Болдвін, Джеймс

Бо́лдвін, Джéймс [Болдуїн; англ. Baldwin James; повні прізвище та ім’я — Болдвін, Джеймс Артур (англ. Baldwin, James Arthur); 02.08.1924, м. Нью-Йорк, США — 01.12.1987, м. Сен-Поль-де-Ванс, тепер регіон Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція] — письменник, драматург, публіцист, громадський діяч, борець за права людини, почесний доктор літератури Університету Британської Колумбії (з 1964) та Морхаус-коледжу (з 1976). Писав англійською мовою.

Болдвін, Джеймс (Baldwin, James Arthur)
Народження	02.08.1924
Місце народження	Нью-Йорк
Смерть	01.12.1987
Місце смерті	Сен-Поль-де-Ванс
Місце діяльності	Україна, Чехія
Напрями діяльності	літературна творчість, драматургія, публіцистика, боротьба за права людини

Життєпис

Народився поза шлюбом. Виховувався вітчимом — баптистським проповідником родом зі штату Луїзіана. Мати походила зі штату Меріленд і переїхала до м. Нью-Йорку, тікаючи від расової сегрегації та дискримінації на Півдні США. Виріс у районі Нью-Йорку Гарлемі, який вважався неблагополучним. Був найстаршим із дев’ятьох дітей у родині.

Навчався з віку 5 років у державній початковій школі, згодом (бл. 1935–1938) — у школі імені Фредеріка Дугласа у Гарлемі. Закінчив школу Де Вітта Клінтона у районі Бронкс (1942). У шкільні роки багато часу проводив у бібліотеці, почав писати вірші та оповідання. Восени 1937 у шкільному журналі «Дуглас Пайлот» («Douglass Pilot»; «Дугласький навігатор») було опубліковано перше есе письменника під назвою «Гарлем — тоді і зараз» («Harlem — Then and Now»). Працював у шкільному літературному журналі «Мегпі» (англ. «The Magpie»; «Сорока») — брав інтерв’ю, редагував статті, публікував вірші та інші твори.

У підлітковому віці (14–17 років) був проповідником у п’ятидесятницькій церкві «Фаєрсайд Пентекостал Ассемблі» («Fireside Pentecostal Assembly») у м. Нью-Йорку.

Не зміг продовжити навчання через смерть вітчима та необхідність заробляти й утримувати братів і сестер. Працював на будівництві складу армії США в штаті Нью-Джерсі, а потім на залізниці у місцевості Белл-Мід (штат Нью-Джерсі). У червні 1943 повернувся до сім’ї в Гарлем. Деякий час був робітником на м’ясокомбінаті. Переїхав до кварталу Грінвіч-Віллидж у Мангеттені, працював у ресторані, але його вабила письменницька діяльність.

1945 заснував літературний журнал «Дженерейшн» (англ. «The Generation»; «Покоління»). Публікував рецензії та нариси у періодичних виданнях.

1948 отримав стипендію Розенвальда (1500 доларів США) для створення книги нарисів і фотографій. Наступні 9 років прожив у м. Парижі, куди втік від расизму та переслідувань через сексуальну орієнтацію (гомофобії).

Між 1948 і 1957 мешкав у Франції та подорожував Європою, а 1961–1970 жив у Туреччині, переважно у м. Стамбулі. Повернувся до США 1957. Редакція американського лівого літературно-політичного журналу «Партизан Рев’ю» (англ. «Partisan Review»; «Партизанський огляд») запропонувала йому написати репортажі про події на Півдні США, боротьбу за громадянські права. Робота над темою привела його до вступу до правозахисної організації Конгрес расової рівності (1963).

У період 1963–1965 він брав активну участь у русі за громадянські права афроамериканців та підтримував сексуальні меншини. 1963 здійснив турне південними штатами з лекціями про расову нерівність, виступав із промовами та збирав кошти для боротьби з расовою сегрегацією. У серпні 1963 відіграв вагому роль в організації історичного Маршу на Вашингтон за робочі місця і свободу, а 1965 — Маршу від Сельми до Монтгомері за громадянські права. Потоваришував з лідерами руху — М. Л. Кінгом, М. Еверсом (1925–1963; США) та іншими.

Брав участь у літературних заходах, зокрема конференції «Бачення Америки негритянськими письменниками», спонсорованій Новою школою соціальних досліджень у м. Нью-Йорку (1965).

У 1970–1980-х викладав і читав лекції у багатьох закладах освіти — Каліфорнійському, Массачусетському університетах, Коледжі Маунт-Голіок тощо.

