Богуслав
Богусла́в — місто в Київський області України, адміністративний центр Богуславської міської громади Обухівського району.
|
Богуслав (Богуслав) | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Київська область |
| Засновано | 1032 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 15,8 |
| Територія (кв.км.) | 15,9 |
| Уродженці | Сошенко, Іван Максимович, Тимошенко, Олександра Олександрівна |
Зміст
Географічне положення
Завантаження мапи…
Місто розташоване в центральній частині країни (Середнє Подніпров’я), на обох берегах р. Рось.
Відстань до столиці — 120 км.
Площа — 15,9 км2.
Історична довідка
Присутність людей на території м. Богуслава й околиць фіксується з пізнього Бронзового і раннього Залізного віку. Поблизу міста виявлено пам’ятки Чорноліської (11–8 ст. до н.е.) й Зарубинецької культур (3 ст. до н.е. – 2 ст. н.е.). В урочищі Городок знайдено римські монети 2 ст. н. е. Назва міста імовірно походить від чоловічого імені Богуслав (давньорус. Богуславъ, від праслов’ян. Boguslavъ — той, хто славить Бога), від назви р. Богуславки (ліва притока р. Рось). Існують також легенди з фантастичними версіями (див. Етимологія народна): від вигуку «Богу слава!» або «Буй Слав» (буй — сильний, сміливий), за іменем легендарного вождя антів Буса (Божа, воював із готами у 4 ст.).
Фортецю Богуславль імовірно споруджено 1032 з метою оборони проти половців Київ. князем Ярославом І Мудрим (під час зміцнення Пороської оборонної лінії).
На користь цієї гіпотези свідчать результати археологічних досліджень 1982, здійснених Інститутом археології АН УРСР (тепер Інститут археології НАН України). Першу писемну згадку про м. Богуслав містить Іпатіївський літопис під 1195. У цей час він був укріпленим поселенням на прикордонні Давньої Русі, на території розселення чорних клобуків (див. Клобуки чорні). У межах лівобережної частини міста збереглися залишки давньоруського городища 11–13 ст.
1240 місто зруйновано монголо-татарами (див. Монголо-татарська навала). Від 1362 опинилося під владою Великого князівства Литовського, з 1569 — у складі Королівства Польського як частини Речі Посполитої.
1591 Сигізмунд III Ваза надав місто у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому — сину князя К.-В. Острозького (див. у ст. Острозькі). Відтоді м. Богуслав — центр староства (яке налічувало 37 поселень).
1620 Богуслав здобув Магдебурзьке право і герб. У 1640 в місті за переписом місто нарахувало 699 дворів.
Населення м. Богуслава та околиць брало участь у селянсько-козацьких повстаннях кін. 16 – 1-ї пол. 17 ст. Фольклорний образ Марусі Богуславки — бранки-українки, яка звільняє полонених козаків із неволі, — зафіксовано в думі, неодноразово записаній упродовж сер. 19 – поч. 20 ст. (змальовані в думі реалії датуються 16–17 ст., однак твір, імовірно, є пізнішим).
Від початку Хмельниччини м. Богуслав перебував під владою козаків Б.-З. Хмельницького. З 1648 — сотенне місто Білоцерківського полку. У місті кількаразово перебував табором Б.-З. Хмельницький. У м. Богуславі він приймав Антіохійського патріарха Макарія ІІІ (1654). За Андрусівським перемир'ям 1667 м. Богуслав знову відійшов до Польщі.
У 1678 місто та його околиці спустошено військами Кримського ханату і Османської імперії.
У 1685‒1712 — полкове місто Богуславського полку, один із центрів відродження козацтва на Правобережній Україні. Упродовж 18 ст. Богуславщина стала тереном поширення гайдамацького руху. Тут діяли загони повстанців під керівництвом Деркача, Лоба, Шуленка, Гриви, а пізніше — Блакитенка, Невінчаного, Беркута і Середи. У 1768 польський гарнізон знищено під час повстання М. Залізняка.
