Блумсбері група
Блу́мсбері гру́па, Блумсберійський гурток (англ. Bloomsbury Group) — об’єднання інтелектуалів, письменників, митців, філософів, що сформувалося на початку 20 ст. у Великій Британії.
Історична довідка
Блумсбері — фешенебельний район у м. Лондоні, який у 20 ст. став інтелектуальним і літературним центром британської столиці. На території розташовані університети та культурні заклади — Британський музей, Королівська академія драматичного мистецтва, Юридичний університет, видавництво «Блумсбері» тощо.
Блумсбері група утворилася 1905 зі студентських друзів та братів і сестер Т. Стівена (1880–1906; Велика Британія) — випускника Трініті-коледжу Кембриджського університету. Серед членів гуртка були Е. М. Форстер, Дж. М. Кейнс, Б. Рассел, письменники-модерністи В. Стівен (див. В. Вулф), В. Секвілл-Вест (1892–1962), Д. Гарнетт (1892–1981), А. Л. Стівен (1883–1948), Дж. Л. Стрейчі (1880–1932), письменник, видавець Л. С. Вулф (1880–1969), художники Д. Дж. К. Грант (1885–1978), Д. Каррінгтон (1893–1932), В. Белл (1879–1961), мистецтвознавець А. К. Г. Белл (1881–1964; усі — Велика Британія) та ін.
1910 до групи доєднався художник, мистецтвознавець Р. Е. Фрай (1866–1934; Велика Британія), який був одним із організаторів виставок французьких імпресіоністів (див. Імпресіонізм) та постімпресіоністів (див. Постімпресіонізм) у галереї Ґрафтон (1910, 1912). За його ініціативи у виставкових залах м. Лондона з’явилися полотна Е. Мане, В. Ван Гога, П. Сезанна, А. Матісса та фовістів (див. Фовізм), П. Пікассо та Ж. Брака та ін.
Назву об’єднання вперше вжито 1912, коли художники В. Белл, Д. Дж. К. Грант та інші показали свої картини на Другій постімпресіоністській виставці.
Гурток збирався в м. Лондоні впродовж 1905–1930-х у помешканнях, де жили Стівени (Ґордон-сквер, 46 та Фіцрой-сквер, 29), а потім Вулфи.
1917 Вулфи заснували видавництво «Зе Гоґарт пресс» (англ. «The Hogarth Press»), у якому виходили твори сучасних письменників. Коло прихильників Блумсберійського гуртка розширилося, салон Вулфів відвідували Т. С. Еліот, Д. Г. Лоуренс, Е. Спенсер та ін.
У кінці 1920-х блумсберійці посіли центральне місце в літературному та художньому житті: очолили видавництва і редакції часописів, утвердились як провідні критики в газетах тощо.
До середини 1930-х гурток розпався.
Характеристика
Блумсбері група засвідчила перехід від традиційного уявлення про мистецтво до нової, модерної й авангардної парадигми цінностей.
Одним із наставників вважали філософа Дж. Е. Мура, який схилявся до інтуїтивізму й надавав особливого значення аналізу відчуттів. У праці «Основи етики» (англ. «Principia Ethica»; 1903) виклав етичну теорію, найголовнішими життєвими принципами проголосив проникнення в сутність прекрасного і встановлення гармонійних взаємин між людьми.
Члени гуртка виросли в інтелігентних вікторіанських родинах, що належали до верхівки середнього класу. Вони були сучасниками, а іноді учасниками соціальних потрясінь (Революція 1905–1907, Жовтневий переворот 1917, Перша світова війна, розпад імперій та переділ європейських кордонів державних тощо), що вплинуло на радикальний відхід від цінностей покоління батьків. Це відображено, зокрема, у книзі Дж. Л. Стрейчі «Знамениті вікторіанці: кардинал Меннінг, Флоренс Найтінгейл, доктор Арнольд, генерал Гордон» (англ. «Eminent Victorians: Cardinal Manning, Florence Nightingale, Dr. Arnold, General Gordon»; 1919) — глумливій історії про вікторіанську мораль і респектабельність.
Члени групи відкидали притаманні вікторіанській епосі лицемірство, показну благопристойність, снобізм і пихатість; висміювали титули та офіційні ознаки станової відмінності. Натомість відстоювали принципи вільного художнього пошуку, незалежність у житті й мистецтві. Несприйняття вікторіанства частково спрямовували проти попереднього покоління мистецької еліти. Завдяки З. Фройду такі прояви названо едіповим комплексом.
Представників гуртка відзначав яскравий (часом епатажний) стиль життя, свобода суджень та естетичних смаків. Вони висловлювали й обговорювали ідеї, які згодом стали фундаментальними засадами дискурсу модернізму. Дискутували про філософію Ф. В. Ніцше й А. Бергсона, психологію за З. Фройдом і К. Г. Юнгом. Вплинули на формування нових естетичних смаків та утвердження репутації авангардних митців (див. Авангардизм).
Значення
Бунт інтелектуальної молоді під гаслами ідей найсучаснішого мистецтва був пов’язаний із новими уявленнями про особисті взаємини, сексуальну емансипацію та природу свідомості. Діяльність групи вплинула на європейську літературу та мистецтво, політику, рух фемінізму, економічні теорії тощо.
Погляди блумсберійців, упливових у 1910–1930-х, актуалізовано в 1960-х із розвитком неоавангарду.
Додатково
Про членів об’єднання написано чимало спогадів, історій та біографій, які засвідчують, що гурток був складним переплетенням дружніх і любовних зв’язків, родинних стосунків, шлюбів та романів, взаємних інтересів і спільних смаків.
Література
- Gadd D. The Loving Friends: A Portrait of Bloomsbury. London : Hogarth Press, 1974. 209 p.
- Curtis A. Virginia Woolf: Bloomsbury & Beyond. London : Haus Books, 2006. 250 p.
- Батюк Г. О. Теоретико-літературні та естетичні засади модерністського дискурсу у світлі Вірджинії Вулф // Питання літературознавства. 2007. Вип. 74. С. 170–181.
- Колошук Н. Г. Історія зарубіжної літератури ХХ століття : у 2 ч. Київ : Кондор, 2023. Ч. 1: Модерна доба. 520 с.
- Lifestyle and Legacy of the Bloomsbury Group // Tate. URL: https://www.tate.org.uk/art/art-terms/b/bloomsbury/lifestyle-lives-and-legacy-bloomsbury-group
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колошук Н. Г. Блумсбері група // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блумсбері група (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.06.2025
