Барроу, Ісаак

Ба́рроу, Ісаа́к (англ. Barrow Isaak; ?.10.1630, м. Лондон, Велика Британія ― 04.05.1677, там само; похований у Вестмінстерському абатстві) ― математик, фізик, філософ і богослов.

Барроу, Ісаак (Barrow Isaak)
Народження	.10.1630
Місце народження	Лондон
Смерть	04.05.1677
Місце смерті	Лондон
Alma mater	Триніті-коледж Кембриджського університету
Напрями діяльності	математика, фізика, філософія, богослов'я

Зміст

1 Життєпис
2 Наукова діяльність
- 2.1 Математика
- 2.2 Богослов’я
3 Визнання
4 Праці
5 Література
6 Автор ВУЕ

Життєпис

Народився у сім’ї торгівця полотном. Навчався у школі картузіанського монастиря. 1645 переведений у Триніті-коледж Кембриджського університету. Вивчав стародавні мови, богослов’я та філософію. Знання латинської, грецької та арабської мов уможливили заглиблення в стародавню математику й астрономію. Згодом видав твори Евкліда Александрійського, Архімеда, Аполлонія із Перги та Феодосія з Віфінії з власними коментарями.

1655–1659 подорожував Європою, здійснив тривалу прощу до Гроба Господнього, відвідав Францію, Італію, Візантію, Німеччину, Нідерланди.

Після повернення на батьківщину 1660 очолив кафедру грецької мови Кембриджського університету. 1662 ― професор геометрії, викладач геометрії та оптики в Грешем-коледжі університету. 1664 обраний першим Лукасівським професором математики в Кембриджі. Учитель І. Ньютона, в якому відразу помітив видатні здібності.

1669 Барроу залишив кафедру математики, яку очолив Ньютон.

Від того часу присвятив себе богослов’ю. 1670 отримав ступінь доктора богослов’я, 1675 став президентом Триніті-коледжу.

Наукова діяльність

Математика

Найвагоміший внесок зробив у геометрію та оптику.

Найвідоміша теоретична робота Барроу в галузі математики ― створення методології розрахунку тангенсів. У геометрії розробив спосіб знаходження дотичних, більш загальний, ніж сучасний йому метод Ферма, і досить близький до сучасних методів, заснованих на застосуванні диференціалів. Першим усвідомив, що задача про дотичні обернена відносно задачі про квадратури. Проте через його прихильність до геометричного підходу у викладенні та відсутність формулювання в термінах змінної та функції більшість читачів не оцінили значення цього зв’язку.

1684 опубліковано його лекції в Кембриджі «Математичні професійні читання Лукасіані у державних школах Академії Кантабригенсіс» («Мathematici professorii Lucasiani, lectiones habitae in scholis publicis academiae Cantabrigensis»).

1861 у м. Лондоні видано його лекції з оптики та геометрії «Уроки оптики та геометрії, або Оптичне явище, під час якого слід досліджувати причини» («Lectiones, opticae et geometricae, in quibus phoenomenon opticorum genuinae rationes investigantur»). У цій праці він виступив як один із попередників І. Ньютона та Г. Ляйбніца у створенні числення нескінченно малих. Включив загальне розв’язання питання про розміщення фокуса оптичного скла. Він вивів формулу для визначення місця фокуса падаючих променів — паралельних, тих, що сходяться і розсіюються; першим увів принцип уявних зображень. Ця праця не втратила значення дотепер.

Богослов’я

Чимало богословських, моральних і поетичних творів Барроу були зібрані Архієпископом Кентерберійським Дж. Тіллотсоном (1630–1694; Англія) й видані 1859 у м. Лондоні (у 4-х томах).

Залишив по собі понад 100 промов і проповідей, поцінованих за красномовство.

Визнання

Став одним із членів-засновників Лондонського королівського товариства (1662).

На честь Барроу названий кратер на Місяці.

Праці

Euclidis elementorum libri XV breviter demonstrati. Cantabrigiæ : Academiæ Typographeo, 1655. 342 p.
The Mathematical Works of Isaac Barrow. New York : Cambridge University Press, 2013. 788 p.

Література

Кэргон Р. Ньютон, Барроу и гипотетическая физика / Пер. с англ. А. Н. Боголюбова // Физика на рубеже XVII–XVIII вв. Москва : Наука, 1974. С. 31.
Арнольд В. И. Гюйгенс и Барроу, Ньютон и Гук. Москва : Наука, 1989. 96 с.
Hoy M. Isaac Barrow: His Life and Legacy. Douglas : Manx Heritage Foundation, 2010. 136 p.