Батлер, Вільям Елліотт

Батлер, Вільям Еліотт (2005)

Ба́тлер, Ві́льям Е́лліотт (англ. Butler, William Elliott; 20.10.1939, м. Міннеаполіс, штат Массачусетс, США) — юрист, правознавець, фахівець з міжнародного права, міжнародного приватного права, порівняльного правознавства, права СРСР і пострадянських держав.

Батлер, Вільям Елліотт (Butler, William Elliott)
Народження	20.10.1939
Місце народження	Міннеаполіс
Alma mater	Американський університет, Університет Джонса Гопкінса, Гарвардський університет, Лондонський університет
Місце діяльності	США
Напрями діяльності	Правознавство, міжнародне право, міжнародне приватне право, порівняльне правознавство, право СРСР і пострадянських держав

Життєпис

1961 закінчив юридичний факультет Американського університету (м. Вашингтон), де здобув ступінь бакалавра гуманітарних наук; 1963 — Університет Джонса Гопкінса (магістр гуманітарних наук із спеціалізацією «міжнародні відносини»).

1963–1966 навчався в Гарвардському університеті, здобув науковий ступінь доктора права під керівництвом професора Г. Дж. Бермана (1918–2007; США). 1970 отримав ступінь доктора філософії в галузі права в Університеті Джонса Гопкінса (дисертація «Радянський Союз і морське право»); 1979 — доктора юридичних наук у Лондонському університеті.

Науковий співробітник Центру зовнішньої політики Університету Джонса Гопкінса (1966–1968), юридичного факультету Гарвардського університету (1968–1970). Одночасно викладав міжнародне право на політологічному факультеті Католицького університету Америки (м. Вашингтон).

Від 1970 у Великій Британії. Викладач порівняльного права (1970–1976), професор порівняльного права (1976–2005) та декан юридичного факультету (1977–1979) Університетського коледжу Лондона. 1982 заснував та очолив Центр дослідження соціалістичних правових систем в Університетському коледжі Лондона (від 1993 — Інститут імені Павла Виноградова). Одночасно декан юридичного факультету Лондонського університету (1988–1990).

На запрошення читав лекції в Нью-Йоркському (1978), Гарвардському (1982, 1987), Університеті Рітсумейкан (м. Кіото, Японія; 1985), Московській вищій школі соціальних та економічних наук (1993–2004), Університеті Вашингтона і Лі (м. Лексингтон; 2005), Гаазькій академії міжнародного права (1985), Міністерстві юстиції України (1994).

2005 повернувся до США. Професор права та міжнародних відносин Школи права ім. Дікінсона Університету штату Пенсильванія (з 2005). Одночасно почесний професор порівняльного правознавства (з 2005) і науковий консультант факультету вивчення країн Сходу і Африки (з 2006) Лондонського університету.

Діяльність

Консультант і експерт щодо радянського права і права країн Співдружності Незалежних Держав в англійських і американських судах, трибуналах і міжнародних арбітражних судах, міжнародних урядових та неурядових організаціях.

Спеціальний радник і голова робочої групи при Комісії з економічних реформ Ради міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (з 1989), член Об’єднаної робочої групи Європейської комісії із законодавчої реформи в пострадянських державах (з 1992), старший радник при Державному комітеті Росії з управління державним майном (1992–1993), керівник англо-російської робочої групи з підготовки угоди про правову допомогу (1993), спеціальний радник від Організації Об’єднаних Націй при Комісії національного примирення в Таджикистані (1998–1999). Консультант Світового банку, Канцелярії радника з юридичних питань Державного департаменту США, Міністерства юстиції США, Міністерства охорони здоров’я і соціальних гарантій Великої Британії, Департаменту міжнародного розвитку Великої Британії, президента і прем’єр-міністра Литви, Ради Республіки (Білорусь), Міністерства юстиції Узбекистану, Міністерства закордонних справ Азербайджану.

Член колегії адвокатів Верховного суду США (з 1970), арбітр Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, працював у міжнародних юридичних компаніях у містах Лондоні, Алмати, Ташкенті та ін.

У 1960-х був головним редактором видання «Гарвардський журнал міжнародного права» (англ. «Harvard International Law Journal»); у 1970-х разом із Г.Дж. Берманом, а потім самостійно редагував періодичний збірник «Радянські закони й рішення» (англ. «Soviet Statutes and Decisions»). Головний редактор видань: «Щорічник соціалістичних правових систем» (англ. «Yearbook on socialist legal systems»; 1986–1989); «Східноєвропейський і російський щорічник міжнародного та порівняльного права» (англ. «East European and Russian Yearbook of International and Comparative Law»; з 2007); «Jus gentium. Журнал історії міжнародного права» (англ. «Jus gentium. Journal of International Legal History»; з 2016). Голова наукової ради журналу «Право США» (Київ, 2012-2013) та журналу «Порівняльне правознавство» (Київ, 2012-2013). Співредактор «Журналу порівняльного права» (англ. «The Journal of Comparative Law»; з 2006) тощо.

