Бакальська коса
Бака́льська коса́, Бакка́л белі́ (крим. Baqqal beli) — витягнута піщана ділянка суходолу на північно-західному узбережжі Кримського півострова (АР Крим), у межах Роздольненського району.
Є природним кордоном між Бакальським озером і акваторією Каркінітської затоки Чорного моря.
1972–1999 мала статус гідрологічної пам’ятки природи. Від 2000 — регіональний ландшафтний парк. Загальна площа — близько 1 520 га.
Зміст
Географія
Завантаження мапи…
Косова форма рельєфу витягнута з Південного Сходу на Північний Захід. Загальна довжина — близько 12 км, із яких понад 5 км простягаються у відкрите Чорне море. Коса відокремлює Бакальське озеро від Каркінітської затоки. Географічні координати: 45°47′–45°48′ пн. ш., 33°10′ сх. д.
Рельєф та морфологія
Формування коси зумовлено дією узбережних течій і вітрових процесів. Поверхня рівнинна, низинна, складена здебільшого з дрібнозернистих пісків морського походження.
У структурі коси виділяють:
- піщані вали та дюни (заввишки до 3–5 м);
- міждюнні зниження з солончаками;
- лагунні озера й тимчасові водойми.
Типовим є чергування сухих і вологих ділянок із різним ступенем засоленості.
Природне середовище
Територія парку охоплює три основні компоненти: Бакальську косу, прибережну зону Каркінітської затоки та частину Бакальського озера.
Флора представлена солонцевими, піщано-дюнними, прибережно-водними й лучними видами, серед яких трапляються ендеміки та рідкісні рослини.
Фауна містить численні види:
- мігруючих птахів (зокрема занесених до Червоної книги України);
- дрібних ссавців, земноводних, комах;
- морських безхребетних і риб в акваторії.
Коса є важливим місцем гніздування та міграційної зупинки для десятків видів птахів, входить до складу потенційної екомережі України.
Сучасний стан і загрози
Із початку 2000-х спостерігається інтенсивне руйнування коси внаслідок природних і антропогенних чинників. Найбільш руйнівні наслідки спричинили зимові шторми 2005 і 2007. У результаті утворилися промоїни, які розчленували косу на ділянки. У деяких місцях утворилися тимчасові острови. Через порушення природного ґрунтово-гідрологічного балансу почали зникати ділянки піщаної смуги, частина коси втратила зв’язок із суходолом. Погіршується стан прибережної смуги, зникають місця гніздування птахів, підвищується засоленість ґрунтів, скорочується площа природних біотопів.
Література
- Байцар А. Л. Географія Криму. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2014. 358 с.
Автор
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бакальська коса // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бакальська коса (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.09.2025
