Бердянська коса

Бердянська коса.

Бердя́нська коса́ — півострів, намивна смуга суходолу на північному узбережжі Азовського моря.

Географічне положення

Починається від гирла р. Берди на східній околиці м. Бердянська. Простягається в море з північного сходу на південний захід.

Характеристика

Довжина — 23 км, ширина — від 60 м до 2 км. Площа — близько 7 км2.

Утворення коси пов’язано, зокрема, з твердим стоком р. Берди. Складена переважно піском і черепашником.

Поверхня — слабкохвиляста рівнина з пологими піщаними горбами до 2 м заввишки та окремими дюнами. Східне узбережжя — піщана пляжна зона. Західні береги поросли очеретом, порізані невеликими бухтами.

Бердянську косу умовно поділяють на 3 частини:

  • Ближня коса (між гирлом р. Берди та озером Червоне) — основа півострова близько 10 км завдовжки й до 2 км завширшки, де розташовані озера лиманного (див. Лиман) походження: Солодкий лиман, Кругле, Довге, Краснопере, Велике й Червоне.
  • Середня коса (між озером Червоне й островом Малий Дзендзик у Бердянській затоці) — ділянка до 4,3 км завдовжки й до 100 м завширшки, з облаштованими пляжами й базами відпочинку.
  • Дальня коса (від острова Малий Дзендзик до ландшафтного заказника «Оголовок Бердянської коси») — ділянка близько 6 км завдовжки й до 2 км завширшки, зайнята базами відпочинку і приватною забудовою.

Характерна галофітна (див. Галофіти) рослинність. Тут представлено понад 200 видів рослин, з них 20 — ендеміки, деякі занесені до Червоної книги України.

Значення

Бердянська коса є курортно-рекреаційним центром Північного Приазов’я, де розташовано понад 70 оздоровчих установ: санаторії, пансіонати, бази відпочинку, дитячі табори. Озера Ближньої коси є джерелами лікувальних грязей.

Працює Нижній Бердянський маяк (1838; висота — 23 м).

Наявний ландшафтний заказник місцевого значення «Оголовок Бердянської коси» (засновано 1998; площа — 221 га). Прилеглу територію включено до складу Приазовського національного природного парку. Є водно-болотне угіддя міжнародного значення «Гирло р. Берди, коса Бердянська та затока Бердянська» (площа — близько 8 420 га). Місце гніздування птахів.

Література

  1. Портянко В. Ф., Попивщая В. В. Бердянская коса — жемчужина города-курорта // Природы доброе лицо: краеведческие очерки. Днепропетровск : Проминь, 1986. С. 13–22.
  2. М’ягченко О. П. Екологія Північного Приазов’я. Бердянськ : ВПК «Запоріжжя», 1999. 208 с.

Автор ВУЕ

А. С. Івченко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Бердянська коса // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бердянська коса (дата звернення: 18.11.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.04.2023

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