Альберт II

Альберт II.jpg

Альбе́рт II (фр. Albert ІIer; нід. Albert ІI; 06.06.1934, замок Стюйвенберг, м. Лакен регіону Брюссель, тепер у межах м. Брюсселя, Бельгія) — державний діяч, король Бельгії (1993–2013). Представник Бельгійської династії. Син короля Леопольда III і королеви Астрід, молодший брат короля Бодуена I, онук короля Альберта І.

Альберт II

(Albert ІIer)

Рік народження 06 .06 1934
Місце народження Брюссель, Бельгія
Напрями діяльності політика

Життєпис

Від народження отримав титул принца Льєзького.

Під час Другої світової війни, коли Бельгію окупувала нацистська Німеччина, 10.05.1940 бельгійська королівська родина виїхала до Франції, а потім до Іспанії, 02.08.1940 повернулася до Бельгії. У 1944, коли розпочалася висадка військ союзників у Нормандії, королівську родину депортовано до м. Гіршштайн (Німеччина), згодом до м. Штробль-ам-Вольфгангзе (Австрія). 07.05.1945 американська армія звільнила королівську родину. Відтоді до липня 1950 члени родини мешкали неподалік м. Женеви в с. Преньї-Шамбісі (Швейцарія). Упродовж цього часу майбутній король Альберт ІІ навчався в колежі м. Женеви.

Королівська родина повернулася до Бельгії 22.07.1950.

У 1951 майбутній король розпочав службу в Бельгійських військово-морських силах. З 1953 — аспірант (відповідник звання мічмана), 1954 — енсін, 1957 — лейтенант, 1959 — капітан фрегата, 1964 — капітан корабля, 1971 — адмірал флотилії.

02.07.1959 одружився з донною Паолою Руффо ді Калабрія, донькою герцога Фулко Руффо ді Калабрія.

У 1954–1992 майбутній король очолював генеральну раду Загального фонду заощаджень і пенсій, у 1958–1993 — Бельгійський Червоний хрест. 1958 став почесним президентом Олімпійського міжфедерального комітету Бельгії та отримав постійне невиборне місце в сенаті Бельгії, яке посідав до коронації 1993 (до конституційної реформи 2014 повнолітні діти бельгійських монархів мали право бути кооптованими до сенату без виборів). У 1962–1993 — почесний голова Бельгійського агентства зовнішньої торгівлі.

У 1969 Рада Європи запросила його очолити Європейську конференцію міністрів із захисту культурної та архітектурної спадщини.

У 1993 після смерті старшого брата Бодуена I, який не мав дітей, успадкував королівський престол.

Зрікся престолу 21.07.2013 на користь свого старшого сина Філіппа (тепер — король Бельгії Філіпп I).

Діяльність короля

Був коронований 09.08.1993 як Альберт II. Підтримав конституційну реформу 1993 (діє з 1994 після офіційного підписання нової редакції Конституції Альбертом II), якою було остаточно затверджено перехід до федерального устрою замість унітарного.

Підтримував політику мультикультурності, зокрема вивчення громадянами трьох мов, поширених у Бельгії (французької, фламандської та німецької), та засуджував будь-які форми расизму і ксенофобії. Прихильник ідеї політичного й економічного об’єднання Європи, заміни бельгійського франка на євро та створення в майбутньому спільних збройних сил Європейського Союзу.

Після зречення престолу носить титул «Його величність король Альберт», яким замінено попередній титул «Його величність, король Бельгії», переданий синові Альберта II Філіппові I.

Література

  1. Gérard J. Albert II et sa famille. Bruxelles : J. M. Collet, 1993. 216 p.
  2. Leroy V. Le règne d'Albert II. Editions Mariembourg : Imprimages, 2013. 185 p.
  3. Wijngaert M. Albert II: de biografie: zijn leven, zijn betekenis. Gent : Borgerhoff & Lamberigts, 2013. 194 p.
  4. Weber A. Albert II: le roi & l'homme. Bruxelles : Editions Racine, 2014. 144 p.
  5. Le Roi Albert II // La monarchie Belge. URL: https://www.monarchie.be/fr/famille-royale/le-roi-albert-ii

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю:Альберт II // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альберт II
Дата звернення: 18.11.2019.

Оприлюднено

Оприлюднено: 01.11.2019