Бойс, Йозеф

Бойс, Йо́зеф (нім. Beuys, Joseph; повне ім’я — Йозеф Генріх (Joseph Heinrich); 12.05.1921, м. Крефельд, тепер земля Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина — 23.01.1986, м. Дюссельдорф, тепер земля Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина) — художник-перформансист, скульптор-авангардист, теоретик мистецтва, член Берлінської академії мистецтв (з 1978), почесний член Шведської академії вільних мистецтв (з 1980).

Бойс, Йозеф (Beuys, Joseph)
Народження	12.05.1921
Місце народження	Крефельд
Смерть	23.01.1986
Місце смерті	Дюссельдорф
Напрями діяльності	образотворче мистецтво

Життєпис

Народився в сім’ї торговця.

Навчався у початковій католицькій школі (1927–1932), закінчив державну гімназію (1941), обидва заклади — у м. Клеве (тепер земля Північний Рейн — Вестфалія). У шкільні роки опановував гру на фортепіано та віолончелі, виявляв схильність до малювання.

Член Гітлерюгенду (з 1936). Навесні 1941 добровільно вступив до лав Люфтваффе. Проходив підготовку як радист у Школі зв’язку (1939). Інструктором був режисер-документаліст Г. Зільманн (1917–2006; Німеччина), який сприяв інтересу Бойса до біології. Упродовж 7 місяців слухав лекції з біології та географії в університеті окупованого нацистами міста Познані (тепер Польща). Брав участь у Другій світовій війні. Служив стрільцем і радистом на бомбардувальнику під час боїв у Криму, зокрема за м. Севастополь (1942), згодом у Богемії, Моравії, Хорватії. Під час бойового вильоту на Кримському фронті 16.03.1944 зазнав авіаційної аварії та був поранений. У серпні 1944 направлений на Західний фронт, служив у парашутно-десантній дивізії. Після капітуляції нацистської Німеччини перебував у британському полоні (08.05–05.08.1945).

Повернувся до м. Клеве, став членом Асоціації художників Нижнього Рейну (з 1946). Закінчив Дюссельдорфську державну академію мистецтв (1953), клас скульптора Е. В. Г. Матаре (1887–1965; Німеччина).

У роки навчання працював у майстерні академії (отримував приватні замовлення, розробляв дизайн меблів). 1947–1949 як художник оформлював документальні фільми режисера Г. Зільманна та оператора Г. Шиманського (1919, тепер Польща — 1992; Німеччина) про природу.

Перша персональна виставка відбулась 1953 у м. Краненбурзі. Згодом долучався до виставок «Документа». Персональні виставки проходили в Галереї А. Шмели у м. Дюссельдорфі (1965), Музеї «Абтайберг» у м. Менхенгладбаху (1967) та ін.

Працював у власній студії у м. Дюссельдорфі (1954–1957), згодом (кінець 1957 — березень 1961) у м. Клеве, а потім знов у м. Дюссельдорфі (з березня 1961 до кінця життя).

Від 1956 розробляв проєкт «Меморіал Освенціму» (див. Аушвіц), на міжнародному конкурсі його відхилили.

У середині 1960-х брав участь у міжнародному мистецькому русі «Флюксус».

Обіймав посаду професора кафедри монументальної скульптури Дюссельдорфської художній академії (1961–1972). Серед його учнів: художники К. Ф. Дрозе (нар. 1950), Й. Іммендорф (1945–2007), А. Кассебемер (1952–2017; усі — Німеччина), Блінкі Палермо (справжнє прізвище — П. Шварце; 1943, тепер Німеччина — 1975; Мальдіви) та ін. Від 1966 регулярно проводив круглі столи та публічні дискусії в академії зі своїми студентами. Вважав, що тим, хто хоче вивчати мистецтво, не слід перешкоджати через процедури вступу. Приймав до свого класу всіх заявників, яким було відмовлено. Через це наразився на критику Міністерства культури та 1972 був звільнений. Студенти Бойса проводили акції на його підтримку (голодували, бойкотували лекцій, писали петиції). У 1974 провів 10-денний лекційний тур по США, виголошував ідеї щодо повного переосмислення взаємозв’язку між мистецтвом, наукою, культурою та економікою. Низка закладів освіти надала митцю статус запрошеного професора — Гамбурзька вища школа образотворчого мистецтва (1974), Віденський університет прикладних мистецтв (1978), «Штедельшуле» у м. Франкфурті-на-Майні (1980). Після багаторічних судових тяжб Бойсу було дозволено зберегти за собою звання професора до 65 років, водночас він погодився розірвати трудовий договір.

Заснував «Вільний міжнародний університет для творчості та міждисциплінарних досліджень» (інша назва — Вільний міжнародний університет; діяв 1973–1988).