У 1760-х Богуславське староство разом із містом перебувало у володінні коронного гетьмана Я. К. Браницького (1689‒1771; тепер Польща). Від 1774 — вотчина короля Станіслава Августа Понятовського, який подарував місто своєму племіннику, князю Станіславу Понятовському (1754; Польща — 1833; Італія), а той продав його 1785 (за 4 млн. злотих) графу Ксаверію Браницькому (див. у ст. Браницькі).
Після 2-го поділу Речі Посполитої (1793, див. Поділи Польщі) у складі Правобережної України відійшло до Російської імперії. У 1796–1837 м. Богуслав був повітовим центром Київської губернії, з 1837 повітовий центр перенесено до м. Канева (повіт зберігав назву Богуславського до 1844). Одночасно з ввтратою статусу повітового центру м. Богуслав знову став містечком. М. Богуслав був одним з центрів підготовки Польського повстання 1863.
Наприкінці 19 ст. в м. Богуславі існувала значна єврейська громада — 7 445 євреїв із 11 372 містян (1897, перепис).
Богуслав розвивався як торговельний (щорічно відбувалося 8 ярмарків, на які прибували до 10 тис. осіб) і промисловий центр (провідні галузі — переробка сільськогосподарської продукції, деревообробна, діяли суконна та воскобійна фабрики тощо). На початку 20 ст. у містечку працювали 6 підприємств фабрично-заводського типу; у 1913 діяли машинобудівний, пивоварно-медовий і цегельний заводи, 3 суконні та цукеркова фабрики, 3 млини.
За часів Української революції 1917–1921 м. Богуслав став тереном поширення значних повстанських рухів. Під час Медвинського повстання 1919–1922 (див. у ст. Медвинська республіка) м. Богуслав перебував під контролем повстанців (1919). У квітні, вересні й грудні 1919 в містечку відбулися три єврейські погроми. Завдяки діяльності місцевої єврейської самооборони їхні масштаби були меншими, ніж у сусідніх містечках.
У 1921–1923 — повітовий центр у складі Київської губернії. У 1923–1962 та від 1966 — райцентр (у 1923–1930 у складі Київської округи, у 1930–1932 — у безпосередньому підпорядкуванню республіканському центру, з 1932 — Київської обл.; у 1962–1966 входив до складу Таращанського району). 1938 отримав статус міста.
Мешканці м. Богуслава й околиць постраждали від Голодомору 1932‒1933 (на місці каплиці біля лікарні, куди звозили померлих від голоду, 1993 встановлено пам’ятний знак).
Під час Другої світової війни 26.07.1941 окуповано німецькими військами, звільнено від нацистів 03.02.1944. Згідно з запровадженим окупантами адміністративним поділом м. Богуслав входив до складу гебіту Корсунь генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна. Під час окупації загинуло бл. 600 осіб, понад 130 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Кількасот богуславських євреїв, які не встигли або не змогли евакуюватися, розстріляні в урочищі Морозівське поблизу міста (ідентифіковано понад 300 жертв). Під час окупації в місті діяв значний рух Опору, на базі підпільної організації 1942 було створено 6-й партизанський батальйон. Місто зазнало значних руйнувань під час боїв 1943.
У післявоєнний час (1944‒1950) Богуслав відбудований, проведено роботи з благоустрою й розвитку міської інфраструктури. Реконструйовано старі та засновано нові промислові підприємства, зокрема дроботесний, масло-, плодоконсервний і хлібний заводи; відновили свою діяльність заклади охорони здоров’я та культурні установи (міська бібліотека, кінотеатр), 1951 завершено будівництво районного будинку культури, у 1954 введено в експлуатацію Богуславську ГЕС. Від 1957 запрацювала автобусна станція.
У 1960-ті місто інтенсивно розвивалося: на базі промартілей створено найбільше промислове підприємство — Богуславську державну суконну фабрику, Богуславську меблеву фабрику та фабрику художніх виробів «Перемога»; відкрито педагогічне училище, профтехучилище для підготовки майстрів будівельної справи, школу на 960 місць, Богуславський історико-краєзнавчий музей, музичну школу; значно розширено міську лікарню; побудовано широкоекранний кінотеатр «Маяк», комбінат побутових послуг; проведено водопровід загальною довжиною 4,6 км тощо. Фабрика «Перемога» була учасником Всесвітньої виставки «Експо-67» у м. Монреалі (Канада), її продукцію демонстрували на міжнародних виставках у містах Брюсселі, Марселі, Токіо, Лондоні, Загребі тощо.