Бібліофіл (див. Бібліофілія), колекціонер і дослідник екслібрисів. Засновник і головний редактор журналів «Міжнародний екслібрис» (англ. «Bookplate International»; 1994–2005) і «Журнал екслібриса» (англ. «The Bookplate Journal»; з 1983).

Твори

Автор понад 1500 наукових праць, зокрема: «Порівняльні підходи до міжнародного права» (1978), «Місце пострадянських правових систем на правовій карті світу» (2009), «Періодизація і міжнародне право: деякі порівняльні міркування» (2010) та ін.

Упорядник і відповідальний редактор видань: «Основи порівняльного права: методи і типології» (2011), «Міжнародне право в порівняльній перспективі» (1980), «Порівняльне право та правова система: історичні та соціоправові перспективи» (1985), «Міжнародне право та міжнародна система» (1987), «Збірник законодавства СРСР та союзних республік» (1979), «Право після революції: нариси з соціалістичного права» (1988), «Морське право та міжнародне судноплавство» (1985), «Невикористання сили в міжнародному праві» (1989), «Перебудова і міжнародне право» (1990), «СРСР, Східна Європа і розвиток морського права» (у 2 т.; 1983–1985), «Історія міжнародного права» (2014), «Взаємодія правових систем: пострадянські підходи» (2015), «Відкриття несподіваного: порівняльно-правові дослідження у Східній та Центральній Європі» (2021), «Картина світу порівняльного правознавства» (2024) тощо.

Батлер та Україна

Переклав англійською мовою понад 2500 нормативно-правових актів і судових рішень СРСР, радянських республік, пострадянських держав. Серед них низка кодексів і [|закон (право)|законів]] України, історичні українські правові акти.

Досліджує правову систему України. Переклав і видав англійською мовою праці з міжнародного права та порівняльного правознавства українських учених-юристів В. Грабара, Д. Каченовського, Л.-Р. Ребета та ін., п’ятитомні монографії «Правова система України» та «Правова доктрина України»).

Визнання

Іноземний член Національної академії наук України (з 1992) та Національної академії правових наук України (з 2013), член-кореспондент Міжнародної академії порівняльного права (з 1983), член Американського інституту права (з 2009), Комітету Центральної і Внутрішньої Азії при Британській академії (з 2003) та ін.

Праці

• The Legal Systems of Eastern Europe. Columbus : American Association for the Advancement of Slavic Studies, 1978. 111 p.
• Collected Legislation of the Union of Soviet Socialist Republics and the Constituent Union Republics. 6 vols. Dobbs Ferry : Oceana Publications, 1979-1991.
• The Mongolian Legal System: Contemporary Legislation and Documentation. The Hague : Martinus Nijhoff Publishers, 1982. 995 p.
• Foreign Investment Law in the Commonwealth of Independent States. London : Simmonds & Hill, 2002. 1116 p.
• The Law of Treaties in Russia and the Commonwealth of Independent States. Text and Commentary. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 548 p.
• Місце пострадянських правових систем на правовій карті світу. Київ : Логос, 2009. 20 с.
• Ukrainian Family Law: An Introduction // The Uppsala Yearbook of Eurasian Studies. 2016. Vol. I. P. 142-167.
• Russian Law and Legal Institutions. 3d ed. Clark : Talbot Publishing, 2021. 516 p.
• У к р. п е р е к л. — Періодизація і міжнародне право: деякі порівняльні міркування. Київ: Логос, 2010. 20 с.; Україна на юридичній карті світу // Право України. 2013. № 9. С. 138–145.
• Мудрість порівняльного правознавства. Київ : Логос, 2019. 572 с.

Література

1. Ідея порівняльного міжнародного права: pro et contra: Збірник наукових праць на честь У. Е. Батлера / За ред. Ю. С. Шемшученка, О. В. Кресіна. Київ; Львів: Ліга-прес, 2015. 536 с.
2. Butler W.E. International and comparative law. A personal bibliography. London : Wildy, Simmonds, and Hill, 2015.

Автор ВУЕ

• О. В. Кресін

Покликання на цю статтю: Кресін О. В. Батлер, Вільям Елліотт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Батлер, Вільям Елліотт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.08.2024