Бес

Рельєф Беса біля північної брами храмового комплексу богині Гатгор в Дендері, Єгипет

Бес (Бесу, Бєс, Беза) — у давньоєгипетській міфології — узагальнена назва божеств-карликів, яких вважали охоронцями оселі, сім’ї, захисниками від злих духів і отруйних тварин (зокрема змій), покровителями плодючості, породіль і дітей.

Історична довідка

Поява образу божества у давньоєгипетському пантеоні є предметом дискусій серед єгиптологів: припускають як його можливе нубійське, суданське, лівійське, сомалійське походження, так і автохтонне єгипетське. Найдавнішу згадку про Беса містять Тексти пірамід, зображення також дійшли з періоду Стародавнього царства.

Схожий за виглядом і функціями з багатьма ін. карликоподібними божествами, серед яких Аха, Хіт (Хаті), Іхті, Мефджет, Сегеб, Сопду тощо.

Вважали милостивим і добрим божеством, веселуном і жартівником («той, хто вселяє радість в серце бога»), хатнім божеством і охоронцем, покровителем сексуальної сили, вагітності, пологів, захисником дітей. Часто зображали поряд із богинею Гатгор. Потворна зовнішність, за поширеними давніми уявленнями, відганяла злих духів. Офіційний храмовий культ Беса відсутній.

Жіночий двійник — Бесет (Бесит).

Найбільшу популярність божества пов’язують із епохою Нового царства. Вшанування його поширилося далеко поза межі Єгипту — на мінойський Кріт, у давньогрецький світ, до кіпріотів, фінікійців, у Римську та Ахеменідську імперії тощо.

Іконографія

Зображений зазвичай як огрядний карлик з великою головою, бородою (чи гривою навколо голови), пласким носом, висолопленим язиком, лев’ячими вухами і хвостом, короткими товстими ногами. Голова увінчана короною з пір’я (зовнішність пігмея та головний убір розглядають, зокрема, як вказівку на суданське походження божества). Часом загорнутий у шкуру тварини. Повернутий обличчям (а не профілем) до глядача.

Дійшли зображення в іпостасі танцюриста, музиканта, що грає на лірі, арфі, бубоні. Відомі й образи воїна — у військовій туніці, з коротким мечем і щитом; убивці змій (у войовничій подобі дає відсіч будь-яким загрозам для родини).

Численні зображення Беса збереглися на предметах побуту — держаках дзеркал, опахал, підніжжі ліжок, підголівниках, ніжках стільців, що свідчить про нього як хатнє божество, охоронця від поганих снів, змій, скорпіонів, опікуна домашнього затишку. Теж і на косметичних посудинах і приладдях, прикрасах (браслетах), що вказує на нього як покровителя привабливості, сексуальності. Часто зображали на амулетах.

Рельєфи Беса присутні у спеціальних храмових приміщеннях — маммізі, присвячених таємниці народження Божественного немовляти (Гора, Іхі, або ж фараона).

Від часів християнізації Єгипту апотропейний образ Беса (того, хто відганяє злих духів, захищає від лих) зазнав радикальних змін, він став сприйматися як носій злого начала, дух-спокусник (див. Біс).

Література

Lexikon der Ägyptischen Götter und Götterbezeichnungen : in 7 bd. / Hrsg. von Chr. Leitz. Leuven; Paris : Peeters, 2002. Bd. 2. 844 p.
Pinch G. Egyptian Mythology: A Guide to the Gods, Goddesses, and Traditions of Ancient Egypt. 2nd ed. Oxford : Oxford University Press, 2004. 257 р.
The Routledge Dictionary of Egyptian Gods and Goddesse. London; New York : Routledge, 2005. Р. 49–50.
Бадж У. Древний Египет: духи, идолы, боги / Пер. с англ. Л. А. Игоревского. Москва : Центрполиграф, 2009. 478 с.
Wilkinson R. H. The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt. London : Thames & Hudson, 2017. 256 р.