Бодуен І

Бодуе́н I [ фр. Baudouin I^er, нід. Boudewijn I, нім. Balduin І; повне ім’я — Бодуен Альбер Шарль Леопольд Аксель Марі Гюстав (фр. Baudouin Albert Charles Léopold Axel Marie Gustave, нід. Boudewijn Albert Karel Leopold Axel Marie Gustaaf, нім. Balduin Albert Karl Leopold Axel Marie Gustav; 07.09.1930, замок Стюйвенберг, м. Брюссель, Бельгія — 31.07.1993, м. Мотріль, автономна спільнота Андалузія, Іспанія] — державний діяч, король Бельгії (1951–1993).

Бодуен І (Baudouin Ier, Boudewijn I)
Народження	07.09.1930
Місце народження	Брюссель
Смерть	31.07.1993
Місце смерті	Мотріль
Місце поховання	Брюссель
Місце діяльності	Бельгія
Напрями діяльності	політика

Життєпис

Народився в сім’ї короля Бельгії Леопольда III і Астрід Шведської (1905; Швеція — 1935; Швейцарія) в замку Стюйвенберг — резиденції бельгійських королів у Лакені (до 1921 — окремий муніципалітет, на час народження Бодуена I — район у межах м. Брюсселя).

Із семирічного віку здобував домашню освіту. Після початку Другої світової війни разом з іншими членами королівської родини (крім короля, який залишався у країні) евакуйований до Франції, потім до нейтральної Іспанії. 06.06.1940 (після окупації Бельгії Німеччиною) повернутий до м. Брюсселя.

Після висадки союзників у Нормандії (див. Нормандська операція) разом із рештою королівської родини примусово вивезений німецькою адміністрацією до Німеччини, згодом до Австрії.

1944–1950 разом із родиною перебував у Швейцарії. Повернення королівської родини до Бельгії в перші роки після завершення Другої світової війни було неможливе (з огляду на поведінку короля Леопольда III під час війни, яку значна частина населення королівства вважала актом [колабораціонізм]у.

12.03.1950 в Бельгії відбувся референдум. Згідно з його рішенням у червні того ж року королівська родина повернулася до м. Брюсселя. Попри рішення референдуму Леопольд III залишався вкрай непопулярною фігурою і серед населення, і серед представників владних кіл. Усвідомлюючи це, він зрікся влади на користь сина Бодуена I 11.08.1950. Коронація відбулася 17.07.1951. Упродовж правління король Бодуен I, попри конституційні обмеження його влади, був одним із найдіяльніших монархів Європи, брав активну учать у внутрішній, зовнішній і колоніальній (в останні роки існування Бельгійського Конго, тепер Демократична Республіка Конго [ДРК]) політиці.

Помер від інфаркту під час відпочинку в м. Мотрілі (Іспанія). Похований в усипальниці бельгійських королів у церкві Нотр-Дам-де-Лакен у Лакені — історичному районі м. Брюсселя.

Шлюб Бодуена I з іспанською аристократкою Фабіолою Бельгійською (з дому де Мора-і-Арагон) був бездітним. Після смерті короля трон успадкував його молодший брат Альберт II.

Діяльність

1960 визнав акт надання незалежності Бельгійському Конго. Виголошена ним урочиста промова з нагоди цього документа, у якій ідеалізувався образ короля Леопольда II, викликала різку відповідь першого демократично обраного прем’єр-міністра нової держави П. Лумумби. Останній підкреслив злочини бельгійської влади, зокрема масові вбивства корінного населення. Обмін промовами спричинив напружений конфлікт між діячами.

Після цього бельгійські комерційні корпорації за сприяння короля підтримали сепаратистські дії влади провінції Катанга (багатий на корисні копалини регіон Демократичної Республіки Конго — ДРК, який 1960 оголосив незалежність від ДРК). Бодуен I нагородив президента самопроголошеної держави орденом Леопольда (цим засвідчивши свою підтримку).

У грудні 1960 П. Лумумба заарештований, у січні 1961 страчений у позасудовому порядку. Його рештки знищено (розчинено в кислоті) представниками бельгійської поліції. Згідно з даними слідчої комісії бельгійського парламенту, зібраними 2001, Бодуен I був заздалегідь поінформований про підготовку перевороту та вбивства опонента. Після цього впродовж тривалого часу зберігалася економічна залежність ДРК від Бельгії.

Бодуен I мав тісні взаємини з адміністрацією США в роки правління Д. Д. Ейзенхауера (1953–1961) і Дж. Ф. Кеннеді (1961–1963) і був одним із небагатьох європейських лідерів, які відвідали похорони обох політиків.

Використовував свій моральний авторитет перед бельгійцями для поступового перетворення Бельгії на федерацію (процес, що розпочався у 1970-х, завершився у 1990-х, уже після смерті монарха).

Вшанування

1995 на честь Бодуена I перейменовано колишній стадіон «Ейзель» у м. Брюсселі (споруджено 1930; найбільший стадіон країни, домашній стадіон збірних Бельгії з футболу й регбі).

Його іменем названо астероїд 1491Балдуїн (1491Balduinus), відкритий 23.02.1938 (використана латинська форма імені).

2024 з ініціативи Папи Римського Франциска розпочалася процедура беатифікації Бодуена I. Приводом для цього стала значна релігійність покійного монарха, що виявилася в його позиції щодо абортів.

Нагороди

Великий магістр усіх бельгійських орденів — Ордена Леопольда, Африканської зірки ордена, Лева королівського ордена, Корони ордена, Леопольда II ордена.

Велика зірка почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою».

Лицар Слона ордена (Данія).

Великий хрест ордена Почесного легіону (Франція).

Лицар Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою».

Лицар Великого хреста Нідерландського Лева ордена (Нідерланди).

Лицар ордена Золотого руна (Іспанія).

Кавалер інших орденів країн Європи, Латинської Америки, Азії, Африки і церковних нагород Ватикану.

Література

Lobkowicz S. de, Baudouin: Biographie. Bruxelles. Braine-l'Alleud : J.-M. Collet, 1994. 400 p.
Suenens (kardinaal). Koning Boudewijn. Het getuigenis van een leven. Leuven, 1995.
Debels Th. Baudouin: Biographie. Waterloo et Paris : Éditions Jourdan, 2011.