Белу-Оризонті

Белу-Оризонті. Герб

Місто Белу-Оризонті на мапі Бразилії

Бе́лу-Оризо́нті (португ. порт. Belo Horizonte) — місто, адміністративний центр штату Мінас-Жерайс у Бразилії.

Белу-Оризонті (Белу-Оризонті)
Країна	Бразилія
Регіон країни	Мінас-Жерайс
Засновано	1897
Чисельність населення (тис.осіб)	2 315,0
Територія (кв.км.)	331,4

Географічне положення

Розташоване на південному сході країни. Відстань до м. Бразиліа — 740 км. Територія — 331,4 км².

Адміністративний поділ

Адміністративно поділене на 9 районів: Баррейро, Венда-Нова, Лесті, Нордесті, Нороесті, Норті, Оесті, Пампулья, Сентро-Сул.

Історична довідка

Перші поселенці в регіоні з’явилися на початку 1700-х.

У сучасному плануванні місто постало в 1890-х, вибране й розбудоване як нова політична та адміністративна столиця штату. 12.12.1897 вважають формальною датою заснування міста, коли сюди перебрався уряд шт. Мінас-Жерайс, відбулася церемонія урочистого відкриття. Сучасну назву отримало 1901, походить від португальського «красивий обрій».

Населення

Загальна кількість населення (2022, перепис) — 2 млн 315 тис. осіб, густота — бл. 6 988 осіб/км². За расовим складом: білі (43,6 %), парду (мулати, метиси, самбо та ін. — 42,6 %), афроамериканці (13,5 %) та ін. За релігійним складом (2010, оцінка): католики (бл. 60 %), протестанти (25 %), нерелігійні (8 %), спіритуалісти (4 %) тощо. За віковими групами (2022, перепис): до 15 р. — 15,5 % осіб, 15–64 р. — 70,4 %, 65 р. і більше — 14,1 %. За статевими групами: чоловіки (46,5 %), жінки (53,5 %).

Населення спадає, 2010 становило 2 млн 375 тис. осіб.

Клімат

Клімат тропічний, із теплою сухою зимою та вологим літом. Середня температура січня — +24°С, липня — +19 С.

Середньорічна кількість опадів — близько 1 500 мм, найбільше у грудні — січні.

Файл:PracaEstacaoMonumentoBH.jpg

Вокзальна площа

Файл:Belo Horizonte (2).jpg

Панорама міста

Господарство

Промисловість

Переробний центр великого гірничопромислового району країни (видобування залізної та марганцевої руд, золота, дорогоцінного каміння).

Основні галузі промисловості: чорна металургія, поліграфічна, цементна, хімічна, фармацевтична, текстильна, шкіряно-взуттєва, харчова, виробництво автомобільних запчастин та споживчих товарів. Промислова зона розташована на заході мегаполісу: у передмісті Бетим — автозавод компанії «Фіат» («Fiat»; Італія) та нафтопереробний завод, у передмісті Контагем — електрогенерувальні потужності й заводи з виробництва та обробки чавуну і сталі, зокрема найбільший у Бразилії сталеплавильний завод концерну «Маннесманн» («Mannesmann»). Тут базується металургійна компанія «Узимінас» («Usiminas») — один із найбільших комплексів у Латинській Америці, що об’єднує кілька підприємств.

Сфера послуг

Белу-Оризонті — регіональний центр банківських, комерційних та адміністративній послуг, що складають основу його економіки (близько 80 %). Основні напрями: інформаційні технології, біотехнології, діловий та розважальний туризм, індустрія моди, ювелірна справа.

Розвинена торгівля, ресторанне й готельне господарство.

Транспорт

Діють 2 великі аеропорти. Міжнародний аеропорт імені Танкредо Невіса — головний у штаті Мінас-Жерайс, розташований приблизно за 30 км від міста; середній річний пасажиропотік — понад 10 млн осіб. Регіональний аеропорт імені Карлоса Друммонда де Андраде знаходиться в адміністративному районі Пампулья, за 8 км від центру міста, обслуговує місцеві авіалінії. Середній річний пасажиропотік — приблизно 600 тис. осіб.

Є пряме залізничне сполучення зі столицею м. Бразиліа та великими містами країни; розгалужена мережа автомобільних шляхів. Через місто пролягають три федеральні автомагістралі: Бразиліа — Ріо-де-Жанейро, Віторія — Корумба та Белу-Оризонті — Сан-Паулу. Розвинене міське та міжміське автобусне сполучення.

Діє одна лінія метрополітену довжиною 28,2 км на 19 станцій.

Трубопровідний транспорт: трубопровід Ріо-де-Жанейро — Белу-Оризонті довжиною 370 км.

