Бонітет лісу
Боніте́т лі́су — показник оцінки якості лісорослинних умов у таксації лісовій.
Зміст
Історична довідка
Перші спроби класифікації лісових масивів за їхньою продуктивністю (висотою та запасом деревини) здійснені в лісівництві Німеччини від початку 19 ст.
Класичні математичні методи побудови бонітетних шкал для лісу розробляли лісознавці Г. Кеніг (1779–1849; тепер Німеччина) у 1830–1840-х та Ф. Баур (1830–1897; Німеччина), який у 1870–1880-х систематизував та математично оформив відомий метод смуг (або метод анаморфози) для класифікації лісів за бонітетами.
У Європі офіційні методики оцінки якісного стану лісових угідь для ведення господарства та оподаткування були запроваджені упродовж 1850–1870.
Професор М. Орлов (1867–1932; тепер РФ) у 1911 розробив бонітетну шкалу, виділив 5 класів бонітету лісу та запропонував позначати їх цифрами римськими. У СРСР шкала бонітету насаджень, розроблена професором М. Орловим, була єдиним загальнодержавним інструментом для визначення потенційної продуктивності лісорослинних умов (ґрунтових та кліматичних умов, які впливають на ріст головного деревного виду) та швидкості росту деревостанів.
Класи бонітету лісу описують лісорослинні умови. За цією шкалою найкращі умови для зростання лісу, де середня висота деревостану певного віку є максимальною (найбільшою), відносять до І класу бонітету лісу, натомість незадовільні лісорослинні умови з найменшою середньою висотою деревостану — до V класу бонітету лісу. Поділ лісів на класи бонітету за середньою висотою і середнім віком, що достатньо добре характеризує умови, в яких вони ростуть, використовують і дотепер у лісовій таксації та лісовпорядкуванні України і більшості пострадянських країн (зокрема Білорусі, Казахстану, Молдови та країн Центральної Азії).
Поділ на класи
За шкалою М. Орлова поділ на класи бонітету є загальним для всіх деревних видів, що полегшує порівняння таксаційних показників. Окремі бонітетні шкали розроблені для швидкорослих видів, деревостанів насіннєвого та порослевого походження. Запропоновані шкали не охопили увесь спектр максимальних та мінімальних показників середньої висоти деревостанів, тому їх спершу доповнили класами Іа, Іb та Vа, Vb, а згодом Ic, Id, Іe i If.
Недоліком шкали бонітування лісу М. Орлова є те, що вона вказує на потенційну, а не фактичну продуктивність деревостану та на відносну доброякісність лісорослинних умов, не розкриваючи власне характеристики ґрунтових умов. Наприклад, на болотистих ґрунтах вільха чорна росте добре і має високий клас бонітету, тоді як сосна на таких ґрунтах росте погано. Так само погано сосна росте на сухих пісках, проте клас бонітету в обох випадках може збігатися. Тому паралельно з класом бонітету для опису умов зростання лісу в Україні використовують тип лісорослинних умов та тип лісу.
Також бонітування лісів передбачало сталість бонітетів, але прийняте бонітування не відповідає цій умові (тобто деревостани з віком та під впливом різних чинників можуть змінювати клас бонітету).
Використання
Бонітет лісу як лісівничо-таксаційний показник застосовують також у Польщі, Чехії, Румунії, Німеччині, Австрії, Швеції, Норвегії, Фінляндії. Критеріями для виділення класів бонітету найчастіше є максимальна висота деревостану або висота та вік домінантних дерев. У США та Канаді для оцінки продуктивності деревостанів послуговуються індексом бонітету / продуктивності (Site Index, SI), який оцінює потенційну продуктивність лісорослинних умов за середньою або верхньою висотою панівних дерев у визначеному базовому віці. У Великій Британії та Ірландії для оцінки потенційної продуктивності деревостанів використовують загальний клас продуктивності (General Yield Class, GYC).
Додатково
Термін «бонітет» (від лат. bonitas — доброякісність, висока якість) походить з давньоримського цивільного та аграрного права.
Подібно до бонітування ґрунтів у сільському господарстві, де родючість ґрунту впливає на врожайність сільськогосподарських культур, бонітет лісу мав вказувати на величину річного приросту та запас деревостану. Проте такий підхід неможливо було застосувати до різновікового лісу природного походження, а також він не враховував можливий вплив різноманітних чинників (вітровали, комахи-шкідники та фітопатогени, пожежі, рубки) на зрідження деревостану, що позначалися на зменшенні середньорічного приросту та запасу деревини.
Джерела
- ДСТУ 3404–96. Лісівництво. Терміни та визначення. Київ : Держстандарт України, 1997. 44 с.
Література
- Гром М. М. Лісова таксація : підручник. 2-е вид., випр. і доп. Львів : РВВ НЛТУ України, 2007. 416 с.
- Pretzsch H. Forest Dynamics, Growth and Yield: From Measurement to Model. Berlin : Springer, 2009. 664 p.
- Burkhart H. E., Tomé M. Modeling Forest Trees and Stands. Dordrecht : Springer, 2012. 457 p.
- Moan M. Å., Bollandsås O. M., Saarela S. et al. Site Index Determination using a Time Series of Airborne Laser Scanning Data // Forest Ecosystems. 2025. Vol. 12. № 100268.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Харачко Т. І. Бонітет лісу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бонітет лісу (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.07.2026
