Ачех

А́чех (англ. Aceh) — провінція Індонезії.

Ачех (Aceh)

Тип провінція
Адміністративний центр Банда Ачех
Країна Індонезія
Площа (кв. км) 57956
Чисельність населення (тис.осіб) 5280
Густота населення (осіб на кв.км) 91
Найбільші міста Банда Ачех, Локсеумав, Лангза
Адміністративні кордони Північна Суматра

Географічне положення

Провінція займає північно-західну окраїну о. Суматра. У її складі — прибережні острови, серед яких найбільші — уздовж західного узбережжя Сімеулуе, Алабан, на півночі — Сабанг, або Вег.

На півночі віддалена на понад 100 км від о. Великий Нікобар із союзної території Андаманських і Нікобарських островів Індії, на сході відмежована Малаккською протокою від Малайзії, у південно-східній частині — сухопутна межа з провінцією Індонезії — Північна Суматра (Суматра Утара).

Територія — 57 956 км2.

Адміністративний поділ

Складається з 18 адміністративних районів і 5 міст.

Адміністративний центр — м. Банда Ачех (стара назва — Кутараджа).

Історична довідка

Відомості про державні утворення на території сучасної провінції Ачех сягають 7–9 ст.; пов’язані з індонезійським царством Ламурі. Жителі останнього сповідували буддизм.

З 1267 відомий Султанат Пасай як порт і гавань для торгових суден із Західної Азії, Індії до островів архіпелагу. Це був вагомий торговий, культурний та релігійний центр, де головне значення мав іслам. Тут побували М. Поло (1292), Ібн Баттута (1345), інші європейські та арабські мандрівники.

З 1521 частину султанату завоювали португальці за активної колонізації островів та Ост-Індської кампанії. Султанат Ачех, або Королівство Даруссалам, набув могутності в 16–17 ст. завдяки стратегічному положенню на крайній півночі о. Суматра та протекції від мусульманських материкових держав, контролював торгівлю прянощами.

Активна колонізація регіону португальськими, англійськими й голландськими експедиціями зумовила як і ситуацію постійних збройних сутичок влади Ачеху з колоністами, так і конкуренцію з іншим князівствами й державними утвореннями на острові.

Підписання Суматринського трактату між Англією та Голландією 1873 дало поштовх до Ачеської війни, яка закінчилася 1904 перемогою голландців. Під час Другої світової війни територію провінції окупували японські війська. З 1950 — у складі Індонезії.

З огляду на значні природні запаси нафти й торгівлю прянощами, місцева еліта вела постійну боротьбу проти будь-якої влади. Ці протестні виступи спонукали центральну владу до введення урядових військ.

1976–2005 рух «Вільний Ачех» боровся проти індонезійських сил. У грудні 2004 протистояння припинилося через катастрофічні руйнування та значну кількість жертв внаслідок цунамі. Врегулювання конфлікту між регіональними силами й центральною владою закріплено в Меморандумі про взаєморозуміння, підписаному 2005 у м. Гельсінкі (Фінляндія).

З 2005 провінція має юридично закріплений особливий статус автономії. Це одна з провінцій Індонезії, де від 2003 у всіх сферах діють закони шаріату.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Рельєф на узбережжі рівнинний, у південно-східній частині — заболочені рівнини, у центральній — початок гірського хребта Барісан (інша назва — Букіт-Барісан).

Середні висоти гірської частини — 1000–2000 м, на південному заході — понад 3 000 м.

Ачех — зона сейсмічної та вулканічної діяльності. Трапляються землетруси.

У межах провінції видобувають нафту, природний газ. Є поклади заліза, олова, міді, золота.

Ґрунти

Поширені червоні малородючі ґрунти з високим умістом заліза й алюмінію на латеритах та більш родючі ґрунти, що утворені на вулканічних породах.

Річки

Річкова система утворена невеликими за довжиною, але повноводними протягом року річками, що стікають із гірських районів до узбережжя.

Тектонічне озеро Лаут Тавар розташоване на висоті 1 100 м над рівнем моря, його площа — 70 км2, глибина — 80 м.

Клімат

Клімат екваторіальний, теплий і вологий.

Cередня температура січня — +26 °С, липня — +28 °С.

Середньорічна кількість опадів становить понад 2 000 мм.

Рослинний і тваринний світ

Гірська територія вкрита вологими екваторіальними лісами, узбережжя — манграми.

У високогірних вічнозелених лісах поширені дуб, каштан, лавр, бук, хвойні. Рослинний світ багатий і таксономічно різноманітний: у флорі представлена велика кількість ендемічних видів (див. Ендеміки) мохів, папоротей (включно з деревоподібними), квіткових рослин.

Серед судинних рослин, крім численних орхідних, діптерокарпових, трапляються також аморфофалюс велетенський (Amorphophallus titanium), рафлезія Арнольда (Rafflesia arnoldii).

Як природні та культивовані плодові рослини поширені манго, рамбутан, дуріан, авокадо, апельсин, папая, гуава.

