Борген, Юхан

Бóрген, Юхáн (норв. Borgen Johan, повне ім’я — Юхан Коллетт Мюллер (Johan Collett Müller); псевдоніми — Мумле Ґосеґґ (норв. норв. Mumle Gåsegg), Хельге Лінд (Helge Lind); 28.04.1902, м. Кристіанія, тепер м. Осло, Норвегія — 16.10.1979, комуна Валер, фюльке Естфолл, Норвегія) — письменник, журналіст, драматург. Писав норвезькою мовою.

Борген, Юхан (Borgen Johan)
Псевдоніми	Мумле Ґосеґґ (Mumle Gåsegg), Хельге Лінд(Helge Lind)
Народження	28.04.1902
Місце народження	Осло, Норвегія
Місце смерті	Естфолл, Норвегія
Alma mater	Університет Осло
Місце діяльності	Норвегія, Швеція
Напрями діяльності	література, журналістика, драматургія

Життєпис

Народився у заможній сім’ї адвоката, власника нерухомості. Навчався в приватних закладах — підготовчій школі сестер Плату та класичній гімназії Фрогнера. Інтерес до літератури виявляв з дитинства (прочитав багато книг із сімейної та шкільної бібліотек.

Після Першої світової війни вступив на юридичний факультет Університету Кристіанії (1920, тепер Університет Осло), але не завершив навчання, обравши літературну та журналістську діяльність. 1922 оселився в м. Копенгагені (Данія), де провів кілька років. Від 1923 періодично публікувався на шпальтах газети «Дагбладет» (норв. «Dagbladet»; укр. «Щоденна газета»).

Професійну кар’єру як штатний журналіст розпочав у газеті «Моргенбладет» (норв. «Morgenbladet»; укр. «Ранкова газета»; 1928–1930). Перейшов на постійну роботу до газети «Дагбладет» (1930–1941), де в своєму особливому стилі — поєднання гострих спостережень, сатири та інтелектуальної глибини — писав статті, замітки та літературні огляди, брав резонансні інтерв’ю. Творив здебільшого під псевдонімом Мумле Ґосеґґ (букв. — Буркотун Гусяче Яйце, персонаж норвезької казки). Писав оповідання, п’єси, перекладав.

1937 нагороджений стипендією К. Мора, завдяки чому здійснив 6-місячну морську подорож.

Після початку Другої світової війни продовжував публікувати сатиричні та критичні статті (під псевдонімом) навіть у перші місяці окупації. За антифашистські погляди та гостру журналістську сатиру у вересні 1941 був ув’язнений до нацистського концентраційного табору Грині, де пробув близько пів року. Після звільнення (березень 1942) виїхав до Швеції, звідки підтримував тісний зв’язок із норвезьким Рухом Опору.

Публікував заборонені у той час вірші Н. Гріга та переправляв їх до окупованої Норвегії. У Швеції видав мемуари «Дні у Грині» («Dager på Grini»; 1945), які писав під час ув’язнення в таборі.

1945 повернувся до Норвегії. Недовго пробув на дипломатичній службі у м. Копенгагені (Данія) як пресаташе норвезького посольства. 1947 відвідав Радянський Союз у складі норвезької делегації діячів культури, організованої товариством «Норвегія — СРСР».

У повоєнні роки брав участь у діяльності видань «Орієнтерінг» (норв. «Orientering»; укр. «Орієнтування») та «Фріхетен» («Friheten»; «Свобода»), став головою правління прокомуністичного видавництва «Фалькен» (Falken Forlag).

1954–1963 — редактор одного з провідних літературних та суспільно-політичних журналів «Віндует» (норв. «Vinduet»; укр. «Вікно»). Одночасно впродовж 1947–1959 працював режисером-постановником і консультантом у театрах м. Осло, де поставив понад 40 вистав.

Творчість

Перша збірка оповідань письменника «У пітьму» («Mot mørket») вийшла друком у 1925. Деякі зі статей, опубліковані раніше у пресі, увійшли до збірок «Спостереження і заперечення» («Betraktninger og anfektelser»; 1932) та «60 Мумле Ґосеґґ» («Seksti Mumle Gåsegg»; 1936).

