Баїф, Жан-Антуан де

Баї́ф, Жан-Антуа́н де (фр. Baïf, Jean-Antoine de; 19.02.1532, м. Венеція, тепер Італія — 19.09.1589, м. Париж, Франція) — поет, чільний представник групи «Плеяда». Писав французькою мовою та латиною.

Баїф, Жан-Антуан де (Baïf, Jean-Antoine de)
Народження	19.02.1532
Місце народження	Венеція
Смерть	19.09.1589
Місце смерті	Париж
Напрями діяльності	літературна творчість, перекладацька діяльність

Життєпис

Був сином вченого-гуманіста. Батько обіймав посаду посла короля Франциска І у м. Венеції. 1534 повернувся разом із батьком до Франції.

Здобував класичну домашню освіту у приватних вчителів, одним з яких був письменник Ж. Дора (1508–1588; Франція). Навчався у колежі Кокре (м. Париж). Мандрував Францією та Італією.

Згодом поетові вдалося здобути прихильність королівських осіб. Королева-матір Катерина Медічі замовляла йому вірші. Отримував пенсії та бенефіції від королів Франції Карла ІХ та Генріха ІІІ Плантагенета.

З 1549 одним із перших увійшов до літературного гурту «Плеяда», з яким пов’язане піднесення французької поезії епохи Відродження. Підтримував літературні реформи Ж. Дю Белле.

1570 створив Академію поезії та музики (прообраз майбутніх Французької академії та консерваторії), головним завданням якої було оновлення французького віршування. Установа була осередком, де збиралися поети (зокрема П. де Ронсар), філософи та музиканти. Тут Баїф утілював ідею про союз поезії та музики. До академії входили, зокрема, дві жінки. Однак попри підтримку королівських осіб академія проіснувала лише до 1584.

Останні роки життя страждав від тяжкої хвороби.

Творчість

Автор поетичних збірок «Любов до Меліни» («Amours de Méline»; 1552), «Любов до Франсіни» («Amour de Francine»; 1555), «Метеори» («Les Météores»; 1567), «Дев’ять книг поем» («Neuf livres de poèmes»; 1573) та інших. У збірці «Міми, повчання й прислів’я» («Mimes, enseignements et proverbes»; 1576) вміщено поезії, в основу яких покладено здебільшого афоризми, байки на морально-філософські теми.

Перекладав п’єси античних авторів: Теренція, Плавта, «Антігону» Софокла (1573). Баїфу належать переспіви «Метаморфозів» Овідія, переклади віршів Гесіода.

Тривалий час працював над перекладами псалмів (перша книга Псалтирі — 1569, друга — 1573). У своїх творах поєднував національну й античну традиції.

Був експериментатором у поезії. Намагався замінити римований вірш віршом із розміром за правилами латинської та грецької просодії. Його метричні винаходи включали також вірш із 15 складів. Свої теорії втілив і продемонстрував у збірках «Дари французької поезії у віршах за розміром» («Etrénes de poezie fransoèze en vers mezurés»; 1574) і «Пісеньки за розміром» («Chansonnettes mesurées»; 1586).

Намагався реформувати французьку орфографію, винайшов і використовував систему фонетичного правопису.

Українською мовою окремі твори Баїфа переклали М. Терещенко, В. Ткаченко.

Цитата

О щедра втіхо спраглих почувань!
Коли п’янка зворушливість розмови
Обидві душі зводить на півслові,
Як ревно горнеться до стану стан.
О ніжності чудні життя й конань!
Моя душа від радости й любови
В тобі спізнавши захвати чудові,
Мене захоплює зненацька в бран.
(Баїф Ж.-А. де. Любощі ХХ. / Переклад В. Ткаченка // Сад божественних поезій: тисячоліття французькомовної любовної лірики. Київ : Просвіта, 2011, с. 40).

Твори

Œuvres complètes : en 5 t. Paris : Honoré Champion, 2002–2016.
Р о с. п е р е к л. — [Поезії] // Поэты французького Возрождения. Ленинград : Художественная литература, 1938. 302 с.
[Поезії] // Поэзия Плеяды. Москва : Радуга, 1984. 832 с.
У к р. п е р е к л. — Міми. Про любов мою // Сузір’я французької поезії. Київ : Дніпро, 1971. С. 134–137.
Любощі ХХ // Сад божественних поезій: тисячоліття французькомовної любовної лірики : в 2 т. Київ : Просвіта, 2011. Т. 1. С. 40.

Література

Chamard H. Histoire de la Pléiade : en 4 t. Paris : Didier, 1939–1940.
Vignes J. Mots dorés pour un siècle de fer. Les Mimes, enseignements et proverbes de Jean-Antoine de Baïf: texte, contexte, intertexte. #Paris : Champion, 1997. 688 p.
Vinestock E. Poétique et pratique dans les «Poemes» de Jean-Antoine de Baïf. Paris : Champion, 2006. 272 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Баїф, Жан-Антуан де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баїф, Жан-Антуан де (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.01.2023