Від 1991 — районний центр у незалежній Україні. Внаслідок адміністративно-територіальної реформи, після ліквідації Богуславського району (2020) місто стало центром новоутвореної Богуславської міської громади Обухівського району, до якої ввійшли також 25 сіл.
Російсько-українська війна
Після широкомасштабного вторгнення багато містян мобілізувалися до Збройних сил України. У місті створено волонтерський штаб, розгорнувся волонтерський рух, організовують благодійні та історико-просвітницькі заходи (зокрема «Портал крізь століття: Українське воїнство»; 2023).
У місті розміщено вимушених переселенців із територій активних бойових дій.
Населення
Загальна кількість населення — бл. 15,8 тис. осіб (2022, статистика). До початку широкомасштабного вторгнення кількість населення зменшувалася (на 2013 становила 16,8 тис., на 2020 — 16,19 тис.), після — зростало внаслідок внутрішньої міграції з районів бойових дій. За даними Богуславської міської ради, на 31.07.2023 обліковано 6 640 внутрішньо переміщених осіб, які оселилися на території Богуславщини, з них 1 817 — діти.
Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (95,20 %), росіяни (3,83 %), білоруси (0,30 %), євреї (0,21 %) тощо. Українську мову вважали рідною 96,20 % жителів, російську — 3,53 %, (2001, перепис). Діють православні (з 2024 всі — у складі Православної церкви України), протестантські, католицькі, єврейські тощо релігійні громади.
Клімат
Клімат помірно континентальний, м'який, з достатньою вологістю. Упродовж року температура коливається від – 8 °C взимку до + 26 °C влітку. Середня температура січня — -4 °С, середня температура липня — + 20 °С.
Середньорічна кількість опадів — 365,3 мм. Найбільше опадів випадає в літні місяці: у червні — 65,1 мм та липні — 53,8 мм.
Природа
У межах території (між двома рукавами р. Рось) розташована геологічна пам’ятка природи місцевого значення — «Відслонення Богуславських гранітів», площею 4 га. Скелі з червоного і сірого граніту сягають у висоту 10‒12 м і формують каньйон довжиною 1,5 км.
На березі р. Рось розташовано Регіональний ландшафтний парк «Богуславль», (створено відповідно до рішення Київської обласної ради, 2008 займає площу бл. 7,5 га). Тут збереглися популяції реліктового виду — шоломниці високої (внесено до Червоної книги України) та малопоширеного в регіоні виду — воронця колосистого. Біля парку є спеціально відведені зони для проведення дозвілля.
Різний ландшафт берегів річки зумовив розбіжність міського планування і забудови: ліва частина міста, на відміну від правої, горбиста, з глибокими ярами, має складний рельєф вулиць.
Останніми роками спостерігають складну гідрологічну ситуацію: водність р. Рось утримувалася нижче критеріїв маловодності (так, у липні 2023 становила 15%). Проблему зарегульованості річки загострює забруднення органічними, біогенними та небезпечними речовинами.
Господарство
Масштабні об’єкти критичної інфраструктури на території громади відсутні.
Корисні копалини: великі поклади граніту — Тептіївське родовище на лівому березі р. Рось (3 гранітні кар’єри, розробляються відкритим способом), будівельна глина, пісок.
З граніту виготовляють оздоблювальні будівельні матеріали та вироби — облицювальні плити, сходи, бордюри, тумби, парапети, карнизи тощо, а також гранітний щебінь різних фракцій (ВАТ «Камінь Богуславщини», ТОВ «ВП «Богуславський гранітний кар’єр»), з будівельної глини — гончарні вироби, будівельну цеглу, черепицю.
Провідною галуззю міста у роки незалежності була легка промисловість, основне підприємство у 1997‒2018 — ТДВ «Богуславська суконна фабрика», діють фабрика «Рось» та інші швейні підприємства.
З-поміж інших великих підприємств — завод «Муліт» (магнітні блоки, високовольні трансформатори), ТОВ «Спецпромбудсервіс». Богуславська ГЕС має встановлену потужність 1,7 МВт.
