Берестейщина

Схема розселення українців

Бересте́йщина, Берестейська земля (білор. Берасцейшчына, Берасцейская зямля) — історико-етнографічний регіон на українсько-білоруському прикордонні, що охоплює територію довкола м. Бреста, зі змішаним українсько-білоруським населенням. Тепер у межах Білорусі.

Походження назви

Назва походить від історичного українського найменування м. Бреста — Берестя.

Історична довідка

Давні часи

У часи пізньої античності на території сучасної Берестейщини набула поширення зарубинецька культура, носії якої ймовірно були предками деяких слов’янських і балтських племен. Є гіпотези про поширення в регіоні ятвягів (балтська племінна група), яких згодом витіснили племена східних слов’ян, а також про раннє заселення регіону слов’янськими племенами дулібів або волинян.

Середні віки

Наприкінці 10 ст. Берестейщина потрапила під владу великих князів київських (див. Давня Русь), увійшовши до Турівського (Турово-Пінського) князівства з центром у м. Турові (тепер Білорусь). З середини 12 ст. у межах Волинського князівства (пізніше — Галицько-Волинського князівства, див. також Волинь; Галичина). У цей період в історичних джерелах Берестейщина фігурує і як окремий регіон, і як частина Волині.

На початку 14 ст. внаслідок послаблення Галицько-Волинського князівства Берестейщину захопило Велике князівство Литовське (у складі Троцького й Кобринського удільних князівств, згодом — Троцького воєводства, від 1520 — Підляського воєводства).

Новий час

Від 1566 — окреме Берестейське воєводство з центром у м. Брест-Литовському (тепер м. Брест).

Унаслідок Люблінської унії 1569 Підляське воєводство без його колишньої східної частини увійшло до Королівства Польського. Утворене 1566 Берестейське воєводство залишилося складником Великого князівства Литовського. Межі Берестейщини як історико-етнографічного регіону приблизно збігаються з кордонами цієї адміністративно-територіальної одиниці.

У складі Російської імперії

1795 Берестейщина опинилася у складі Російської імперії внаслідок Третього поділу Польщі (див. Поділи Польщі). 1795–1796 її територія охоплювала Брестський і Кобринський повіти. Вони мали увійти до Слонімської губернії. Проте в серпні 1796 замість запроєктованої Слонімської губернії сформовано Слонімське намісництво в тих самих кордонах. У грудні 1796 разом із рештою території Слонімського намісництва Берестейщина увійшла до новоутвореної Литовської губернії з центром у м. Вільні (тепер м. Вільнюс, Литва). 1801 обидва повіти Берестейщини стали частиною новоствореної Гродненської губернії й залишалися в її складі до розпаду Російської імперії.

За даними загальноросійського перепису населення 1897 більшість мешканців обох повітів спілкувалася українською мовою (у переписних листах вживали форму «малоруське наріччя» поряд із «великоруським» і «білоруським»; при цьому питання «національність» у питальнику не було). Зокрема, у Брестському повіті українською спілкувалися 64,4 %, їдишем — 20,8 %, російською — 8,1 %, польською — 3,9 %, білоруською — 1,8 %. У Кобринському повіті українською спілкувалися 79,6 %, їдишем — 13,7 %, російською — 3,1 %, польською — 2,2 %. Таке співвідношення подібне до тогочасного мовного поділу населення сусідніх повітів Волині.

Новітня історія

Під час Першої світової війни з 1915 до 1918 Берестейщину займали німецькі війська. У грудні 1917 — березні 1918 в її історичному центрі — м. Брест-Литовському відбувалися мирні перемовини між делегаціями країн Четверного союзу, Української Народної Республіки й Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, за результатами яких укладено Брест-Литовський мирний договір 1918.

Згідно з Брест-Литовським мирним договором 1918 Берестейщина входила до складу УНР / Української Держави. Відповідно до адміністративно-територіального поділу Української Держави регіон входив до утвореної 15.11.1918 Холмської губернії, хоч питання належності м. Холма і Холмщини залишалося відкритим. У містах Берестейщини цивільна українська адміністрація розпочала роботу вже влітку 1918. З цієї причини губернським центром Холмської губернії стало м. Брест-Литовський.

У лютому 1919 Берестейщину зайняли польські воєнізовані формування Литовської кресової самооборони. Анексію цієї території Польщею офіційно оформлено 1920 після відмови УНР від прав на регіон (див. Варшавський договір 1920). У лютому 1921 Берестейщина увійшла до новоутвореного Поліського воєводства з центром у м. Пінську (з серпня 1921 центр воєводства —м. Брест-Литовський, яке цього самого року перейменовано на м. Брест-над-Бугом).