У 1944 під псевдонімом Хельгі Лінд написав антифашистську публіцистичну книгу «Це дає плоди» («Det blir frukter»). Борген показав себе майстром психологічного аналізу. У романі «Літа немає й не буде» («Ingen sommer»; 1944) описав настрої та психологічну кризу норвезьких інтелігентів під час окупації; у «Стежці кохання» («Kjærlighetsstien»; 1946) — засуджував пасивність інтелігенції, ворожої фашизму.

Автор збірок оповідань «Медовий місяць» («Hvetebrødsdager»; 1948), що стала художнім проривом письменника та остаточно закріпила за ним репутацію глибокого, серйозного митця доби європейського модернізму, «Новели про кохання» («Noveller om kjærlighed»; 1952) та «Ніч і день» («Natt og dag»; 1954).

Трилогія про «Маленького лорда» віднесена до кола найважливіших здобутків скандинавського психологічного роману 20 ст. Цикл описує життєвий шлях головного героя протягом трьох десятиліть — від підліткового віку до років Другої світової війни. До складу трилогії увійшли романи «Маленький лорд» («Lillelord»; 1955), «Темні джерела» («De mørke kilder»; 1956), «Тепер йому не піти» («Vi har ham nå»; 1957).

У романі «Я» («Jeg»; 1959) застосував метод психоаналізу З. Фройда, для кращого розкриття внутрішнього світу головного героя. Збірка «Нові новелли» («Nye noveller»; 1965) — 18 історій різного жанрового та емоційного забарвлення, кожна з яких досліджує глибинні й приховані аспекти людської природи, інстинкти й страхи, тривоги й вікові кризи.

Як драматург Борген розпочав писати для театру ще у 1930-х. Його п’єси часто поєднували соціальну сатиру з психологічним аналізом. Серед найвідоміших — «Директор Лі» («Kontorchef Lie»; 1936), психологічна драма «Поки ми чекаємо» («Mens vi venter»; 1938), комедія «Андерсени» («Andersens»; 1940), драми «Вікінги» («Vikinger») та «Казка» («Eventyr»; обидві — 1949).

Працював як сценарист над адаптаціями власних творів; писав оригінальні сценарії для норвезького телебачення та кіно. Один із найвідоміших фільмів за його сценарієм — воєнна драма «Холодні сліди» (1962, режисер А. Скуен).

Нагороди і визнання

Лауреат численних премій: Гюльдендаля (1945, за загальний внесок у літературу та активну антифашистську позицію під час Другої світової війни); норвезьких критиків (1955, за першу частину трилогії «Маленький лорд»); книгарів Норвегії (1965, за роман «Маленький лорд»); Доблоуґа (1965); Літературної премії Північної Ради (1967, за збірку «Нові новели»), Культурної премії міста Осло (1967 за багаторічну культурну та журналістську діяльність) тощо.

Був одним із головних претендентів на Нобелівську премію з літератури (офіційно номінований у 1966).

Книги Боргена були перекладені більш ніж 30 мовами. Українською твори митця перекладали О. Сенюк, Н. Іваничук.

Твори

Jeg. Oslo : Gyldendal Norsk Forlag, 1967. 171 р.
Noveller og annen kortprosa : i 4 bind. Oslo : Gyldendal Norsk Forlag, 1977.
Lillelord-trilogien: romaner. Oslo : Gyldendal Norsk Forlag, 2003. 782 р.

У к р. п е р е к л. —

Літній будиночок. Кінець гри // Сучасна норвезька новела : антологія. Київ : «Дніпро», 1975. 384 с.
Гюстав // Вітчизна. 1984. № 6.
Ясний день // Радянська жінка. 1984. № 4.

Література

Nag М. J. Borgen — ord-kunstner og kjemper // «Friheten», 1962, 4 mai.
Birn R. M. The Quest for Authenticity in Three Novels by Johan Borgen // Mosaic: An Interdisciplinary Critical Journal. 1970. Vol. 4. No. 2. Р. 91–99.
Birn R. M.. Dream and Reality in Johan Borgen's Short Stories // Scandinavian Studies. 1974. Vol. 46. No. 1. Р. 59–72.
Birn R. Johan Borgen – En litterær biografi. Oslo : Gyldendal Norsk Forlag, 1977. 178 р.
Sjåvik J. Historical Dictionary of Scandinavian Literature and Theater. Lanham : Scarecrow Press. 2006. 404 p.
Ringnes H. Johan Borgen // Norsk biografisk leksikon. 2026. URL: https://nbl.snl.no/Johan_Borgen