Розвинуто харчову промисловість: діють хлібозавод, м’ясозавод, маслозавод, завод продтоварів.
Існують лісогосподарське, хлібоприймальне, інкубаторно-птахівниче підприємство, меблева фабрика, цегельний завод. Від 1960-х років на північ від Богуслава діяло спортивно-мисливське звірове господарство (площа 2 117 га, тепер — мисливсько-спортивний клуб).
Діє торговельна мережа, банківські філії, підприємства побутового обслуговування. Богуславський базар — історичний об’єкт та торговельний центр міста.
Є готелі (зокрема й садибного типу), база відпочинку, туристико-оздоровчий комплекс. Прокладено туристичні маршрути.
Транспорт
Розвинуто міські та приміські автобусні перевезення, діє автостанція. Богуслав має автобусне і маршруткове сполучення зі столицею та усіма містами області.
Є залізнична станція (вантажна), пасажирські перевезення припинено.
Охорона здоров’я
Наявні два комунальні медичні заклади: Богуславська центральна лікарня (надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги) та Богуславський центр первинної медико-санітарної допомоги, у складі якого 4 амбулаторії загальної практики — сімейної медицини (1 міська та 3 сільські), 3 фельдшерсько-акушерські пункти і 17 фельдшерських пунктів. Діє також комерційний медичний заклад.
Наука, освіта, культура
За даними міської ради, освітня мережа у Богуславській міській територіальній громаді налічує 13 закладів освіти та 1 установу, з них: 3 заклади дошкільної освіти, 8 — загальної середньої освіти, Богуславський районний центр дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа, інклюзивно-ресурсний центр.
У місті діє заклад вищої освіти Богуславський гуманітарний коледж імені І. С. Нечуя-Левицького (засновано 1966 як філія Ржищівського педагогічного училища, з 1967 — Богуславське педагогічне училище, з 1996 набуло статус коледжу, від 2003 — сучасна назва). Хоровій капелі гуманітарного коледжу присвоєно ім’я О. Кошиця, який навчався у м. Богуславі.
Діють: Богуславське вище професійне училище сфери послуг (засновано 1967 як відомчий навчально-виробничий комбінат, з 2015 — сучасний статус і назва), Богуславський центр професійно-технічної освіти.
Публічна бібліотека (заснована 1920) станом на 2018 обслуговувала 7 260 користувачів, мала книжковий фонд 62,5 тис. примірників художньої, галузевої та довідкової літератури.
Функціонують музеї: історії Богуславщини (засновано 1984, містить понад 6 тис. експонатів, 218 з яких належать до державної частини Музейного фонду України; складається з кількох територіально відокремлених локацій), сучасного декоративно-ужиткового мистецтва, меморіальні музеї-садиби Марка Вовчка та І. Сошенка.
У Богуславському будинку культури відбуваються гастролі різних театральних труп, культурні та мистецькі заходи.
Щоліта влаштовують фестиваль «Унікальна Богуславщина — перлина Київщини», куди з’їжджаються майстри традиційних промислів з усього регіону: славляться місцеве гончарство, зокрема дибинецька кераміка, ткацтво та вишивка.
Пам’ятники: Марусі Богуславці (1980), князю Ярославу Мудрому (2009), воїнам, полеглим у роки Другої світової війни, партизанці Марині Гризун (1949), погруддя Т. Шевченка, І. Нечуй-Левицького, І. Сошенка; пам’ятні знаки: жертвам Голодомору, на честь іконописця Києво-Печерської лаври Алімпія Галика.
Архітектура
Архітектурна спадщина представлена об’єктами 18 — поч. 20 ст.
Пам’яткою архітектури національного значення є мурована ротондальна Свято-Троїцька церква (1833‒1862) у стилі пізнього класицизму. Збережено: костел Святого Владислава (1819‒1825) у стилі класицизму; споруди 19 ст. Миколаївського монастиря (значно поруйнованого в радянську добу); Кам’яницю (1726) — колишній юдейський хедер, тепер музей сучасного декоративно-ужиткового мистецтва.
Пам’яткою стилістики історизму є колишній будинок підприємця Покраса (1887), тепер тут розміщено Богуславську міську раду.
