Асфальтобетон

Асфальтобето́н, асфальтовий бетон — будівельний матеріал, який формується при тужавінні ущільненої суміші щебеню (гравію), піску, мінерального порошку та бітуму. Використовують переважно як верхній шар дорожнього покриття.

Історична довідка

Найдавніше застосування бітуму в будівництві як в’яжучого та гідроізолюючого матеріалу фіксують у Месопотамії та Індії з 3 тисячоліття до н. е. За правління царя Вавилонії Навуходоносора II бітум набув широкого використання в дорожньому будівництві, зокрема під час спорудження культових доріг до храмів і місць поховань. У Європі перші дороги з використанням бітумів будували з 1830-х у Франції. У 1832–1835 вперше замостили асфальтом вулиці і тротуари м. Парижа. Основою для їхнього будівництва стали дорожні покриття з ущільненого щебеню та гравію — т. з. макадами [за прізвищем інженера Дж. Мак-Адама (1756–1836, Велика Британія)], який першим системно запровадив таку технологію. Для зв’язування щебеню в покриттях почали застосовувати гудрон.

1835–1840 асфальтобетон вперше використали для будівництва доріг міст Лондона, Відня, Ліона та Філадельфії, з середини 19 ст. — для покриття мостів (першим — Королівський міст у м. Парижі).

1839 асфальтобетоном почали мостити тротуари у м. Санкт-Петербурзі, у 1876 — окремі ділянки на вул. Тверській у м. Москві.

В Україні асфальтобетон використовували з 1870-х (у містах Києві, Харкові, Одесі).

Литий асфальт уперше застосували 1876 у США. Широке розповсюдження асфальтобетонного покриття пов’язане з виникненням і розвитком автомобільного транспорту (шосейне будівництво).

Характеристика

В’яжучим компонентом асфальтобетону є штучний асфальт — суміш бітуму та мінерального порошку (мелений доломіт, вапняк тощо). Наповнювачем є щебінь (гравій) і пісок (75–85 % об’єму). Під час приготування асфальтобетону наповнювач нагрівають до температури 100–160 °C і змішують з розплавленим в’яжучим компонентом. У залежності від температури укладання асфальтобетон поділяють на: гарячий (на в’язких і рідких нафтових бітумах з укладанням за температури не нижче 120 °C), теплий (на малов’язких бітумах з укладанням за температури 50–100 °C) і холодний (на рідких нафтових бітумах з укладанням без нагріву, але за температури зовнішнього середовища не нижче 5 °C).

Асфальтобетон водостійкий і водонепроникний. Його міцність значною мірою залежить від температури і змінюється від 15–20 МПа за температури –15 °C до 2–3 МПа при 20 °C і близько 1 МПа при 50 °C. Під довготривалою дією автомобільних навантажень і кліматичних впливів відбувається старіння та руйнування асфальтобетону. Допускається вторинна переробка асфальтобетонного лому шляхом його розігрівання й перемішування в рециклері на місці ремонту дорожнього покриття. Для ремонтних робіт застосовують також литий асфальт — різновид асфальтобетону з умістом в’яжучого компонента 25–35 % і температурою виготовлення та укладання 220–250 °C.

Технологія

Асфальтобетонні та бітуммінеральні суміші здебільшого виготовляють на асфальтобетонних заводах, де виконують наступні технологічні операції: приймання та зберігання кам’яних матеріалів, піску, мінерального порошку, бітуму, поверхнево-активних речовин, подрібнення та сортування щебеню й піску, сушку мінеральних матеріалів і нагрівання бітуму, дозування та подавання складових асфальтобетону в асфальтозмішувальні установки та бункери, зберігання та відвантаження готової продукції.

Для укладання шарів асфальтобетонного дорожнього покриття використовують асфальтоукладачі, які забезпечують розподіл і попереднє ущільнення асфальтобетонної суміші і зазвичай працюють сумісно з вантажівкою, що поставляє суміш, а нормативне ущільнення асфальтобетону здійснюють переважно самохідними катками.

Джерела

  • Державні будівельні норми України. Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво/ ДБН В.2.3-4:2015. Київ : Мінрегіон України, 2015. 104 с.

Література

  1. Силкин В. В., Лупанов А. П. Асфальтобетонные заводы. Москва : Экон-Информ, 2008. 266 с.
  2. Будівельне матеріалознавство / За ред. П. В. Кривенко. Київ : Ліра-К, 2012. 624 с.
  3. Золотарев В. А., Сотрэ Р., Пыриг Я. И. От природного битума до искусственного асфальтобетона // Автомобильные дороги. 2014. № 5. С. 66–72.
  4. Онищенко А. М., Кузьмінець М. П., Невінгловський В. Ф. та ін. Теоретичні та практичні дослідження ресурсу асфальтобетонного покриття на залізобетонних транспортних спорудах. Київ : НТУ, 2015. 323 с.

Автор ВУЕ

Г. І. Гайко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Асфальтобетон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асфальтобетон (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
22.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