Альбе́рт II (фр. Albert ІIer; нід. Albert ІI; 06.06.1934, замок Стюйвенберг, м. Лакен регіону Брюссель, тепер у межах м. Брюсселя, Бельгія) — державний діяч, король Бельгії (1993–2013). Представник Бельгійської династії. Син короля Леопольда III і королеви Астрід, молодший брат короля Бодуена I, онук короля Альберта І.
|
Альберт II (Albert ІIer) | |
|---|---|
| Рік народження | 06 .06 1934 |
| Місце народження | Брюссель, Бельгія |
| Напрями діяльності | політика |
Життєпис
Від народження отримав титул принца Льєзького.
Під час Другої світової війни, коли Бельгію окупувала нацистська Німеччина, 10.05.1940 бельгійська королівська родина виїхала до Франції, а потім до Іспанії, 02.08.1940 повернулася до Бельгії. У 1944, коли розпочалася висадка військ союзників у Нормандії, королівську родину депортовано до м. Гіршштайн (Німеччина), згодом до м. Штробль-ам-Вольфгангзе (Австрія). 07.05.1945 американська армія звільнила королівську родину. Відтоді до липня 1950 члени родини мешкали неподалік м. Женеви в с. Преньї-Шамбісі (Швейцарія). Упродовж цього часу майбутній король Альберт ІІ навчався в колежі м. Женеви.
Королівська родина повернулася до Бельгії 22.07.1950.
У 1951 майбутній король розпочав службу в Бельгійських військово-морських силах. З 1953 — аспірант (відповідник звання мічмана), 1954 — енсін, 1957 — лейтенант, 1959 — капітан фрегата, 1964 — капітан корабля, 1971 — адмірал флотилії.
02.07.1959 одружився з донною Паолою Руффо ді Калабрія, донькою герцога Фулко Руффо ді Калабрія.
У 1954–1992 майбутній король очолював генеральну раду Загального фонду заощаджень і пенсій, у 1958–1993 — Бельгійський Червоний хрест. 1958 став почесним президентом Олімпійського міжфедерального комітету Бельгії та отримав постійне невиборне місце в сенаті Бельгії, яке посідав до коронації 1993 (до конституційної реформи 2014 повнолітні діти бельгійських монархів мали право бути кооптованими до сенату без виборів). У 1962–1993 — почесний голова Бельгійського агентства зовнішньої торгівлі.
У 1969 Рада Європи запросила його очолити Європейську конференцію міністрів із захисту культурної та архітектурної спадщини.
У 1993 після смерті старшого брата Бодуена I, який не мав дітей, успадкував королівський престол.
Зрікся престолу 21.07.2013 на користь свого старшого сина Філіппа (тепер — король Бельгії Філіпп I).
Діяльність короля
Був коронований 09.08.1993 як Альберт II. Підтримав конституційну реформу 1993 (діє з 1994 після офіційного підписання нової редакції Конституції Альбертом II), якою було остаточно затверджено перехід до федерального устрою замість унітарного.
Підтримував політику мультикультурності, зокрема вивчення громадянами трьох мов, поширених у Бельгії (французької, фламандської та німецької), та засуджував будь-які форми расизму і ксенофобії. Прихильник ідеї політичного й економічного об’єднання Європи, заміни бельгійського франка на євро та створення в майбутньому спільних збройних сил Європейського Союзу.
Після зречення престолу носить титул «Його величність король Альберт», яким замінено попередній титул «Його величність, король Бельгії», переданий синові Альберта II Філіппові I.
Література
- Gérard J. Albert II et sa famille. Bruxelles : J. M. Collet, 1993. 216 p.
- Leroy V. Le règne d'Albert II. Editions Mariembourg : Imprimages, 2013. 185 p.
- Wijngaert M. Albert II: de biografie: zijn leven, zijn betekenis. Gent : Borgerhoff & Lamberigts, 2013. 194 p.
- Weber A. Albert II: le roi & l'homme. Bruxelles : Editions Racine, 2014. 144 p.
- Le Roi Albert II // La monarchie Belge. URL: https://www.monarchie.be/fr/famille-royale/le-roi-albert-ii
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю:Альберт II // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альберт II
Дата звернення: 14.11.2019.
Оприлюднено: 01.11.2019