Близниця

Бли́зниця (діалект. близниця, близнючка — дуже схожа на іншу або з’єднана з нею якась річ, об’єкт; у географічному значенні — гора з двома об’єднаними й подібними між собою вершинами) — найвища гора у східній частині масиву Свидовець Полонинсько-Чорногірської геоморфологічної області Карпат Українських. Знаходиться неподалік селища Ясіня, сіл Кваси і Тростянець у Рахівському районі Закарпатської області.

Близниця
Країни	Україна
Регіон	Закарпатська область
Найвища точка	1883

Має 2 вершини схожі за формою. З Півночі обмежена г. Драгобрат. Висота північної вершини становить 1883 м над рів. м., південної — 1872 м, загальна висота гори — 1881 м. Для рельєфу характерна добра збереженість форм плейстоценових (див. Плейстоцен) зледенінь: кари, скелясті карові гребені, льодовикові долини, бокові і кінцеві морени тощо. Південні та західні схили гори пологі, східні круто обриваються в бік розширеного верхів’я долини (льодовикового кару) з залишками морени та льодовикових озер. Складаються з пісковиків, є прошарки вапняків, вкриті щільним трав’яним покривом.

До висоти 1400 м гору вкривають хвойні ліси та букові ліси, вище розташовані полонини. На схилах — ліси й луки, де у складі реліктових рослинних угруповань ростуть рідкісні рослини: білотка альпійська, котячі лапки карпатські, любочки несправжньокульбабові, дріада восьмипелюсткова й айстра альпійська.

Через Близницю проходять туристичні маршрути — від сел. Ясіня до с. Усть-Чорна. Уздовж рекреаційних маршрутів трапляються рідкісні рослини, зокрема рододендрон східнокарпатський.

На скелястих урвищах двох вершин гори Близниця розташовані Скелі Близниці — ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення площею 30 га. Кілька десятків видів рослин України ростуть виключно в цій місцевості. Від 1997 пам’ятка увійшла до складу Карпатського біосферного заповідника.

Із 60 видів ссавців, поширених в Українських Карпатах, 54 трапляються в Рахівському районі, а деякі з них, наприклад, полівка снігова і полівка татранська є тільки тут. Раніше тут також фіксували довгокрила європейського, однак тепер цей вид кажанів вважають зниклим у фауні України.

Література

Антосяк В. М., Довганич Я. О., Павлей Ю. М. та ін. Природно-заповідний фонд Закарпатської області. Ужгород : [б. в.], 1998. 304 с.
Зиман С. М., Булах О. Д., Дремлюга Н. Г. та ін. Про рідкісні рослини й порівняльний аналіз «горячих точок», як осередків фіторізноманіття у високогірній флорі Свидовця (на прикладі вершини Близниці та «Коминів» Драгобрату) // Науковий вісник Чернівецького університету. Біологія (Біологічні системи). 2010. Т. 2. Вип. 4. С. 58–62.
Адаменко О., Адаменко Я., Кравчук Я. Геологічна будова перспективної для рекреаційно-туристичного освоєння ділянки басейну Чорної Тиси (Українські Карпати) // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. 2020. Вип. 1 (11). С. 85–104.
Збірник наукових матеріалів та рекомендацій із питань вдосконалення діяльності установ природно-заповідного фонду в Карпатському регіоні / Упоряд.: Ф. Д. Гамора та Ю. Ю. Беркели. Ужгород : ФОП Сабов А. М., 2024. 348 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Близниця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Близниця (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.02.2026