Бодягові

Бодягові. Бодяга ставкова (Spongilla lacustris).

Бодя́гові (Spongillidae) — родина прісноводних безхребетних тварин класу звичайні губки типу губки.

Зміст

1 Історична довідка
2 Таксономія і характеристика
3 Поширення та екологія
4 Значення
5 Література
6 Автор ВУЕ

Історична довідка

Родину бодягові 1867 описав зоолог Дж. Е. Грей (1800–1875; Велика Британія).

Таксономія і характеристика

Найчисельніша та найпоширеніша родина серед усіх прісноводних губок. У світовій фауні відомо близько 20–25 родів і 150–170 видів кремнієрогових губок родини бодягових. Найвідомішим та найчисельнішим у родині є рід бодяга (Spongilla). В Україні та по всьому світу найчастіше трапляються 2 види цієї родини: бодяга ставкова (Spongilla lacustris) та бодяга річкова (Ephydatia fluviatilis). Також представлені кілька значно рідкісніших видів бодягових, зокрема з родів Eunapius та Trochospongilla; бодяга тендітна (Eunapius fragilis) утворює тонкі гладкі кірки на корінні та камінні, часто в тимчасових або мілководних водоймах; річкова губка Мюллера (Ephydatia muelleri) віддає перевагу холоднішим та чистішим північним або гірським водоймам у Карпатах Українських.

Бодягові — колоніальні організми. Розміри колоній відрізняються і залежать від віку, наявності їжі та швидкості течії. Молоді губки або ті, що ростуть на сильних течіях, здебільшого існують у вигляді кірок завтовшки від кількох міліметрів до 1–2 см. У спокійній воді (зокрема в ставках) колонії розростаються і набувають кущоподібних форм великого розміру з окремими розгалуженнями завдовжки 30–40 см (наприклад, бодяга ставкова). Зазвичай такі колонії існують як потужні, грудкуваті або деревоподібні нарости. Бодягові не мають справжніх тканин і органів, проте їхнє тіло чітко організоване для постійної фільтрації води.

Забарвлення тіла бодягових залежить від ступеня освітленості оселища, в якому вони мешкають, та від зелених водоростей, що вступають із ними в симбіоз. На сонці губки стають зеленими завдяки мікроскопічним водоростям родів хлорела, плеврокок і картерія, які живуть у її тілі. У тіні або на глибині бодягові мають брудно-сіре, жовтувате, коричневе забарвлення.

Поверхня губки шорстка, пориста й достатньо крихка, із двома типами отворів: дермальні пори (численні мікроскопічні отвори для всмоктування води всередину); устя (більші, помітні неозброєним оком, кратери, через які профільтрована вода викидається назовні). Тіло бодягових пронизане складною системою каналів. Зовні тіло вкрите пінакодермою (виконує захисну функцію); під нею розташований внутрішній шар — хоанодерма (складається з комірцевих джгутикових клітин, які створюють постійний рух води та захоплюють їжу — бактерії та органіку). Під хоанодермою міститься мезохіл (внутрішнє середовище) із рухливими клітинами (амебоцити, археоцити, які можуть перетворюватися на будь-які інші клітини) та клітини, що будують скелет. Скелет бодягових внутрішній, побудований із кремнієвих голок — спікул, з’єднаних між собою білком спонгіном.

Поширення та екологія

Поширені на всіх континентах, крім Антарктиди. Мешкають у чистих прісних водоймах (озерах, річках, ставках та струмках).

Несприятливі умови (наприклад, замерзання водойм узимку або пересихання влітку) губки цієї родини переносять за допомогою утворення спеціальних пристосувань — гемул.

Значення

З губок родини бодягові виготовляють бодягу — лікарський і косметичний засіб, який використовують у медицині народній, традиційній медицині та косметології.

Література

Ricciardi A., Reiswig, H. M. Freshwater Sponges (Porifera, Spongillidae) of Eastern Canada: Taxonomy, Distribution, and Ecology // Canadian Journal of Zoology. 1993. Vol. 71. Is. 4. P. 665–682.
Микітчак Т., Решетило О., Костюк A. Та ін. Екосистеми лентичних водойм Чорногори (Українські Карпати). Львів : Західно-український консалтинг центр, 2014. 288 с.
Calheira L., Lanna E., Pinheiro U. Can the Hatchability of Gemmules in Differing Environments Explain the Distribution of Freshwater Sponges? // Inland Waters. 2026. Vol. 16. Is. 1. № 2578942.