Освіта. Культура. Мистецтво

Освіта

У місті зосереджені кращі федеральні й приватні заклади штату. Діють університети:

Федеральний університет Мінас-Жерайс (португ. Universidade Federal de Minas Gerais; засн. 1927) — найбільший із федеральних та один із п’яти найбільших університетів Бразилії;
Федеральний центр технологічної освіти Мінас-Жерайс (Centro Federal de Educação Tecnológica de Minas Gerais; засн. 1910);
Державний університет Мінас-Жерайс (Universidade do Estado de Minas Gerais; 1989);
Університетський центр Ньютона Пайви (Centro Universitário Newton Paiva; 1972);
Федеральний інститут освіти, науки і технологій Мінас-Жерайс (Instituto Federal de Educação, Ciência e Tecnologia de Minas Gerais; 2010) тощо.

Серед знаних приватних закладів вищої освіти: Університетський центр Белу-Оризонті (засн. 1964), Університетський центр УНА (1961), Університет ФУМЕК (1965) тощо.

Діє Папський католицький університет Мінас-Жерайс (засн. 1958), який підтримує католицька архієпархія Белу-Оризонті, та Єзуїтська школа філософії й теології (з 1982).

Культура

У центральному районі міста розташований Культурний простір Площі Свободи (португ. Circuito Cultural Praзa da Liberdade). Центр проводить навчання, мистецькі заходи, на його території функціонують музейні та культурні установи:

Громадський архів Мінас-Жерайс (з 1895);
Державна публічна бібліотека імені Луїза де Бесса (з 1954), де розміщені також театр і художня галерея;
Центр популярного мистецтва;
Культурний центр Банку Бразилії;
Меморіал долини Мінас-Жерайс (відкрито 2012);
Гірничий музей (засн. 1982);
Музей гірництва та металу (засн. 2010);
Простір знань (з 2010) із планетарієм та астрономічною обсерваторією.

Серед інших музеїв, що розташовані на території міста:

Природничий музей та ботанічний сад Федерального університету Мінас-Жерайс (із 1912 експериментальна сільськогосподарська станція, з 1969 засновано музей) — екологічний простір, що включає оранжереї, амфітеатр, інтерактивну кімнату для виставок, зону для мистецтва тощо;
Музей мистецтв та ремесл, розташований у будівлі колишнього вокзалу;
Палац мистецтв (архітектор О. Німеєр), що включає 3 театри, 3 художні галереї, кінотеатр, виставковий простір. У ньому розміщено центр мистецтв Фонду Кловіса Сальгадо та Центр ремесл м. Мінас-Жерайс (представлено кераміку, різьблення по дереву, скульптуру, ткацтво, ювелірні вироби ручної роботи).

Популярні також Історичний музей Абіліо Баррето (1943), експонати якого стосуються історії міста; Музей зображення та звуку (2014), де зберігають аудіовізуальні колекції (понад 90 тис. одиниць зберігання); Музей моди (2016) — перший публічний музей такого роду, що вплинув на визнання моди як культурного надбання в країні.

Архітектурний комплекс Пампулья включає, зокрема, Музей мистецтв Пампульї (1957), що експонує живопис, графіку, скульптуру тощо. Щорічно відбуваються виставки бразильських художників.

2002 утворено довідковий центр архітектури, урбанізму та дизайну — «Будинок-куля» (Casa do Baile).

На території резиденції мера Ж. Кубічека (1902–1976; Бразилія) діє будинок-музей (1940–1945; архітектор О. Німеєр), оточений садом, займає територію приблизно 3 тис. м² (ландшафтний архітектор Р. Бурле-Маркс, 1909–1994; Бразилія).

Модерністський ансамбль Пампулья (проєкт О. Німеєра) — об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2016.

Фестивалі

З традиційних заходів: Міжнародний фестиваль сценічного і вуличного театру (з 1994, що два роки); фестиваль танцю (з 1998), щорічний гастрономічний фестиваль «Пабна їжа» (з 1999), Міжнародний фестиваль коміксів (з поч. 2000-х); фестиваль циркового мистецтва (з 2001), чорного мистецтва (з 1995, що два роки); Міжнародний літературний фестиваль (з 2015) тощо.

Від 2012 у місті відбувається 24-годинна безперервна мистецька та культурна програма «Культурний поворот» («Virada Cultural de Belo Horizonte»), у якій представлені музика, театр, танець, цирк, література, виконавське мистецтво, візуальне мистецтво, перформанс, мода, гастрономія.

Кіно, театр

У місті проходять міжнародні кінофестивалі: короткометражних фільмів (з 1994); документальних фільмів — щорічний захід, орієнтований на демонстрацію актуального документального кіно, ретроспективних фільмів та класики світового кінематографу.