Співзасновник Німецької студентської партії (1967), Організації за пряму демократію через референдум (1971), Партії зелених (1980). Безуспішно балотувався на виборах до Європейського парламенту (1979). Проводив акції на захист довкілля, був противником ядерної зброї.

Творчість

Бойс — один із найвідоміших теоретиків постмодернізму. У 1960-х сформулював своє центральне теоретичне поняття стосовно соціальної, культурно-політичної функції та потенціалу мистецтва. Запровадив поняття «соціальної скульптури». Вважав, що кожна людина є митцем і якщо кожен використовуватиме свою творчість, то всі люди будуть вільними. На його думку, суспільство в цілому слід розглядати як великий витвір мистецтва, до якого кожен може зробити творчий внесок. Соціальна скульптура оперує проєктами з чітким розумінням місця і часу. Завдяки демографічним особливостям, економічному статусу і географічним чинникам суспільства художні роботи стосуються різноманітних тем, політичних, економічних, екологічних проблеми, які перебувають у полі зору сучасного мистецтва і культури. Крім того, художники досліджують проблеми мистецтва, культури та урбаністичного розвитку.

Бойс пропонував відмовитись від поняття політики, яке він вважав деградованим, і замінити його поняттям мистецтва як способу творення форм нашого співбуття. Це означає заміну примусу його відсутністю.

Мистецький доробок

«7000 дубів» («Документа 7», 1982)

У доробку Бойса матеріальні твори (живопис, малюнки, інсталяції) та нематеріальні (перфоманси та хепенінги).

Серед графічних робіт: етюди, малюнки, так звані «партитури» та «діаграми» на дошці, які використовував у перфомансах.

Монументальні просторові інсталяції ілюстрували єдність форми, матеріалу та дії. У власній практиці використовував різні матеріали (фетр, мідь, дерево, сірку, мед, жир, кістки та різні механічні батарейки) як джерела реальної або символічної енергії для встановлення метафоричного зв’язку з наукою та енергетичними принципами, що керують життям і перетворенням матерії. Просторова інсталяція «Трамвайна зупинка. Пам’ятник майбутньому» була показана на Венеційському бієнале (1976). Робота заснована на дитячих спогадах Бойса про зупинку у м. Клеве. Інсталяція складається з довгого, іржавого відрізка рейки, чотирьох секцій широкої, іржавої труби з гострими краями та гармати. Останньою інсталяцією була «Палаццо Регале» (1985), зібрані в ній об’єкти стосувалися всієї творчості художника та могли бути прочитані як ретроспективна постановка ідей та естетичної діяльності художника.

Одним із найвідоміших перфомансів був «Як пояснити картини мертвому зайцю» (1965). Бойс покривав голову золотою фольгою та медом, на одну ногу вдягав черевик з підошвою з фетру, а на іншу — з залізною пластиною і ходив галереєю, пояснюючи твори мистецтва мертвому зайцю, якого тримав у руках. Глядачі спостерігали це через вікно упродовж трьох годин, лише потім їх впускали в галерею. Під час перфомансу «Койот: я люблю Америку і Америка любить мене» (1974) художник перебував в одній кімнаті з диким койотом.

«7000 дубів» («Документа 7», 1982)

Під час виставки «Документа 6» Бойс встановив у музеї Фрідеріціанум у м. Касселі «медовий насос на робочому місці» як приклад художньої критики капіталізму (1977).

Один із наймасштабніших проєктів Бойса — «7000 дубів», розпочатий під час виставки «Документа 7» (1982). Його мета — висадити у м. Касселі 7 000 дубів. Кожному дереву відповідала базальтова брила, що лежала на галявині перед музеєм «Фрідеріціанум». Коли одне дерево висаджували, забирали відповідно один камінь. Цей задум реалізовувався 5 років і був завершений після смерті автора, істотно вплинув на озеленення ландшафту.

Монументальна ретроспектива творів Бойса організована 1979 Гуггенгайма Соломона музеєм.

Найбільше робіт Бойса зберігається у музею замку Мойланд (Німеччина).

Бойс і Україна

Виставка Бойса в Україні пройшла в 1999, у Фундації «Центр сучасного мистецтва», організована М. Кузьмою (нар. 1964; США).

Відеодокументація його ключових перфомансів виставлялась в Національному художньому музеї України в проєкті «Бойс. Пайк. Фостель. Мистецтво акції та відеоарт 1960–1970-х років» (2010).

Нагороди та визнання

Нагороджений військовою відзнакою — нагрудним знаком «За поранення».

Лауреат художньої премії м. Дюссельдорфа (1952), премії Ліхтварка м. Гамбурга (1976), художньої премії м. Гослара (1979), Вільгельма Лембрука м. Дуйсбурга (1986).