Тваринний світ різноманітний, найкраще збережений на заповідних територіях носорогові, слони, тапірові, ведмеді, макаки, гібони, численні види плазунів; ендемічні таксони: суматранський тигр, суматранський носоріг, козоріг суматранський, замбар індійський, бенгальський кіт та інші.

Національний парк «Гунунг Лоусер» (площа — 6,3 тис. км2) на кордоні з Північною Суматрою є частиною природного заповідника Суматри вологі тропічні праліси (об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2004), де охороняють екосистеми вологих екваторіальних лісів.

Населення

Загальна кількість населення (2018, оцінка) — 5,28 млн осіб, густота — 91 особа на км2.

Склад населення за етнічними групами (2010, оцінка): ачинці (70,65 %), яванці (8,94 %), гайо (7,22 %), батаки (3,29 %), аласи (2,13 %), сималурці (1,49 %), інші індонезійські етноси — анеук-джамі, мінангкабау, синкіли, таміанги (4,25 %), інші національності (2,03 %).

За релігійним складом: мусульмани (98 %), християни (1 %), буддисти (0,1 %), представники інших релігій (0,5 %), особи, що не визначили релігійний статус (0,4 %).

За віковими групами (2018, оцінка): до 14 років — 30,9 % осіб, 15–64 років — 62,3% осіб, 65 років і більше — 6,8% осіб.

За статевими групами: жінки (51 %), чоловіки (49 %).

Рівень урбанізації (2010, оцінка) — 28 %. Найбільші міста: Банда Ачех, Локсеумав, Лангза.

Населення зростає (зокрема через активну міграцію з інших регіонів Індонезії). Середньорічні темпи приросту населення 2017–2018 становлять +1,77 %.

Господарство

Промисловість

Домінують видобуток і переробка нафти й газу. Розвинена деревообробна промисловість.

Сільське господарство

Вирощують рис, чорний перець, кавові дерева, кокосові пальми, гвоздичні дерева.

Ачех посідає важливе місце в міжнародній торгівлі пальмовою олією, мускатним горіхом, плодами пальми арека, копрою, арахісом, прянощами.

Тут виготовляють специфічно оброблений сорт кави «Копі Лувак», у виробництві якого залучені плоди кавових дерев робусти і ссавці з родини Вівери — мусанги азійські (Paradoxurus hermaphroditus).

Тваринництво представлене переважно птахівництвом і розведенням великої рогатої худоби, на о. Вег вирощують буйволів.

Сфера послуг

Розвиваються сфера послуг і туризм. Туристи відвідують прибережні міста й відпочинкові комплекси на їхніх околицях із пляжами Банда Ачех, Локсеумав; острівні території Сімеулуе, Вег із містом і найбільшим поселенням Сабанг тощо.

Транспорт

Діє Міжнародний аеропорт імені Султана Ісканадара Муди (з 1943, реконструйований і відновлений після цунамі 2009; пасажирообіг на 2012 — 1,8 млн осіб), а також невеликі аеропорти на прилеглих островах.

Використовується морський транспорт. Є торгові порти в м. Банда Ачех.

Індонезійська державна залізниця обслуговує шляхи, побудовані за часів голландського панування (станом на 2017 — на реконструкції).

Транспортне сполучення між містами Суматри суттєво покращилося після будівництва шосе з твердим покриттям, що проходить східним і західним узбережжями провінції.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

У системі середньої освіти представлені світські та релігійні школи, куди вступають після закінчення початкової школи діти віком 12–13 років.

Серед державних закладів вищої освіти — Ісламський університет Ачеху (заснований 1960), Університет Сіїя Куала (заснований 1961), Університет Малукусалле (заснований 1969), Університет Самундра (заснований 2013), Університет Теуру Умар (заснований 2014).

Культура та мистецтво

Створено історичний музей Ачеху (1915), де зібрані старожитності та природні колекції, музей цунамі (2009) та Меморіальний парк у м. Банда Ачех, Історичний парк «Гунонганг» (закладений у 17 ст.).

Проводять фестивалі кави, страв місцевої кухні.

Архітектура

Архітектурна пам’ятка сакрального значення — мечеть Байтуррахман Рая (збудована 1881).

Спорт

Збудовано критий спортивний комплекс, футбольні стадіони «Харпан Бангса» (45 тис. місць), «Дімутрала» (20 тис. місць), де тренуються спортсмени місцевих спортивних клубів.

Організовують змагання з гольфа та яхтингу.

Література

  1. Provinsi Aceh // Badan Pusat Statistik. URL: https://sp2010.bps.go.id/index.php/site?id=11&wilayah=Aceh
  2. Reid A. An Indonesian Frontier: Acehnese and Other Histories of Sumatra. Singapore : Singapore University Press, 2005. 439 p.
  3. Ananta A., Arifin E., Hasbullah M. et al. Demography of Indonesia’s Ethnicity. Singapore : Institute of Southeast Asian Studies, 2015. 384 c.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Ачех // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ачех (дата звернення: 26.02.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