Банко, Нанні ді
Ба́нко, Нанні ді (італ. Banco, Nanni di; повне ім’я та прізвище — Джованні ді Антоніо ді Банко; італ. італ. Giovanni di Antonio di Banco; бл. 1380–1390, м. Флоренція, тепер регіон Тоскана, Італія ― 1421, там само) — скульптор епохи Відродження.
|
Банко, Нанні ді (Banco, Nanni di) | |
|---|---|
| Народження | бл. 1380–1390«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.138. |
| Місце народження | Флоренція |
| Смерть | 1421 |
| Місце смерті | Флоренція |
| Напрями діяльності | скульптор |
| Традиція/школа | Відродження |
Життєпис
Батько був скульптором, імовірно син у нього навчався ремеслу. Обидва працювали у Флорентійському соборі (див. Собор Санта-Марія-дель-Фйоре у Флоренції). 1405 вступив до гільдії каменярів і різьбярів по дереву. Разом із батьком були лідерами у своїй гільдії, кілька разів обіймали посаду консулів.
Брав участь в оздобленні фасаду собору Санта-Марія-дель-Фйоре спільно з іншими митцями (мали виготовити 14 скульптур покровителів Флоренції). Між 1407 і 1409 разом із Донателло працював над оздобленням порталу «Порта делла Мандорла». Між 1408 і 1413 виконав статую євангеліста святого Луки, яка тепер зберігається в Музеї Опера дель Дуомо (Італія).
Оздоблював церкву Орсанмікеле, створив статуї святих Філіппо (1410–1412) та Еліджіо (1417–1421). Вершиною творчості була група з чотирьох коронованих святих (1409–1416/1417) з елементами позолоти, вирізаних із трьох блоків мармуру (всі — Музей Орсанмікеле, фасад церкви прикрашають копії).
1418 обраний одним із 12 старійшин.
Разом із Ф. Брунеллескі і Донателло 1419 брав участь у відновленні моделі втраченого купола собору Санта-Марія-дель-Фйоре.
Творчість
Монументальна скульптура Банко, Донателло та Л. Гіберті є першими повністю реалізованими витворами мистецтва епохи Відродження, що наділені індивідуальністю та реалізмом.
Банко захоплювався творами римського мистецтва, підкреслював індивідуальне фізіономічне зображення персонажів, їхні рухи та елементи одягу. Його скульптури часто нагадували античних (див. Античність) філософів.
Серед учнів Лука делла Роббіа (1400–1481; тепер Італія).
Визнання
Разом із Донателло вважається одним із основних майстрів епохи Відродження.
Дж. Вазарі згадує Банко в монументальній праці «Життєписи найзнаменитіших живописців, скульпторів та архітекторів».
Додатково
Історія про чотирьох коронованих мучеників, яких забили до смерті за наказом імператора Діоклетіана, була відомою у Флоренції епохи Відродження, її описав у «Золотій легенді» 13 ст. Якоб де Вораджін (Ворагін). Але ця оповідь змішалася з подібною про п’ятьох різьбярів, які відмовились вирізати зображення язичницького ідола.
Припускають, що Банко взяв за прототипи для святих зображення Марка Аврелія для «старого святого», Луція Брута — «молодого святого».
Література
- Лазарев Н. Происхождение итальянского Возрождения : в 3 т. Москва : Академия наук СССР, 1979. Т. 3. 240 с.
- Смирнова И. А. Искусство Италии конца XIII–XV вв. Москва : Искусство, 1987. 450 с.
- Данилова И. Е. Брунеллески и Флоренция. Творческая личность в контексте ренессансной культуры. Москва : Искусство, 1991. 295 с.
- Campbell St., Cole M. Italian Renaissance Art : in 2 vol. 2nd ed. New York : Thames & Hudson, 2017.
- Nanni Di Banco // National Gallery of Art. DCURL:https://web.archive.org/web/20060821083553/http://www.nga.gov/exhibitions/2005/orsanmichele/nanni.shtm
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Банко, Нанні ді // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Банко, Нанні ді (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.06.2022
