Бабіруса

Бабіруса целебеська (Babyrousa celebensis)

Бабіру́са (Babyrousa) — рід ссавців родини свиневих. Назва роду походить із малайської мови, в якій babi означає свиня, а rusa — олень.

Зміст

1 Таксономія і характеристика
2 Поведінка
3 Поширення й екологія
4 Загрози й охорона
5 Література
6 Автор ВУЕ

Таксономія і характеристика

Рід найчастіше відносять до монотипної підродини бабірусових (Babyrousinae). У його складі розрізняють три сучасні види: бабіруса звичайна (Babyrousa babyrussa), бабіруса целебеська (Babyrousa celebensis) і бабіруса тогеанська (Babyrousa togeanensis). Довжина тіла разом з головою становить 85–110 cм, хвоста — 20–32 cм, висота в холці — до 80 см, вага — до 100 кг. Самці мають більші розміри. Порівняно з представниками підродини свиневих (Suinae) бабіруси мають довші ноги, менші голови й тіло переважно позбавлене волосяного покриву. Верхні ікла в самців дуже великі, до 30 см завдовжки, вигнуті й іноді, закручуючись, вростають у шкіру. У самиць вони малі або відсутні. Нижні ікла в самців також великі, ростуть угору, в самиць — малі. Шкіра часто має великі складки або зморшки. Бабіруси — єдині відомі ссавці, зуби яких регулярно прориваються через шкіру. Однак запалення чи інфекції при цьому ніколи не виникають, тому тварини є об’єктом медичних досліджень.

Поведінка

Дорослі самці живуть переважно поодиноко, тоді як дорослі самиці — у невеликих сімейних групах, які включають також їхнє потомство. Близько половини свого часу бабіруси проводять лежачи, зазвичай сплять. Максимум активності припадає на ранок і надвечір’я. Вони здатні швидко бігати й часто плавають у морі, щоб дістатися до прибережних островів. Самці використовують ікла для боротьби з іншими самцями за спаровування з кількома самицями. Вагітність триває 150–157 днів, самиці народжують 1–2 поросят, що порівняно з іншими таксонами родини свиневих мало.

Поширення й екологія

Види роду поширені на островах Індонезії: Сулавесі, Буру, Сульських і Тогійських. Оскільки тварини вміють добре плавати, питання їхнього природного поширення залишається відкритим (достеменно невідомо, чи прибули вони на сусідні острови самостійно, чи були переправлені людьми). Бабіруси населяють дощові ліси й зарості на берегах річок та озер. На відміну від більшості свиневих бабіруси, ймовірно, не використовують рило для риття землі. Живляться листям, опалими плодами, грибами, коренями рослин, а також тваринами: безхребетними та дрібними хребетними.

Загрози й охорона

Згідно з Червоним списком Міжнародного союзу охорони природи бабіруса звичайна й бабіруса целебеська є уразливими (VU); бабірусі тогеанській загрожує вимирання (EN). Полювання на цих тварин здебільшого заборонено, однак їхні популяції потерпають від браконьєрства й вирубування лісів. Ареали всіх трьох видів включають природоохоронні території.

Література

Macdonald A., Burton J., Leus K. Babyrousa babyrussa // The IUCN Red List of Threatened Species. 2008. URL: https://www.iucnredlist.org/species/2461/9441445
The Genetics of the Pig / Ed. by M. Rotschild, A. Ruvinsky. Wallingford : CABI, 2011. 507 p.
Решетило О. Зоогеографія. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013. 232 с.
Leus K., Macdonald A., Burton J. et al. Babyrousa celebensis // The IUCN Red List of Threatened Species. 2016. URL: https://www.iucnredlist.org/species/136446/44142964
Macdonald A., Leus K., Masaaki I. et al. Babyrousa togeanensis // The IUCN Red List of Threatened Species. 2016. URL: https://www.iucnredlist.org/species/136472/44143172
Ecology, Conservation and Management of Wild Pigs and Peccaries / Ed. by M. Melletti, E. Meijaard. Cambridge; New York : Cambridge University Press, 2018. 448 p.
Tislerics A. Babyrousa babyrussa // Animal Diversity Web. URL: https://animaldiversity.org/accounts/Babyrousa_babyrussa/