Бенюк, Богдан Михайлович

Беню́к, Богда́н Миха́йлович (26.05.1957, смт Битків, тепер селище Надвірнянського району Івано-Франківської області, Україна) ― актор театру та кіно, народний артист України (з 1996), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008), співзасновник театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (1999). Брат П. Бенюка.

Бенюк, Богдан Михайлович
Народження	26.05.1957
Місце народження	Битків
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Місце діяльності	Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Напрями діяльності	акторське мистецтво, викладання, арт-проєкти

Відзнаки
Ордени	Святого Михаїла, За заслуги (І ст., ІІ ст., ІІІ ст.)
Премії	Національна премія України імені Тараса Шевченка; премія ім. О. Довженка, Золотий лев; Київська пектораль

Життєпис

1974–1978 навчався в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого). Після закінчення інституту протягом 2 років працював у Київському театрі юного глядача (тепер Київський академічний театр юного глядача на Липках).

З 1980 ― провідний актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Одночасно з 1989 працював у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого: 1989–1994 ― старший викладач, від 1996 ― доцент, з 2018 ― завідувач кафедри акторського мистецтва та режисури драми.

2012–2014 — депутат Верховної Ради України VII скликання (політична партія ВО «Свобода»).

З 2022 ― художній керівник Київського академічного драматичного театру на Подолі.

Один із представників Національного туру «Кіно заради Перемоги!» (з 2023).

Творчість

У театрі виконує різнопланові ролі ― комедійні, фарсові, характерні, трагікомедійні та ін. Найвідоміші: Пила зі «Сна літньої ночі» В. Шекспіра; Комсорг із «Прощання в червні» О. Вампілова; Роберто, Велутто з «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д. Скарніччі (1913–1973) і Р. Тарабузі (1906–1968; обидва ― Італія); Славко зі «Зливи» О. Коломійця; Жених із «Бронзової фази» М. Зарудного (1921–1991; Україна); Евріал, Охрім із «Енеїди» І. Котляревського; Кіт Бегемот із «Майстера і Маргарити» М. Булгакова; Плаксій із «Царя Плаксія і Лоскотона» В. Симоненка; Король Франції з «Білої Ворони» Г. Татарченка (1951; тепер Україна); Горобець із «Вія» М. Гоголя; Калитка зі «Ста тисяч» І. Карпенка-Карого; Той, що греблі рве з «Лісової пісні» Лесі Українки; Юркович із «Талану» М. Старицького; Швейк з однойменної пʼєси Я. Гашека; Яго з «Отелло» В. Шекспіра; Санчо Пансо з «Останнього Дон Кіхота» М. Дяченко і С. Дяченка; Війт із «Украденого щастя» І. Франка; Річард ІІІ з однойменної пʼєси В. Шекспіра; Джо Келлер зі «Всіх моїх синів» А. Міллера та ін.

Першу роль у кіно отримав 1975, коли навчався на другому курсі інституту. Зіграв рядового Кринкіна у фільмі режисера Л. Бикова «Ати-бати, йшли солдати…».

Фільмографія Бенюка налічує понад 50 стрічок. Серед відомих ролей: шахтар Очеретін у «Щасті Никифора Бубнова» (1983, режисер Р. Сергієнко); Кудиль у «Камінній душі» (1988, режисер С. Клименко); Горілий у «Фучжоу» (1994, режисер М. Іллєнко); Михайло Черевань із «Чорної ради» (2000, режисер М. Засєєв-Руденко); Михайло Грушевський у «Таємному щоденнику Симона Петлюри» (2018, режисер О. Янчук); дідусь Алексіс у «Небі-парасольці» (2021, режисер З. Буадзе, 1962; тепер Грузія) та ін.

У фільмі «Москаль-чарівник» (1995, режисер М. Засєєв-Руденко) зіграв москаля-чарівника разом із О. Бондаренком, Р. Писанкою, Г. Дроздом (1941–2015) та К. Шафоренком (1963; обидва ― тепер Україна).

2020 знявся в ролі Федора у військовій драмі «Мати Апостолів» режисера З. Буадзе. Стрічка отримала близько 80 нагород і відзнак на фестивалях по всьому світу. В основі фільму ― реальні події, які відбувалися 2014–2015 на Сході України.

Як актор дубляжу озвучив персонажів мультфільмів (див. Анімація): Вовченя в 1-й серії «Капітошки» (1980) режисера Б. Храневича; Мудрика в «Білосніжці і сімох гномах» (1937) режисера Д. Генда (1900–1986; США); Філа в «Геркулесі» (1997) та Джона Сільвера в «Планеті скарбів» (2002) режисерів Дж. Маскера (1953) і Р. Клементса (1953; обидва ― США); Шрека в «Шрекові» (2001) режисерів Е. Адамсона (1966; Нова Зеландія) та В. Дженсон (1960; США) та ін.; а також героїв художніх фільмів: Боббі в «Реальних кабанах» (2007) режисера В. Беккера (1968); Ел Руссо в «Одного разу в Римі» (2010) режисера М. С. Джонсона (1964; обидва ― США) та ін.

Визнання

Заслужений артист УРСР (з 1988).

Народний артист України (з 1996).

Лауреат Державної премії ім. О. Довженка (1999) за фільм «Москаль-чарівник».

Кавалер орденів Святого Михаїла (2002); «За заслуги» І ступеня (2017), ІІ ступеня (2010), ІІІ ступеня (2007).

Лауреат премій: «Золотий лев» (1988; м. Львів) — «Момент»; Единбурзького фестивалю (1994; Велика Британія) — «Сон у літню ніч»; «Театральні конфронтації–97» (1997; м. Люблін, Польща) — «Швейк»; «Мітл-фест» (1999; Чівідале дель Фріулі, Італія) — визнаний найкращим актором.

Отримав премії «Київської пекторалі» за ролі у виставах «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого (1995) і «Пігмаліон» Б. Шоу (2000). 2005 спектакль «Про мишей та людей» театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» отримала нагороду «Київська пектораль» у номінації «Найкращий арт-проєкт 2004 року».

Переможець конкурсу загальнонаціональної програми «Людина року 2002» у номінації «Актор року».

2008 став лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка за виставу «Про людей і мишей». Зіграв із А. Хостікоєвим і Н. Сумською.

2017 на 7-му Міжнародному театральному фестивалі в м. Пекіні (Китай) удостоєний нагороди в номінації «За найкращу чоловічу роль».

Нагорода за найкращу чоловічу роль у фільмі «Мій карпатський дідусь» на Calella Film Festival в Іспанії (2024).

Твори

Вареники з зірками або Кухня щасливого сім’янина. Київ : Дніпро, 2002. 167 с.
Богдан Бенюк: Не кажу, що я — метр, але півметра талану є // Високий Замок. 2011. 14–20 лип. С. 10.
Богдан Бенюк: «Я земний чоловік…» // Фарватер. 2016. № 4. С. 140.

Література

Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук: картини світу, ціннісні орієнтації, мова, прогноз. Київ : Факт, 2000. 160 с.
Українські обличчя кіно й театру / Упоряд. Л. Брюховецька. Київ : Задруга, 2012. 527 с.
Захаревич М. Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка: динаміка соціокультурних перетворень 1920–2001 років. Київ : Зерно, 2016. 336 с.
Богдан Бенюк // Театр на Подолі. URL: https://theatreonpodol.com/collective/bogdan-benyuk/

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бенюк, Богдан Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенюк, Богдан Михайлович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.08.2023