Багатокультурність

Уцв43шгтар.jpg

Багатокультурність — стан суспільства в поліетнічних країнах, якому притаманна активна державна політика щодо офіційного визнання і забезпечення прав різних категорій осіб і спільнот на культурну ідентифікацію, відмінність від інших етногруп.

Поняття «багатокультурність» вживається при аналізові міжкультурної взаємодії, культурного розвитку людства та культурних наслідків в умовах глобалізації.

Політичні напруження, конфлікти, етноконфесійні протистояння, що є загрозою дезінтеграції суспільства, змушують держави шукати рішення цих проблем у політичній площині взаємин різнокультурних спільнот.

Характеристика

Феномен багатокультурності є викликом для людства, потенційним джерелом конфліктів, тому потребує відповідних знань, умінь, ціннісних орієнтацій для його сприйняття та політичного регулювання. На думку А. Ручки (нар. 1940; Україна) та В. Танчера (нар. 1943; Україна), ресурсом розвитку багатокультурності є культурна компетентність як специфічний комплекс набутих рис, здатностей, знань, умінь і ціннісних орієнтацій, які дають можливість людям вільно брати участь у культурному житті суспільства. Розвиток культурної компетентності щільно пов’язаний з формуванням певної культурної ідентичності. Культурні компетентності можуть мати різні аспекти — від активної культурної партиципації (культурної експресії, проявів нормативної культурної ідентичності) до пасивної — набуття тільки певної сукупності знань про культуру та ролей переважно як глядачів, слухачів, споживачів культури.

В умовах глобалізації та культурної різноманітності, коли гостро постають питання захисту і просування різнорідних культурних форм, особливого значення набуває крос-культурна компетентність. Остання базується на усвідомленні того, що різнорідність — це об’єктивна характеристика світової культури і рушійна сила її розвитку, повага до інших точок зору, традицій, культур, а також готовність розв’язувати конфлікти мирним шляхом. Українське суспільство є багатокультурним зі складною структурою ідентифікацій.


Додатково

Верховна Рада України ухвалила Декларацію прав національностей України 1991, в якій гарантувала всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. В Декларації зазначено, що в Україні проживають громадяни понад 100 національностей, які разом з українцями «становлять народ України». Довготривалість їхнього спільного компактного проживання в регіонах України, з одного боку, сприяла формуванню етнічної толерантності, а з іншого — регіональної культурно-історичної різнорідності, що найбільше виявляється в особливостях геополітичних, етнокультурних і релігійних орієнтацій.

Джерела

Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження // Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/952_008

Література

  1. Василенко А. М. Канадська багатокультурність та становлення етнополітичного права // Часопис Київського університету права. 2009. № 4. С. 55–59.
  2. Степико М. Т. Українська ідентичність: феномен і засади формуванняо. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2011. 336 с.
  3. Бандурка А. С. Строката ковдра мультикультуралізму. Харків : Золота миля, 2013. 198 с.
  4. Антагонізм і примирення у мультикультурних середовищах / За ред. Я. Крчевського, О. Герман. Київ : Ніка-Центр, 2017. 512 с.
  5. Ручка А., Танчер В. Багатокультурність: чинники, проблеми, нові перспективи суспільного розвитку // Український соціологічний журнал. 2017. № 1–2. С. 9–16.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Багатокультурність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Багатокультурність (дата звернення: 7.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.11.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