Помер від раку шлунку у власному будинку у Франції.

Творчість

У творчості досліджував расову, сексуальну та релігійну ідентичність в Америці 20 століття, майстерно поєднуючи інтелектуальну есеїстику з емоційною прозою.

Основні теми у творах письменника:

расизм;
церква та релігія;
сексуальна свобода.

Автор аналізує психологічні наслідки расизму як для жертви, так і для переслідувача. У своїх есе зазначає, що американська ідентичність нерозривно пов’язана з «расовим питанням». У збірці есе «Нотатки сина країни» («Notes of a Native Son»; 1955) проводить аналіз расової нерівності в США та описує особистий досвід як афроамериканця.

У творах часто використовує образи п’ятидесятницької церкви. Релігія постає і як джерело духовної сили, і як засіб морального пригнічення та лицемірства. Ця тема є основною у романі «Іди, розкажи це на горі» («Go Tell It on the Mountain»; 1953). У творах фокусується на внутрішньому житті персонажів, показує, як зовнішні соціальні структури деформують людську психіку. Його мова насичена риторикою церковних проповідей, шо надає текстам неповторного стилю.

Одним із перших почав відкрито досліджувати квір-теми. Вважав, що сексуальна свобода пов’язана із загальною боротьбою за людську гідність. Роман «Кімната Джованні» («Giovanni’s Room»; 1956) — один із перших творів про гомосексуальні стосунки, що досліджує почуття провини, сорому та неможливість кохання в гомофобному світі.

У романах часто простежуються моменти з особистого життя автора, що робить їх реалістичними у сприйнятті читачем.

Творчий доробок

Літературний доробок письменника поділяють на кілька етапів: ранні твори американського періоду, тексти паризького відходу та пізню прозу й публіцистику.

Першими опублікованими текстами Болдвіна були рецензії на книги в періодичних виданнях. Есе «Гарлемське гетто» («The Harlem Ghetto»; 1948), надруковане у журналі «Комментері» («Commentary»; «Коментар»), досліджувало антисемітизм серед афроамериканців. Інший нарис «Подорож до Атланти» («Journey to Atlanta»; 1948), опублікований у журналі «Нью Лідер» («The New Leader»; «Новий лідер»), викриває цинізм білих політиків, які використовують темношкіре населення як інструмент агітації.

До паризького періоду творчості належать нариси: «Збереження невинності» («The Preservation of Innocence»), «Занадто мало, занадто пізно» («Too Little, Too Late»), обидва — 1949; «Негр у Парижі» («The Negro in Paris»), «Рівні в Парижі» («Equal in Paris»), обидва — 1950.

Влітку 1951 у стані емоційного виснаження він поїхав до гірського селища Лойкербад у швейцарських Альпах. Саме там, перебуваючи в ізоляції, написав есе «Чужинець у селі» («Stranger in the Village»), опубліковане в журналі «Гарперс Мегезін» («Harper’s Magazine») у жовтні 1953. У творі, побудованому на реальних подіях, особисті мемуари переростають у масштабний філософсько-історичний аналіз расизму. У Швейцарії також завершив напівбіографічний роман «Іди, розкажи це на горі» («Go Tell It on the Mountain», 1953). Головний персонаж твору — підліток з Гарлему, що бореться з тиском церкви та має складні стосунки з вітчимом.

Роман «Інша країна» («Another Country»; 1962) розпочав писати у США 1948, продовжив у м. Парижі та завершив у м. Стамбулі. Центральними темами книги були расові проблеми й табуйовані на той час гомосексуальність, бісексуальність, міжрасові пари. Твір став унікальною спробою дослідити міжрасові стосунки через романтичне кохання.

Серед творів пізнього періоду: романи «Розкажи мені, як довго поїзд ішов» («Tell Me How Long the Train’s Been Gone»; 1968), «Якби Біл-стріт могла заговорити» («If Beale Street Could Talk»; 1974) та «Трохи вище моєї голови» («Just Above My Head»; 1979), а також збірка автобіографічних есе «Ціна квитка» («The Price of the Ticket»; 1985). Проте пізні роботи письменника не набули такої популярності, як його ранні твори, і видавці неохоче брались за їх публікацію.

Українською мовою окремі твори Болдвіна переклали Л. Гончар, М. Панченко, І. Лещенко, Н. Дьоміна.