Діють театральні майданчики: «Cine Theatro Brasil Vallourec» (1932), «Francisco Nunes» (1950), «Caixa Clara» (2005); лялькова театральна трупа «Giramundo» (з 1970), трупа сучасного танцю «Grupo Corpo» (з 1975); симфонічний (з 1976) та філармонічний (з 2008) оркестри тощо.

Музика

Один із найважливіших музичних гуртів в історії Бразилії «Clube da Esquina» поєднує у своїй творчості різні стилі рок-н-ролу, джазу із класичною та народною бразильською музикою.

Серед відомих музикантів: композитор А. Віана (нар. 1962), композитор і співак М. Насименту (нар. 1942), джаз-виконавець Т. Орта (нар. 1948).

Серед популярних бразильських рок-гуртів: «Нейлбомб» («Nailbomb»; 1993–1995), «Сепультура» («Sepultura»; з 1984), «Саркофаг» («Sarcуfagо»; 1985–2000).

Архітектура

Місто планомірно розбудовували упродовж 1894–1930 відповідно до заздалегідь розробленого генерального плану 1895. Первісно архітектура міста була еклектичною (див. Еклектика) і включала напрями історизму: неоготичний (собор Діви Марії 1913–1932), неороманський (будівлі Папського католицького університету 1920-х) і неокласицистичний (залізничний вокзал, тепер музей 1922), характерні для Південної Америки, але застарілі для Європи. У 1920-х з’явилися споруди в стилі ар-деко і перші будівлі із залізобетону (віадук Санта Тереза; 1929).

Від 1935 центральні вулиці активно забудовували репрезентативними спорудами. Тоді тут працювали архітектори й будівельники із Франції та Італії. Серед них Р. Берті (1900–1972; Італія–Бразилія), який працював у стилі ар-деко, мав найбільший вплив на місцеву архітектуру.

1940 мер міста й майбутній президент Бразилії Ж. Кубічек (1902–1976; Бразилія) запросив молодих архітекторів, які сповідували принципи архітектури сучасної, для створення міста-саду й відпочинкового комплексу на околиці міста в Пампульї на березі штучного озера. За проєктом О. Німеєра 1954–1960 на центральній міській Площі Свободи збудовано висотний житловий комплекс пластичних обрисів. 1959–1965 споруджено один із найбільших у Бразилії футбольний стадіон Мінейран на 100 тисяч глядачів.

Натепер центр міста щільно забудований хмарочосами помірної висоти. Футуристичну архітектуру 21 ст. представляє головна архітектурна домінанта міста — торговельний центр 1998–2005 зі сталевою П’ємонтською вежею (100 м заввишки) з експозиційним залом та панорамним рестораном нагорі.

Спорт

Найпопулярнішим видом спорту в місті є футбол, культивують також волейбол, баскетбол.

Серед найдавніших футбольних клубів — «Крузейро» (1921), «Атлетіку Мінейру» (1908), «Америка Мінейру» (1912).

Стадіон Мінейран (офіційна назва — Губернатор Магальянс Пінту) приймав матчі Кубка конфедерації 2013 та Чемпіонат світу з футболу 2014. У районі Пампулья розташована база підготовки олімпійської збірної Бразилії.

Персоналії

Тут народився художник Л. Кларк (1920–1988), політична діячка й перша в історії президентка Бразилії Д. Русеф (нар. 1947), спортсменка й олімпійська чемпіонка В. Олівейра (1979–2023), спортсмен-тенісист М. Марсело (нар. 1983) та ін.

Додатково

За 60 км від міста розташований парк-музей сучасного мистецтва «Інхотімський інститут» (з 2006) та ботанічний сад. Просто неба розміщені інсталяції та скульптури. 2019 парк відвідало 400 тис. осіб. У 2014, за версією американського сайту подорожей «TripAdvisor», був включений до переліку 25 найкращих музеїв світу.
2009, за рейтингом газети «Америка економіа» («América Economía»), Белу-Оризонті увійшло до 10 кращих міст для ведення бізнесу в Латинській Америці.

Література

Chappell M. Beginning to End Hunger: Food and the Environment in Belo Horizonte, Brazil, and Beyond. Oakland : University of California Press, 2018. 272 p.
Museu Histуrico Abнlio Barreto — MHAB // Prefeitura Belo Horizonte. 2018. URL: https://prefeitura.pbh.gov.br/fundacao-municipal-de-cultura/museus/mhab
Avila Cr. Belo Horizonte: ontem e hoje. Belo Horizonte : C/Arte, 2021. 116 p.
Cezar F. Das minas ao metal // Sagarana. 2021. URL: https://revistasagarana.com.br/das-minas-ao-metal/
Festival Internacional de Curtas de Belo Horizonte. URL: https://www.festcurtasbh.com/
Cine Theatro Brasil. URL: https://cinetheatrobrasil.com.br/cine-theatro-brasil/historia/

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Белу-Оризонті // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Белу-Оризонті (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.11.2024