Зразками традиційної історичної забудови, що має вагоме історико-меморіальне значення, є садибний будинок художника І. Сошенка та будинок, у якому мешкала Марко Вовчок (в обох тепер діють меморіальні музеї).
Архітектуру радянської доби репрезентовано громадськими спорудами, зведеними за типовими проєктами, це переважно адміністративні та навчальні будівлі.
Спорт
У місті діє сучасний спортивний комплекс — навчально-тренувальний центр зимових видів спорту «Льодограй» (з 2014). Реалізований як соціальний проєкт місцевого значення. Призначений насамперед для тренувань юних хокеїстів та фігуристів (як із сусідніх районів Київської області, так і з інших областей України). Для глядачів збудовані трибуни на 300 місць. У співпраці із федераціями фігурного катання та хокею України льодова арена «Льодограй» приймає чемпіонати України з фігурного катання на ковзанах та хокейні ігри молодіжної хокейної ліги. Серед вихованців: 452 призери з хокею із шайбою, 67 призерів з фігурного катання і 67 призерів міжнародних змагань. 2021 в Богуславі відбувся наймасштабніший у країні дитячий хокейний турнір, під час якого встановлено три рекорди України.
Персоналії
У місті народилися живописець і гравер Яків (Алімпій) Галик (бл. 1685‒1763), художник І. Сошенко, гімнастка, олімпійська чемпіонка О. Тимошенко. Тут перебував військовий діяч, полковник Вінницький і Богуславський С. Самусь.
У Богуславі не раз бував Т. Г. Шевченко (про перебування у містечку в 1845 та свою приязнь до І. М. Сошенка писав у повістях «Художник» і «Прогулка с удовольствием и не без морали»). Тут жили Марко Вовчок, І. С. Нечуй-Левицький, С. В. Васильченко, Шолом-Алейхем. У місті здобував освіту в Богуславському духовному училищі композитор О. Кошиць, працював біблеїст, історик церкви М. Поснов та ін.
Є спортивна школа, стадіон, кілька спортивних залів і майданчиків.
Додатково
- 10 мешканців Богуслава внесено у список праведників світу за те, що вони під час Другої світової війни переховували від Голокосту євреїв.
- За Магдебурзьким правом (яке Богуслав отримав раніше за м. Київ) серед іншого були визначені дні ярмарок і базарів. «Базарними днями» призначено середу, п'ятницю та неділю (але не суботу, бо велика єврейська громада міста у цей день відзначала шаббат). Такі дні роботи базару збереглись дотепер, у суботу базар не працює.
- У різні роки в Кам’яниці — найстарішій збереженій будівлі міста — діяли єврейська початкова релігійна школа (хедер), заїжджий двір, склади, під час Другої світової війни — гетто, в'язниця гестапо, згодом школа для глухонімих дітей, музей комсомольської слави. Тепер у ній розміщений музей декоративно-ужиткового мистецтва.
Література
- Ніколенко І. Богуславщина: Нариси з історії краю. Богуслав : «Квадрат», 1994. 112 с.
- Богуславський район // Реабілітовані історією. Київська область : в 3 кн. / Ред.: В. П. Кондрук (голова) та ін. Київ : Основа, 2007. Кн. 2. С. 124‒152.
- Салій О. Богуслав. Історія і сучасність: нариси. Київ : Ярославів Вал, 2010. 320 с.
- Ніколенко Л. І., Хвінгія Дж. К. Богуславщина — частина Поросся у княжу добу (XI—XIII ст.): До питання про час заснування Богуслава. Київ : «Задруга», 2012. 84 с.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022. Київ : Державна служба статистики України, 2022. 82 с. URL: http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_%D0%A1huselnist.pdf
- Ромашка А. Інформація про Богуслав // Всеукраїнський проект «Школа миру». URL: https://peacekeeping-centre.in.ua/Museum/School/Kiev/Boguslav/Boguslav3.htm
- Медицина в Богуславській громаді в умовах війни // Опора. 2023 URL: https://www.oporaua.org/samovriaduvannia/medicina-v-boguslavs-kiy-gromadi-v-umovah-viyni-24876
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Богуслав // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богуслав (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.11.2025