Нагороди та визнання

Лауреат меморіальної премії Дж. Полка за журналістику (1963), премії іноземних драматичних критиків (1964).
Відзначений нагородами Меморіального фонду Ю. Ф. Сакстона (1945), Національної конференції християнського та юдейського братства (1962); здобував низку стипендій.
Командор ордену Почесного легіону (1986).
Нагороджений медаллю Л. Г’юза (1978).
Ім’я письменника присвоєно медіатеці 19-го округу м. Парижа (2024).
Журнал «Тайм» (англ. «Time»; «Час») у 2003 визнав роман «Іди, розкажи це на горі» одним із 100 найкращих англомовних романів, виданих із 1923; американське видавництво «Сучасна бібліотека» («Modern Library») у 1998 поставило його на 39-е місце у своєму списку «100 найкращих англомовних романів 20 століття.
Незавершений рукопис письменника «Пам’ятай цей дім» («Remember This House») ліг в основу документального фільму «Я не твій негр» (2016, режисер Р. Пек). Ця стрічка 2018 здобула кінопремію Британської академії телебачення та кіномистецтва за найкращий документальний фільм, а також була номінована на премію «Оскар» у категорії «найкращий документальний повнометражний фільм» (2017).
За романом «Якби Біл-стріт могла говорити» знято однойменний фільм (2018, режисер Б. Дженкінс), номінований на премію «Оскар» у категорії «найкращий адаптований сценарій».

Твори

The Price of the Ticket : Collected Non-Fiction 1948–1985. New York : St. Martin’s / Marek, 1985. 690 p.
Collected Essays / Ed. by T. Morrison. New York : Library of America, 1998. 869 p.
Early Novels and Stories / Ed. by T. Morrison. New York : Library of America, 1998. 970 p.
Later Novels / Ed. by D. Pinckney. New York : Library of America, 2015. 1042 p.
Укр. перекл. — Вогонь наступного разу : [уривок] / Пер. з англ. // Всесвіт. 1965. № 12. С. 158–160.
Якби Біл-стріт могла говорити : роман / Пер. з англ. О. Мокровольського. Київ : Молодь, 1978. 134 с.
Лише ранок та вечір і скоро : новела / Пер. з англ. В. Кикотя // Американська новела. Київ : Дніпро, 1978. С. 450–478.
Блюз Сонні : оповідання / Пер. з англ. Н. Дьоміної // Всесвіт. 2009. № 7–8. С. 90–111.
Іди й проповідуй з гори : [уривок] / Пер. з англ. // Історія зарубіжної літератури ХХ століття : навч.-метод. посіб. / Уклад. О. М. Вербич. Рівне : МЕГУ, 2023. С. 45–48.
Кімната Джованні : роман / Пер. з англ. Київ : Книголав, 2025. 240 с.

Література

Покальчук Ю. В. Самотнє покоління : молодь у сучасному романі США і теорія відчуження. Київ : Наукова думка, 1972. 274 с.
Pratt L. James Baldwin and «The Literary Ghetto» // College Language Association Journal. 1976. Vol. 20. P. 265–278.
Оленева В. Социальные мотивы в американской новеллистике. Київ : Наукова думка, 1978. 200 с.
Ночева О. В. Я горжусь своим народом // Вісник Київського університету. Романо-германська філологія. 1979. Вип. 13. С. 110–115.
Денисова Т. Н. Роман і романісти США ХХ століття. Київ : Наукова думка, 1990. 272 с.
Денисова Т. Н. Історія американської літератури ХХ століття. Київ : Наукова думка, 2002. 352 с.
Гіленсон Б. Болдвін Джеймс // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1 : А–К. С. 158–160.
Дроздовський Д. Нові горизонти перекладної прози : Джеймс Болдвін у дзеркалі українського перекладу // Всесвіт. 2009. № 7–8. С. 212–215.
Francis C. The Critical Reception of James Baldwin, 1963–2010: An Honest Man and a Good Writer. Rochester : Camden House, 2014. P. 174.
Francis C. Reading and Theorizing James Baldwin: A Bibliographic Essay // Reading and Theorizing James Baldwin / Ed. by C. Francis. Manchester : Manchester University Press, 2015. P. 180–198.
The Cambridge Companion to James Baldwin / Ed. by M. Elam. Cambridge : Cambridge University Press, 2015. 288 p.
The James Baldwin Estate. 2020. URL : https://thejamesbaldwinestate.com/
Колошук Н. Г. Історія зарубіжної літератури ХХ століття : у 2 ч. Ч. 2 : Після модерну. Київ : Видавничий дім «Кондор», 2023. 432 с.