Борищенко, Віктор Петрович

Бори́щенко, Ві́ктор Петро́вич (03.02.1914, м. Харків, тепер Україна — 14.07.1996, м. Київ, Україна) — оперний і камерний співак (лірико-драматичний тенор), режисер, народний артист УРСР (1951).

Борищенко, Віктор Петрович
Народження	03.02.1914
Місце народження	Харків
Смерть	14.07.1996
Місце смерті	Київ
Alma mater	Український державний університет залізничного транспорту
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	музичне мистецтво

Життєпис

Навчався в Харківському інституті інженерів залізничного транспорту (1930–1933; тепер Український державний університет залізничного транспорту). Співу почав навчатися в аматорській музичній студії при Будинку культури залізничників. Професійно вокальним мистецтвом спочатку займався під керівництвом учня О. Муравйової (1867–1939; тепер Україна), фундатора вокальної школи Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського (тепер Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського) Михайла Гнатовича Михайлова-Сидорова (1890–1956; тепер Україна) і викладачки вокалу Л. Куриленко. Удосконалювався в О. Муравйової у Києві. Соліст Оперної студії при Харківському театрі опери та балету (1933–1935; тепер Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка) і Харківського театру музкомедії (1934–1935; тепер Харківський академічний театр музичної комедії). Соліст (1935–1959), режисер (1962–1989) Київського театру опери та балету (тепер Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка), з яким 1979 виїжджав в Іспанію на гастролі як режисер.

Творчість

Володіючи режисерським талантом, завжди створював сценічно виразні образи. Найпереконливіше його вокальне і акторське обдарування розкрилося в українському оперному репертуарі. Уперше виконав низку партій в операх вітчизняних композиторів — Гриця («Щорс» Б. Лятошинського), Марка («Наймичка» М. Вериківського), Микешина («Зоря над Двіною», або «Північні зорі» Ю. Мейтуса), Богуна («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Василя («Милана» Г. Майбороди). Зокрема 28.10.1944 виконав партію Марка у виставі «Наймичка», якою було відкрито Київський оперний театр після повернення з евакуації. Записав на грамофонні платівки декілька арій з опер українських композиторів і партію Богуна (Москва: «Мелодия», запис 1953 року; опубліковано 1954−1955; номер платівки у каталозі Д–01813–22. Оперу «Богдан Хмельницький» було записано «зірковим» складом виконавців: диригент — В. Пірадов (1892; тепер Польща — 1954; тепер Україна; його остання велика творча робота), у ролях — також М. С. Гришко, Б. Гмиря, Л. А. Руденко, М. Роменський, Н. Гончаренко.

Виступав як концертний співак. У камерному репертуарі — твори М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, К. Данькевича, Г. Майбороди, П. Чайковського, С. Рахманінова, пісні народні.

Працюючи в Київському оперному театрі понад півстоліття, володів унікальним знанням живої історії театру. Значною мірою завдяки йому збережено відомості про творчі біографії багатьох співаків «золотої доби» цього театру. Автор спогадів про М. Донця, М. Роменського, О. Муравйову (школа якої склала епоху у вітчизняній вокальній педагогіці) та ін.

Автор радіопередач, присвячених М. Ворвулєву, Г. Шоліній (1918−2006; Україна), Е. Томм, Л. Лобановій та ін.

Виконавець партій: Петро, Левко, Вакула, Андрій («Наталка Полтавка», «Утоплена», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба» М. Лисенка); Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського); Князь («Русалка» О. Даргомижського); Ленський, Андрій («Євгеній Онєгін», «Мазепа» П. Чайковського); Ликов, Гвідон («Царева наречена», «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова); П’єр («Війна і мир» С. Прокоф’єва); Фауст (однойменна опера Ш. Гуно); Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні); Альфред, Герцог, Річард («Травіата», «Ріголетто», «Бал-маскарад» Дж. Верді); Пінкертон («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні); Єник («Продана наречена» Б. Сметани) та ін.

Режисер-постановник вистав: «Бал-маскарад» (1973) і «Трубадур» (1988) Дж. Верді, «Аскольдова могила» (1979) О. Верстовського (1799−1862; тепер Росія).

Праці

Його пам’ятатимуть нащадки // Михайло Роменський. Спогади. Матеріали. Київ : Музична Україна, 1982.
Таким я його запам’ятав // Михайло Донець : спогади, листи, матеріали / Упоряд., авт. передм. та прим. М. Ф. Кагарлицький. Київ : Музична Україна, 1983. С. 163−168.
Сердечно дякую // Олена Муравйова : спогади, матеріали. Київ : Музична Україна, 1984. С. 110−111.

Література

Стефанович М. Київський державний ордена Леніна академічний театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка. Київ : Мистецтво, 1964. 254 с.
Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету України ім. Тараса Шевченка : історія і сучасність. Київ : Музична Україна, 2003. 440 с.
Варзацька М., Немкович О. Борищенко Віктор Петрович // Українська музична енциклопедія. Київ : Видавництво інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2006. Т. 1. С. 249.

Автор ВУЕ

О. М. Немкович

Покликання на цю статтю: Немкович О. М. Борищенко, Віктор Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борищенко, Віктор Петрович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.10.2026