституті російської мови АН СРСР (1960–1982).

Похований на Головинському цвинтарі (м. Москва).

Наукова діяльність

Царина наукових інтересів — історія російської та білоруської мов, історія мовознавства, історична граматика, палеологія, текстологія, діалектологія.

Аналізував проблеми історичного синтаксису східнослов’янських мов. Разом з істориком, археологом А. Арциховським (1902–1978; тепер РФ) підготував до видання палеографічне й лінгвістичне дослідження берестяних грамот. Запропонував їхнє оригінальне розшифрування й датування. Аналіз текстів допоміг реконструювати (див. Реконструкція мовна) живу розмовну мову давнього м. Новгорода.

Від 1939 брав участь у діалектологічих експедиціях, зокрема в Ленінградській області. Опублікував низку монографічних описів говорів, де схарактеризував діалектну фонетику, морфологію та лексику.

Створив картотеку пам’яток східнослов’янської писемності різних жанрів.

Нагороди і визнання

Лауреат Державної премії СРСР за дослідження, що містили лінгвістичний аналіз тексту берестяних грамот, розшифрування їхніх текстів і датування на основі даних мови (1970).

Кавалер ордена Леніна (1954), ордена Трудового Червоного Прапора (1980) тощо.

Іноземний член-кореспондент Академії наук і літератури в Майнці (з 1969; ФРН). Почесний доктор філософії Гумбольдтського університету Берліна (з 1967).

Праці

Синтаксис древнерусских грамот. Простое предложение. Львов : Изд-во Львов. гос. ун-та им. И. Франко, 1949. 392 с.
Изучение украинского и белорусского языков / Отв. ред. И. К. Белодед. Москва : Изд-во Акад. наук СССР, 1958. 173 с. (у співавт.).
Использование диалектных данных в трудах по истории синтаксиса восточнославянских языков : докл. сов. делегации на IV Междунар. съезде славистов. Москва : Изд-во Акад. наук СССР, 1958. 48 с.
Синтаксис древнерусских грамот. Сложное предложение. Москва : Изд-во Акад. наук СССР, 1958. 186 с.
Сравнительно-исторический синтаксис восточнославянских языков : в 4 т. / Под ред. В. И. Борковского. Москва : Наука, 1968–1973.
Очерки по истории и диалектологии восточнославянских языков / Под ред. В. И. Борковского. Москва : Наука, 1980. 272 с. (у співавт.)
Синтаксис сказок : Русско-белорусские параллели. Москва : Наука, 1981. 238 с.

Література

Жуковская Л. П., Серебренников Б. А., Степанов Г. В. В. И. Борковский // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1975. Т. 34. Вып. 2. С. 189–191.
Галенко Г. Віктор Іванович Борковський // Мовознавство. 1980. № 1. С. 78–79.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Борковський, Віктор Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борковський, Віктор Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.05.2026