Башкирська мова

Башки́рська мо́ва (башк. башҡорт теле) — мова кипчацької групи тюркської мовної сім’ї, поширена в Башкортостані та прилеглих регіонах Росії.

Зміст

1 Статус
2 Писемність
3 Особливості
4 Література
5 Автор ВУЕ

Статус

Державна мова Башкортостану (республіка у складі Російської Федерації) разом із російською мовою. Загальна кількість носіїв башкирської мови в Росії — 1 млн 152 тис. осіб. Більшість із них складають башкири (977 тис.) і татари (бл. 132 тис.).

Башкирською мовою володіє 23,5 % населення Башкортостану (більшість башкирів і значна частина татар). При цьому башкири складають 31,5 % населення. За поширеністю башкирська мова є третьою в республіці, поступається за кількістю носіїв російській (98,7 %) і татарській мові (26,7 %).

Башкирська мова поділяється на три основні діалекти: південний, східний і північно-західний. В основі сучасної літературної мови лежить південний діалект із урахуванням окремих особливостей східного діалекту. Східний діалект зберігає численні архаїчні риси. Говірки північно-західного діалекту є перехідними між башкирською й татарською мовами (башкирська й татарська мови мають єдиний діалектний континуум). Носії деяких говірок північно-західного діалекту визнають своєю рідною мовою татарську, але ідентифікують себе башкирами.

Писемність

До початку 20 ст. роль літературної мови в Башкортостані відігравав поволзький варіант мови тюркі (іранізований варіант османської турецької з писемністю на основі арабської графіки, який був літературною мовою для багатьох тюркських народів Російської імперії). Із середини 19 ст. у тюркі з’явилися численні елементи розмовної башкирської мови.

У середині 19 ст. були перші спроби створити писемність для розмовної башкирської мови на основі арабської графіки — публікація мовою оригіналу башкирських фольклорних текстів у граматичному нарисі «Початкове керівництво до вивчення арабської, перської й татарської мов із наріччями бухарців, башкир, киргизів і мешканців Туркестану» («Начальное руководство к изучению арабского, персидского и татарского языков с наречиями бухарцев, башкир, киргизов и жителей Туркестана») татарського публіциста й перекладача М. Бекчуріна (1846–1902, тепер Росія). У 1890-х В. Катаринський (1819/1820–1903, тепер Росія) розробив систему писемності башкирської мови на основі кирилиці. Він видав перший башкирський буквар («Букварь для башкир», 1892) і підготував перші словники башкирської мови: «Краткий русско-башкирский словарь» (1893) і «Башкирско-русский словарь» (1899). Автори навчальних видань для башкирів кін. 19 – поч. 20 ст. використовували авторські системи передавання башкирських звуків, які суттєво відрізнялися між собою.

1919 було проголошено Башкирську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку (Башкирська АСРР) у складі РСФРР. 1920 башкирська мова стала однією з двох її офіційних мов. 1921 влада республіки ухвалила рішення про створення єдиної писемності для башкирської мови. 1922 сформовано спеціальну комісію при Народному комісаріаті освіти Башкирської АСРР. Вона розробила абетку башкирської літературної мови на основі татарського варіанту арабської графіки (див. Арабське письмо). Нову абетку остаточно затверджено на початку 1924.

1924 у рамках руху за «новий алфавіт» (див. Яналіф) розпочали роботу над створенням нової башкирської абетки на основі латинської графіки. Адаптована до башкирської фонетики версія латинського алфавіту затверджена 1930 (із незначними змінами її використовували до 1940).

1938 розпочато роботу над переведенням башкирської мови на кирилицю. Новий алфавіт на основі кириличної графіки був затверджений 1939 і запроваджений у 1940 (діє досі з незначними змінами).

Особливості

У башкирській мові переважають риси кипчацьких мов, хоча на неї мали значний вплив й інші групи тюркських мов. Зокрема, у башкирській мові є значна кількість слів із фонетичними ознаками булгарської групи, які зближують її з сучасною чуваською мовою. У лексичному фонді башкирської мови наявні численні запозичення з арабської мови, фарсі й російської. Вплив арабської й російської відчутний також у фонетиці.

Вокалізм башкирської мови в цілому зберігає типові для кипчацьких мов риси. Голосні давніх запозичень із арабської й фарсі фонетично адаптовані до особливостей башкирської мови, натомість система приголосних суттєво відрізняється від близькоспоріднених мов.

За характером поєднання морфем башкирська мова належить до аглютинативних мов.

Література

Грамматика современного башкирского литературного языка / Под ред. А. А. Юлдашева. Москва : Наука, 1981. 495 с.
Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков: Региональные реконструкции / Отв. ред. Э. Р. Тенишев. Москва : Наука, 2002. 767 с.
Рязяпов Р. Свод законов о башкирском языке. Начало XX века. Уфа : Китап, 2004. 208 с.
Шәкүров Р. Башҡорт диалектологияһы. Өфө : Китап, 2012. 250 с.