Атараксія

Атара́ксія (грец. άταραξία — спокій, від грец. ά — заперечний префікс і грец. ταράσσω — хвилювати, тривожити, збуджувати) — в античній філософії — особливий внутрішній стан людини: душевний спокій, незворушність, безтурботність як етична чеснота мудреця.

Уперше поняття «атараксія» вжив Демокріт на позначення найвищого душевного стану людини, необтяженої життєвими турботами, вільної від страху смерті, забобонів і душевних переживань.

В етиці Аристотеля атараксія асоціюється з такими чеснотами, як-от мужність, безпристрасність, стриманість у міркуваннях і діях.

Найповніше атараксію інтерпретовано у філософських системах епікуреїзму та скептицизму. Епікур витлумачив її як щастя, ідеал людини, яка досягла внутрішньої свободи. Мудрець у стані атараксії, набувши душевного спокою та внутрішньої гармонії, пізнає життя, переборює страхи, не боїться богів, уникає політики, оточує себе вірними друзями, є відкритою і гідною довіри особистістю. У філософській традиції скептицизму (Піррон, Агриппа, Секст Емпірик) атараксія — стан розуму (а не почуттів), який панує над усіма чуттєвими пристрастями і здатен до неупереджених розмірковувань. Це душевна рівновага, що опановує людину, яка відмовляється від марних спроб розрізнити істинне й хибне, справжнє й фальшиве, але водночас не припиняє дошукуватися істини. Досягнути стану атараксії можна через поміркованість, примирення з дійсністю, утримання від будь-яких категоричних суджень про добро і зло. Така життєва позиція розглядалася як спосіб уникнути страждань.

Подібний ідеал неквапливого, врівноваженого життя, вільного від пристрастей, стоїки (див. Стоїцизм) позначали поняттям «апатія».

Антична ідея атараксії співзвучна культурам індуїзму та буддизму.

У сучасному соціально-філософському тлумаченні атараксія — усамітнення і відірваність від життя.

У психології й медицині її розглядають як хворобу, що проявляється в захисних реакціях людського організму.

Література

  1. Warren J. Epicurus and Democritean Ethies. An Archaeology of Ataraxia. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 241 p.
  2. Конт-Спонвиль А. Философский словарь / Пер. с фр. Е. В. Головиной. Москва : Этерна, 2012. 752 с.
  3. Тофтул М. Г. Енциклопедичний словник з історії та теорії моралі. Житомир : Вид. Євенок О. О., 2016. 684 с.
  4. Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології.
    4-е вид. перероб. та допов. Київ: КНТ, 2016. 396 с.
  5. Маслов Д. К. Атараксия в пирронизме // Schole. 2018. Т. 12. № 2. С. 561–568.

Автор ВУЕ

П. Ю. Саух


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Саух П. Ю. Атараксія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атараксія (дата звернення: 28.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