Пошта Сербії випустила марку, присвячену 100-річному ювілею Бойса (2021).

Додатково

У серпні 1981 Бойс вирушив на машині з житловим фургоном в м. Лодзь (Польща); подарував місцевому музею 700 своїх робіт.

Р. Мангайм (нар. 1943; Нідерланди) у книзі «Спійманий на слові» (2021) обвинувачує Бойса в тому, що він не намагався критично переосмислити нацистський режим і період своєї військової служби.

Письменник Г. П. Рігель (нар. 1959; Німеччина) вбачав в художнику «вічного члена гітлерюгенду», який і після війни був у колах колишніх нацистів.

З Україною Бойса пов’язує міф про переродження його із солдата у художника-шамана. За вигаданою легендою літак Бойса нібито був збитий у Криму під час Другої світової війни. Його важкопораненого врятували кримські татари, які протягом 8 днів змащували його рани тваринним жиром і зігрівали, загортаючи у повсть. Це пояснювало використання художником цих матеріалів у своїй творчості. Факт порятунку Бойса місцевими мешканцями в Криму не підтвердився.

Крім «кримської легенди», Бойс поширив міфи про те, що він подорожував із мандрівним цирком 6 місяців; що носить фірмовий капелюх через травму голови тощо.

Праці

Jeder Mensch ein Künstler // Das Kunstwerk. 1971. Heft 2. Bd. 24. Р. 3–7.
Ich durchleuchte die Situation // Kunst im politischen Kampf / Hrsg. von B. Brock. Köln : DuMont, 1973. Р. 74–81.
Die Mysterien finden im Hauptbahnhof statt // Beuys zu Ehren / Hrsg. von A. Zweite. München : Städtische Galerie im Lenbachhaus, 1986. Р. 38–45.
Was ist Kunst? : Werkstattgespräch mit Beuys / Hrsg. von V. Harlan. 1. Aufl. Stuttgart : Verlag Urachhaus, 1986. 99 р.
Das Geheimnis der Knospe : Texte 1941–1986 / Hrsg. von E. Beuys. München : Schirmer / Mosel, 2012. 456 р.
Reden über das eigene Land : Deutschland. Berlin : Insel Verlag, 2021. 64 р.
Kunst = Kapital : Texte und Interviews / Hrsg. von R. Rappmann. Berlin : FIU-Verlag, 2021. 240 р.

А н г л. п е р е к л. —

What is Art? : Conversation with Joseph Beuys / Ed. and with an introduction by V. Harlan ; trans. from German by M. Barton and S. Sacks. Forest Row : Clairview Books, 2004. 112 p.

У к р. п е р е к л. —

Тези про «Мистецтво = Капітал» // Курс теоретичної підготовки сучасного художника / Упоряд. Т. Філевська. Київ : Родовід, 2018. С. 142–156.
Кожна людина — художник / Пер. з нім. Р. Свято. Київ : Медуза, 2020. 128 с. (Серія «Теорія / Культура»).

Література

Joseph Beuys : Die Multiples : Werkverzeichnis / Hrsg. von J. Schellmann. 8. Aufl. München ; New York : Edition Schellmann, 2003. 528 s.
Joseph Beuys : Posters / Ed. by I. Siben, K. Staeck. München : Prestel, 2004. 256 p.
Rosenthal M. Joseph Beuys : Actions, Vitrines, Environments / With contributions by S. Rainbird and C. Schmuckli. London : Tate Publishing, 2005. 224 p.
Вишеславський Г. Поняття «мистецтво» в теорії Йозефа Бойса // Мистецтвознавство України : зб. наук. пр. Київ : Музична Україна, 2005. Вип. 5. С. 122–128.
Чепелик О. В. Взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва та новітніх технологій, або Мультимедійна утопія : монографія / Ін-т проблем сучас. мист-ва Акад. мист-в України. Київ : Хімджест, 2009. 264 с.
Riegel H. P. Beuys. Die Biographie. Berlin : Aufbau-Verlag, 2013. 732 s.
Скляренко Г. Я. «Матерія» та «міф» у мистецтві Йозефа Бойса // Сучасне мистецтво : наук. зб. / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ : Фенікс, 2014. Вип. 10. С. 165–174.
Riegel H. P. Beuys. Die Biographie : in 4 Bd. Berlin : Aufbau-Verlag, 2020–2021.
Joseph Beuys : Handbook / Ed. by Antje von Graevenitz, Johannes Stüttgen and Philip Ursprung. Stuttgart : J. B. Metzler, 2021. 530 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бойс, Йозеф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бойс, Йозеф (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.03.2026