Бабка

Бабка мармурова (Leccinum variicolor).
Фото В. П. Гелюти

Бабка дрібна (Leccinum schistophilum).
Фото В. П. Гелюти

Ба́бка — група видів базидієвих грибів роду красноголовець родини боровикових (Boletaceae).

Зміст

1 Історична довідка
2 Таксономія і характеристика
3 Географічне поширення
4 Значення
5 Література
6 Автор ВУЕ

Історична довідка

У 1950-ті в українську мову з російської було штучно привнесено іншу назву бабки — підберезник, яка стала доволі поширеною. Ця назва є нелогічною, послуговуватися нею не варто, оскільки бабки пов’язані не лише з березою, а й з іншими породами.

Таксономія і характеристика

Для представників роду красноголовець (Leccinum) характерні болетоїдні плодові тіла, що складаються з шапинки та ніжки і мають трубчастий гіменофор — спороносну частину плодового тіла. Бабками вважають види роду, які мають відносно невеликі плодові тіла переважно тьмяних кольорів. Решта видів, з більшими за розміром плодовими тілами та яскраво забарвленими шапинками (найчастіше червоними чи помаранчевими, рідше білими, жовтими або коричневими), в Україні традиційно вважають красноголовцями. В Україні відомо близько 15 видів роду Leccinum, з них вісім вважаються бабками, шість — красноголовцями. Особливе місце займає Leccinum duriusculum, пов’язаний з осикою та тополею. Під першою породою він утворює порівняно дрібні плодові тіла, що відповідають бабці. Під білою тополею існує форма цього виду з великими плодовими тілами, тому вона може розглядатися і як красноголовець. За результатами молекулярно-філогенетичних досліджень два види з тих, що трапляються в Україні (Leccinum crocipodium та L. pseudoscabrum), перенесені в рід Leccinellum. Шапинка 2,5–12 (–15) см у діаметрі, у бабки тополевої — до 30 см, спочатку опукла, потім опукло-розпростерта, дещо товсто-м’ясиста, суха, гладка, ніжно-оксамитова. З віком та у вологу погоду шапинка стає трохи липка, її колір варіює від білого через різні градації і відтінки сірого та коричневого до чорнуватого, майже чорного. Шкірочка не знімається або ж знімається важко у старих плодових тіл. Шапинка складається зі стерильної (м’якуш) та спороносної (гіменофор) частин. Спороносна частина розміщена знизу шапинки і представлена шаром трубочок, спочатку білих, потім бежевих, згодом до коричнюватих. На нижній поверхні плодового тіла вони закінчуються порами. Пори округлі, або трохи кутасті, 0,3–0,5 мм у діаметрі, того ж забарвлення, що і трубочки, білого до брудно-білого або тілесного кольору, за надавлювання буріють. Ніжка центральна, здебільшого тонка й струнка, до середньої товщини, вкрита темними або світло забарвленими лусочками. Її м’якуш спочатку рівномірно щільний, пізніше стає волокнистим, білий, на зрізі колір не змінюється або ж у деяких видів синіє, чорніє, сіріє чи рожевіє за пошкодження. Споровий відбиток (натрус спор) вохряно-коричневий. Спори веретеноподібно-циліндричні до широко-веретеноподібних, (10–)13–17(–22) × 4–6(–7) мкм завдовжки, гладкі. Базидії переважно 4-спорові. Пряжки зазвичай відсутні. Всі види бабки є облігатними мікоризними грибами, переважно розвиваються в симбіозі з корінням таких деревних порід як береза, граб, ліщина. Один із видів групи (Leccinum crocipodium) пов’язаний також з буком, дубом, липою, тополею та осикою. Плодоносять у травні — листопаді, приурочені до листяних лісів.

Географічне поширення

Представники роду Leccinum поширені головним чином у лісах помірної зони Північної півкулі. В Україні трапляються насамперед у лісових регіонах — Українських Карпатах, на Поліссі, рідше в Лісостепу та Гірському Криму.

Значення

Усі види роду красноголовець (включно з бабками) належать до добрих їстівних грибів. Утворюють мікоризу з важливими лісовими породами.

Література

Bresinsky A., Besl H. Beiträge zu einer Mykoflora Deutschlands — Schlüssel zur Gattungsbestimmung der Blätter-, Leisten- und Röhrenpilze mit Literaturhinweisen zur Artbestimmung // Regensburger Mykologische Schriften. 2003. Bd. 11. P. 1–236.
Гелюта В. П., Висоцька О. П., Бесєдіна І. С. Нові види роду Leccinum Gray (Boletaceae) в Україні // Український ботанічний журнал. 2007. Т. 64. № 4. С. 570–574.
Гелюта В. П., Акулов О. Ю. Нові та рідкісні для України види роду Leccinum (Boletales, Basidiomycota) // Український ботанічний журнал. 2012. Т. 69. № 6. С. 886–900.
Della Maggiora M. Nomenclatural novelties // Index Fungorum. 2014. № 171. P. 1.
Mikšík M. Nomenclatural novelties // Index Fungorum. 2017. № 338. P. 1.