Аполлоній із Перги

Аполлоній із Перги

Аполло́ній із Пе́рги (Аполлоній Перзький; грец. Ἀπολλώνιος ὁ Περγαῖος; бл. 262 до н. е., м. Перга, тепер на території м. Анталії, Туреччина — бл. 190 до н. е., імовірно м. Александрія, тепер Єгипет) — математик, астроном, один з представників александрійської школи.

Життєпис

Відомостей про життя дійшло небагато. Близько 235–225 до н. е. навчався в Ефесі в Евдема Пергамського, пізніше, близько 225–215 до н. е., вивчав математику в послідовників Евкліда Александрійського в Александрійському музеї. Потім жив і працював у м. Перзі.

Наукова діяльність

Аполлоній написав низку математичних праць, більшість з яких не збереглися. Найважливіша праця — «Коніка» («Конусні», «Конічні перерізи»), написана близько 215–195 до н. е. З восьми книг цього твору збереглися сім, 4 книги у грецькому оригіналі, інші — в арабському перекладі Сабіта ібн Курри, а остання книга — втрачена. «Коніка» присвячена перерізам конічним або кривим другого порядку. Уперше розглянув загальний випадок утворення конусних перерізів (еліпса, параболи і гіперболи) унаслідок перетину довільного кругового двопорожнинного конуса площиною під будь-яким кутом і детально досліджував їхні властивості.

Саме Аполлоній запропонував загальноприйняті назви цих кривих, до нього їх називали перетинами конуса. За основу класифікації кривих прийнято властивості їхніх алгебраїчних рівнянь, які Аполлоній записував у словесно-геометричній формі й називав симптомами кривої. У семи книгах «Коніки» наведено формулювання і доведення 387 теорем, у яких детально розглянуто найважливіші властивості кривих другого порядку (навіть сучасні університетські курси аналітичної геометрії не охоплюють усіх властивостей конічних перерізів, відкритих і доведених Аполлонієм).

З положень Аполлонія виходили в процесі створення аналітичної геометрії Р. Декарт і П. Ферма. «Коніка» мала також значний вплив на розвідки І. Ньютона, Ж.-Л. Лагранжа та багатьох інших, сприяла розвитку астрономії, механіки, оптики.

Аполлоній увів багато термінів, які широко використовують у математиці, зокрема «асимптота», «абсциса», «ордината», «апліката», «еліпс», «гіпербола», «парабола».

Відомості про ін. праці Аполлонія та його дослідження збереглися у творах пізніших античних авторів, зокрема Паппа. Удосконалював системи числення, запропонував аналогічну до розробленої Архімедом позиційну систему числення за тетрадами (степенями міріад — 10 000), що значно полегшило множення великих чисел у грецькій нумерації; обчислював значення числа π і одержав таке наближене значення: π≈3,1416. Окремі праці Аполлоній присвятив невпорядкованим ірраціональностям і запалювальним дзеркалам.

Розробив теорії руху Сонця, Місяця і планет за деферентами (див. Геоцентризм) та епіциклами, для пояснення їхнього нерівномірного руху, на яку спиралися Гіппарх Нікейський та Клавдій Птолемей. Відомими також є Аполлонія задача про знаходження кола, що дотикається трьох даних кіл (розв’язання задачі самим Аполлонієм до нас не дійшло), теорема Аполлонія із перги та Аполлонія кола.

Визнання

Разом з Евклідом та Архімедом Аполлонія вважають одним з трьох провідних математиків епохи еллінізму. У стародавньому світі його образно називали Великим землеміром.

На честь Аполлонія із Перги названо кратер на Місяці.

Література

1. Ван дер Варден Б. Л. Пробуждающаяся наука. Математика древнего Египта, Вавилона и Греции / Пер. с гол. Москва : Физматгиз, 1959. 460 с.
2. Кольман Э. Я. История математики в древности. Москва : Физматгиз, 1961. 236 с.
3. Конфорович А. Г. Колумби математики. Київ : Радянська школа, 1982. 223 с.
4. Боголюбов А. Н. Метематики. Механики. Биографический справочник. Киев : Наукова думка, 1983. 639 с.
5. Розенфельд Б. А. Аполлоний Пергский. Москва : Московский Центр Непрерывного Математического Образования, 2004. 176 с.
6. Аполлоній Пергський // Країна знань. 2008. № 5. С. 49.
7. McKaughan D., VandeWall H. The History and Philosophy of Science: a Reader. London : Bloomsbury Academic, 2018. 1104 p.

Автор ВУЕ

С. Я. Янченко

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.06.2022