У 1920-х – 1930-х національну політику Польщі на Берестейщині спрямовано на протидію діяльності українських і білоруських національних партій і культивування окремої поліської або «тутейшої» національної ідентичності. Наслідки цих дій унаочнюють результати Загального перепису населення 1931 в Польщі, за яким абсолютна більшість населення Поліського воєводства, зокрема й Берестейщини, характеризувала рідну мову як «тутейшу» (питання «національність» у переписних листах не було): з 1 млн 132 тис. населення 707 тис. назвали рідною мовою «тутейшу», 164 тис. — польську, 96,5 тис. — їдиш, 75 тис. — білоруську, 54 тис. — українську, по 16 тис. — російську та іврит (інші — 3,5 тис.).

1939 Радянський Союз анексував Берестейщину та приєднав до Білоруської РСР. Більшість регіону увійшла до новоутвореної Брестської області. Історичний центр регіону перейменовано на м. Брест.

Під час Другої світової війни Берестейщина стала частиною Райхскомісаріату Україна. Із її земель сформовано гебіти Брест-Литовськ (нім. Kreisgebiet Brest Litowsk) і Кобрин (нім. Kreisgebiet Kobryn) у складі генеральної округи Волинь і Поділля (нім. Generalbezirk Wolhynien und Podolien).

Після 1944 — у межах відновленої Брестської області БРСР. Межі останньої встановлено Радянсько-польським договором про кордон 16.08.1945, який остаточно санкціонував входження регіону до СРСР. Після розпаду СРСР Берестейщина є частиною Республіки Білорусь.

З 1982 до середини 1990-х на Берестейщині діяв рух за визнання східнослов’янського етносу «поліщуків» або «ятвягів» і спроби кодифікації його мови як окремої від української та білоруської. У мовознавчій літературі її називали «західнополіською мікромовою» («захыднёполіськая мова»). Її норми містять елементи як української, так і білоруської мов. Активісти цього руху об’єдналися в Громадсько-культурне об’єднання «Полісся». 1989–1995 видавали газету «Збудінне» («Пробудження»), 1990 створили політичну силу — Ятвязьку національну партію. Засновник і найбільш активний діяч руху — М. Шелягович (1956; тепер Білорусь).

Із кінця 1980-х розпочався процес відродження українських організацій Берестейщини, лідером якого був М. Козловський (1925–1999; Білорусь). 1990 створено Українське громадсько-культурне об’єднання Брестської області (ліквідоване 1999 внаслідок відмови в перереєстрації). 1991–1996 організація видавала газету «Голос Берестейщини». У 1990-х в окремих школах запроваджено викладання української мови й літератури. 1996 в Брестському державному університеті (тепер Брестський державний університет імені О. С. Пушкіна) засновано кабінет україністики.

Як західнополіський, так і український рух на Берестейщині занепали після приходу до влади О. Лукашенка й згортання демократичних процесів у Білорусі. У 2000-х припинено практику викладання української мови й літератури в школах Берестейщини. 2008 ліквідовано кабінет україністики Брестського державного університету імені О. С. Пушкіна.

Мова

Частина говорів Берестейщини є перехідними від української до білоруської мови. У мовленні населення Берестейщини немає типових рис білоруської мови: акання — вимови ненаголошеного [о] як [а], дзекання — африкатизації м’яких зубних вибухових приголосних [dʲ] і [tʲ] тощо; водночас засвідчено риси, притаманні українській мові: твердість приголосних перед [е], [и]; перехід /ê/ > [i] у наголошеній позиції, [і] на місці давніх /о/ та /е/ у закритому складі під наголосом та ін. (див. Західнополіський говір). Українську основу говірок підтверджують, зокрема, відомості «Атласу української мови».

Література

Леонюк В. Словник Берестейщини : у 2 т. Львів : Афіша, 1996–2010.
Винниченко І. Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини в першій половині XX століття. Київ : [б. в.], 1997. 288 с.
Вабішчэвіч А. Нацыянальна-культурнае жыццё Заходняй Беларусі (1921–1939 гг.). Брэст : Брэсцкі дзяржаўны ўніверсітэт імя А. С. Пушкіна, 2008. 319 с.
Аркушин Г. Українська більшість Берестейщини як сучасна меншість // Волинь-Житомирщина. 2015. № 26. С. 6–14.
Этнокультурные процессы Западного Полесья (Брестчины) в прошлом и настоящем / Науч. ред. А. В. Гурко. Минск : Беларуская навука, 2020. 621 с.

Автор

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Берестейщина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берестейщина (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.03.2024